ун. № 2-6342/11
пр. № 2/2608/1144/12
15 травня 2012 року
Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого Морозова М.О.
при секретарі Олешко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Державна прикордонна служба України про зміну визначеного службою у справах дітей способу участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини та про заборону вивозити малолітню дитину за межі України,
Представник ОСОБА_1 -ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну визначеного комісією з питань захисту прав дитини Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації протоколу №12 від 11.08.2011 р. способу участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначення його таким чином: один тиждень взимку в присутності матері дитини відповідно в будні дні з 17 години до 20 години, а в суботу та неділю з 9 години до 12 години та з 17 години до 20 години; один місяць влітку в присутності матері дитини відповідно в будні дні з 17 години до 20 години, а в суботу та неділю з 9 години до 12 години та з 17 години до 20 години; зоборону вивозити малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України.
При цьому, посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.01.2007 р. до 7.04.2011 р., від якого мають вищевказану неповнолітню дитину. З 2009 р. вони стали проживати по різним адресам й дитина залишилася проживати з ОСОБА_1 в Україні за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач залишився проживати в м. Санкт-Петербурзі Російській Федерації. Рішенням Красносельського райсуду Санкт-Петербургу від 16.06.2010 р. встановлено місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1. У зв'язку з тим, що батько дитини-відповідач по справі, проживає окремо в Санкт-Петербурзі РФ, комісією з питань захисту прав дитини Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації протоколом №12 від 11.08.2011 р. ОСОБА_3 визначено спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 2007 р. народження: 1 тиждень взимку з виїздом до м. Санкт-Петербург (Росія), 1 місяць влітку під час відпустки батька за погодженням з матір'ю дитини з виїздом до м. Санкт-Петербург (Росія). Однак, визначаючи конкретні способи участі батька у вихованні дитини, комісія з питань захисту прав дитини Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації допустила порушення прав матері дитини, а також встановила засіб участі у вихованні, який суперечить інтересам самої малолітньої дитини. Не враховано було в достатній мірі, що дитина тривалий час хворіє алергічними захворюваннями з можливою трансформацією в бронхіальну астму та потребує постійного медичного нагляду за нею з боку лікарів та матері.. Це захворювання у дитини виникло саме після тривалого перебування в Санкт-Петербурзі, бо клімат цього міста є вологим та прохолодним та суттєво відрізняється від клімату Києва.. Тому, не було враховано стан здоров'я дитини, його малолітній вік та інші обставини, які пов'язані з її фізичним та психічним станом і не повинно шкодити розвитку дитини та травмувати її психічний стан. Також комісією не було враховано, що відповідач в груді 2009 р., коли йому дитина була надана для виховання та спілкування, скориставшись своїми можливостями, без дозволу та не поставивши до відома матір дитини, вивіз малолітнього сина за межі України в Санкт-Петербург без документів та необхідного одягу, чим завдав матері та дитині стрес, бо дитина відповідачем протиправно була вилучена із звичного укладу життя, звичних благоприємних кліматичних умов та позбавлена спілкування з матір'ю, до якої вона звикла.. Також комісією не враховано, що після вивезення дитини за межі України відповідач знову протиправно відмовиться її повернути в Україну, а дитина буде позбавлена права тривалий час спілкування з матір'ю і повернути дитину в Україну буде вимагати від матері дитини певних та значних матеріальних зусиль, на які вона не розраховує.. відсутність дитини на тиждень та місяць її звичного проживання є тривалим часом, на протязі якого мати дитини так само буде позбавлена права на спілкування та виховання дитини, доглядом за його здоров'ям, тощо. Вимога про заборону відповідачу вивозити малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України, тісно пов'язана з вищезазначеними обставинами, станом здоров'я дитини та виключно ставляться в його інтересах, а також схильністю відповідача до протиправних вчинків.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник позов підтримали.
Представник відповідача проти позову заперечує, пояснивши, що відомості, викладені в позовній заяві, не відповідають дійсності, а позовні вимоги не ґрунтуються на законі. Дитина є громадянином Російської Федерації і громадянство дитини було визначено за погодженням з матір'ю. Дитина фактично з народження мешкала в Санкт-Петербурзі саме за бажанням позивача, і саме ОСОБА_3 просив її відвідувати дитину, коли син мешкав з ОСОБА_3 З травня 2010 р. після офіційного розірвання шлюбу судом позивач переїхала до м. Києва і з цього часу почала перешкоджати ОСОБА_3 у спілкуванню з дитиною. ОСОБА_3 неодноразово намагався зустрітися з дитиною під час відвідувань Києва, але позивач вивозила дитину з місця проживання, що змусило ОСОБА_3 звернутися із заявою до Служби у справах дітей Святошинської РДА з проханням встановити регламент його зустрічей з дитиною і такий регламент був встановлений з врахуванням того, що батько дитини мешкає в іншій державі. Позивач по справі під час засідання комісії погодилась з встановленим регламентом і обіцяла добровільно надавати ОСОБА_3 дитину у визначений термін. Коли взимку 2011 р. під час зимових канікул ОСОБА_3 повідомив позивача про приїзд за дитиною, позивач відповіла відмовою і заявила, що дитину йому не дасть., чим вона сама порушує регламент зустрічей з дитиною. Місце проживання дитини ніяким чином не впливає на захворювання дитини і не перешкоджає їй відвідувати м. Санкт-Петербург. ОСОБА_3 щомісячно відправляє позивачу поштовими переказами на утримання дитини 3000-3500 рублів РФ. Регламент, запропонований позивачем, спрямований на перешкоджання зустрічам ОСОБА_3 з дитиною і не може бути прийнятий, бо у випадку прийняття регламенту, запропонованого позивачем зустрічей з дитиною в присутності матері в м. Києві, це не дасть можливості ОСОБА_3 повноцінно спілкуватися з дитиною і грубо буде порушувати його права на спілкування з дитиною, відсторонить його від виконання батьківських обов'язків і по суті позбавить дитину батька.
Представник третьої особи Державної прикордонної служби України позов не визнала, пояснивши, що прийняття рішення щодо тимчасового обмеження у праві виїзду з України громадян України передбачені ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»і може прийняте лише судом, але виконати рішення суду про заборону ОСОБА_3 вивозити малолітнього сина ОСОБА_3 Данііла за межі України не виявиться можливим, бо ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 є громадянами Російської Федерації.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явилася, подала заяву про слухання справи без її участі, тому суд, враховуючи думку позивача, представників сторін, третьої особи, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі представника вказаної третьої особи.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.01.2007 р. по 7.04.2011 р., від якого мають малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Красносельського районного суду Санкт-Петербургу Російської Федерації від 16.06.2010 р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано та встановлено місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_1. Сторони по справі проживають окремо один від одного по різним адресам, в різних державах. Дитина проживає разом з позивачем по справі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. Згоди щодо участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні дитини не було досягнуто між сторонами по справі, після чого ОСОБА_3 звернувся до комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації щодо визначення його участі у вихованні та зустрічах з дитиною. Протоколом комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації №12 від 11.08.2011 р. визначено такі способи участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4: 1 тиждень взимку з виїздом до м. Санкт-Петербург (Росія), 1 місяць влітку під час відпустки батька за погодженням з матір'ю дитини з виїздом до м. Санкт-Петербург (Росія). 13.09.2011 р. Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження №700 «Про вирішення питання щодо участі ОСОБА_3 у вихованні дитини»(а.с. 6-10, 18-26, 59).
Згідно ч.3 ст. 9 Конвенції про права дитини дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має право перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 про небезпечність з боку відповідача щодо вивозу дитини з України в Російську Федерацію і неповернення ним дитини назад в Україну, оскільки це не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Даних про те, що ОСОБА_3 протиправно відмовиться повернути дитину в Україну після вивезення за межі України, з боку ОСОБА_1 не надано і вони в матеріалах справи відсутні.
Не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, що наявність у дитини хронічної хвороби пов'язане з перебуванням у м. Санкт-Петербург, і це буде перешкоджати виконувати регламент зустрічей відповідача з сином. Доказів причинного зв'язку наявності хронічної хвороби з тимчасовим місцем проживання чи перебування дитини у м. Санкт-Петербург не має, а копія консультативного висновку №1600 від 27.05.2011 р. Української дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», копія відповіді дитячої поліклініки №4 Святошинського р-ну м. Києва, надана подавачем позову, такого підтвердження не містить (а.с.11, 72).
У суду є підстави вважати, з врахуванням протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Святошинської РДА в м. Києві №12 від 11.08.2011 р. та відповідного розпорядження органу опіки та піклування, що спілкування ОСОБА_3, з сином, участь у його вихованні буде сприяти повноцінності виховання дитини, усунення протиріч у взаємовідносинах з ними.
Оцінюючи докази по справі, фактичні обставини справи, суд не може погодитися із вимогами подавача позову і приймає як належні заперечення представника відповідача про недоцільність задоволення позовних вимог щодо зміни участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з дитиною, вважаючи, що інтереси дитини ущемлені не будуть.
Суд враховує також позицію Служби у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, яка не співпадає з позовними вимогами.
Згідно ст.ст. 3, 15 ЦПК України суд вирішує порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси, а не ті правовідносини, що можуть виникнути у майбутньому. На даний період часу права ОСОБА_1 щодо участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні з дитиною, суд вважає, не порушуються, як не порушуються і права малолітньої дитини.
Суд, вирішуючи спір по суті, діє відповідно до правил ст.ст. 10, 60 ЦПК України.
Таким чином, позов представника позивача про зміну способу у спілкуванні та вихованні малолітнього сина не підлягає задоволенню, що буде сприяти повноцінності розвитку і виховання дитини та виконання своїх батьківських обов'язків з боку батька: вільного спілкування, спільного відпочинку, найбільшої обізнанності у потребах дитини та її підтримки.
Що стосується позовних вимог про заборону ОСОБА_3 вивозити малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 10 Конвенції про права дитини дитина, як і її батьки, вправі покидати будь-яку країну, включаючи свою власну, а потім повертатися до неї.
Згідно п.8 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»на Державну прикордонну службу покладаються завдання щодо запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством тимчасово обмежено у праві виїзду з України.
Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»Державній прикордонній службі України надано право не пропускати через державний кордон України осіб, яким за мотивованим письмовим рішенням суду тимчасово обмежено право виїзду з України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»тимчасові обмеження громадян у праві виїзду за кордон можуть встановлюватися тільки за рішенням суду.
Малолітній ОСОБА_4 є громадянином Російської Федерації, що підтверджується копією свідоцтва про його народження, копією його паспорта (а.с.67-69).
Отже, відповідач по справі вправі виїзджати безперешкодно з своїм сином з України до Російської Федерації і обмежувати судовим рішенням такий виїзд громадянам Російської Федерації не є законним.
Крім того, враховуючи, що відповідач є громадянином Російської Федерації, постійно проживає в м. Санкт-Петербург, змінювати встановлений йому спосіб у спілкуванні та вихованні малолітнього сина не є доцільним, бо можуть створюватись труднощі у виконанні зміненого регламенту способу участі у спілкуванні та вихованні дитини.
Ніякого законодавчого акту не існує, який би давав прийняти судом рішення про заборону ОСОБА_3 вивозити малолітнього свого сина за межі України, подавач позову також не навів правові норми у підтвердження позовних вимог у цій частині, а тому і судове рішення не може бути позитивним для позивача у цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 10 Конвенції про права дитини, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.ст. 141, 157, 159 СК України, ст. 313 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 15, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд-
Відмовити у задоволенні позову представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Державна прикордонна служба України про зміну визначеного службою у справах дітей способу участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини та про заборону вивозити малолітню дитину за межі України.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя