ОСОБА_1
Номер провадженняНомер провадження2/0526/542/2012
2/0526/542/2012
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ
Справа № 2/0526/542/12
04 травня 2012 року м. Макіївка
Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі
головуючий суддя Єжов В.А.
при секретарі Чугуй М.О.
за участю позивача ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
21 березня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги фактичним припиненням подружнього життя і неможливістю збереження сім'ї.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав уточнені позовні вимоги, в обґрунтування яких послалася на факти і обставини, викладені у заяві, та зазначив, що з 31 липня 1999 року перебуває з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку -ОСОБА_3 Аанну Владиславівну, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка за згодою позивача проживає разом з відповідачкою. Позивач добровільно надає матеріальну допомогу на утримання дочки. Спільне проживання з відповідачкою виявило, що вони різні за характером люди, між ним та дружиною внаслідок несумісності характерів постійно виникали суперечки та сварки на побутовому ґрунті, що призвело до втрати поваги і любові до неї. За цих підстав вони припинили шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство і фактично не спілкуються між собою. За час проживання він дійшов висновку, що примирення між ними та подальше подружнє життя стало неможливим, а збереження шлюбу суперечить інтересам кожного із них.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_3
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов про розірвання шлюбу визнала повністю та пояснила, що у зв'язку з погіршенням стосунків вона і позивач припинили шлюбні відносини і проживання однією сім'єю, майже не спілкуються між собою. Дочка за згодою позивача проживає разом з відповідачкою. Погоджується з обставинами, викладеними позивачем. Вважає, що сім'я існує формально, вони втратили порозуміння, тому збереження сімейних відносин є неможливим.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.
ОСОБА_2 і ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - „Шимільова”) Н.М. зареєстрували шлюб 31 липня 1999 року у виконкомі Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 7. Подружжя має дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з відповідачкою та виховуються нею.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Рішення про розірвання шлюбу, як визначено нормою статті 112 СК України, суд постановляє якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При цьому суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 припинили шлюбні відносини, не проживають однією сім'єю та не ведуть сумісне господарство. За цей час подружжя не здійснили дій щодо збереження родинних стосунків, між ними встановились недружні взаємовідносини, сторони не мають наміру зберегти сім'ю. Конфліктна ситуація між батьками негативно впливає на розвиток і виховання неповнолітньої дитини, яка за згодою батька проживають разом з матір'ю.
Враховуючи викладене, суд визнає, що надання подружжю строку для примирення у даному випадку суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно до положень статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.
Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу вимог статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, приймаючи до уваги існуючи взаємини між подружжям, ступінь конфліктних стосунків та причини розлучення, небажання позивача продовжувати шлюбні відносини, суд дійшов висновку, що подальше подружнє життя ОСОБА_2 і ОСОБА_3, збереження їх сім'ї є неможливе та суперечить їх інтересам. Заява відповідає дійсній волі дружини, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Відповідачка не наполягає на відновленні її дошлюбного прізвища, та не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов'язані із зверненням до суду і розглядом цивільної справи.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 110-112 Сімейного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище -«Шимічьова») ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 31 липня 1999 року у виконкомі Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 7, розірвати.
За вибором позивачки її прізвище «Юр'єва» залишити без зміни.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: