Справа № 0124/3459/2012
№ 2/0124/1376/2012
21 травня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Веденмеєр М.В., при секретарі - Плотнікові К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, придбане у шлюбі,
Позивачка звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд: визнати за нею право власності на ? частку гаражу-боксу № 10, що розташований біля АДРЕСА_1
Вимоги мотивовані тим, що 23 березня 1991 року позивачка та відповідач зареєстрували шлюб. За час шлюбу сторони придбали гараж-бокс № 10, що розташований біля АДРЕСА_1 29 червня 2010 року шлюб між сторонами було розірвано. Відповідач змінив місце проживання, а позивачка з їхньої донькою мешкає у зазначеному гаражі-боксі. У зв'язку з чим позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Причин неявки суду не надав.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 213 Цивільного процесуального Кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального Кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Сімейного Кодексу України, дружина та чоловік мають право на розділ майна, належного їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Положеннями статті 61 Сімейного Кодексу України визначені об'єкти права спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України, в разі розділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними чи шлюбним договором.
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, придбане подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав по поважній причині ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба та т.п. ) самостійного заробітку ( доходу ). Вважається, що кожна річ, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 23 березня 1991 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу ( а.с. 5 ).
11 вересня 2007 року ОСОБА_2 придбав гараж-бокс № 10, розташований біля АДРЕСА_1 Даний факт підтверджується копією договору купівлі-продажу гаражу-боксу ( а.с. 7 ), а також копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ( а.с. 9 ).
29 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шлюб було розірвано. Даний факт підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу ( а.с. 13 ).
У зв'язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку про необхідність визнання за позивачкою та відповідачем за кожним права власності на ? частку зазначеного гаражу-боксу.
Крім того, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по справі у виді судового збору у розмірі 214,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 213-215, 218, 224, 225 Цивільного процесуального Кодексу України, ст. ст. 355, 365 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 60, 61, 69, 70 Сімейного Кодексу України,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на ? частку гаражу-боксу № 10, розташованого біля АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у виді судового збору в розмірі 214 ( двісті чотирнадцять ) гривень 60 копійок.
Копію заочного рішення надіслати відповідачам не пізніше трьох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному суді АРК через Ялтинський міський суд у строки та в порядку згідно статей 294, 296 ЦПК України.
Суддя: