Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/1234/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Бурко Р.В.
Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів Доповідач Головань А. М.
Іменем України
15.05.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого Голованя А.М.
Суддів Кривохижі В.І.
Карпенка О.Л.
При секретарі Дімановій Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2012 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів і
У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернулася в суд з зазначеним позовом посилаючись на те, що згідно заочного рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 8 червня 2996 року із ОСОБА_3 на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 та на її власне утримання у розмірі по ? частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28 березня 2006 року.
Постановою Кіровського відділу державної виконавчої служби від 10 жовтня 2006 року відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів.
Однак станом 1 червня 2008 року відповідач заборгував їй аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 в сумі 6217,23 грн.
У зв'язку з цим, просила стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з серпня 2006 року по 1 червня 2008 року у розмірі 34 963 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2012 року позов задоволено. Стягнуто ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 34 963 грн. та 349,63 грн. судового збору, ухвалено щодо негайного стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, як ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
ОСОБА_3, який був належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився.
Заслухавши доповідача, заперечення ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 212, 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на запитання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з вини відпові-дача виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 6217, 23 грн., то вимоги про стягнення неустойки за прострочення аліментів є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Проте повністю погодитися з такими висновками не можна виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.9 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За правилами ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.
Як убачається з матеріалів справи, починаючи з серпня 2006 року по травень 2008 року ОСОБА_3, без поважних на те причин, не сплачував аліменти на утримання дочки, що встановлено рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звільнення його від сплати заборгованості, яке набрало законної сили, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 6217, 23 грн.(а.с.8,89,90).
Відповідно є всі підстави вважати, що одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення починаючи з 1 серпня 2006 року по 31 травня 2008 року.
Розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за цей період складає грошову суму 34 963 грн.
Проте визнавши право позивача на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у вищезгаданому розмірі, суд першої інстанції не ураховував низький матеріальний рівень доходів відповідача (а.с.9,73) та засади розумності у регулюванні сімейних відносин.
Крім того, зазначивши у резолютивній частині рішення щодо негайного стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць рішення, суд першої інстанції в порушення ст.11 ЦПК України вийшов за межі вимог заявлених у позовній заяві.
За наведених обставин рішення суду з підстав передбачених п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, в частині негайного стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць і зміні, в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 неустойки (пені) за прострочення аліментів, шляхом її зменшення з 34 963 грн. до 12000 грн.
В частині вирішення питання про розподіл судових витрат, рішення суду зміні чи скасуванню не підлягає, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що суд першої інстанції задовольнив позов за відсутності вини відповідача в утворенні заборгованості по аліментах, зокрема не урахував зміст листа департаменту Державної виконавчої служби № Б-20931-25 від 1.09.2009 року та при вирішенні справи допустив порушення норм процесуального права, які полягають в упередженості суду у ставленні до нього не ґрунтуються на доказах та законі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області -
Апеляційну скарги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2012 року скасувати в частині негайного стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць і змінити в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 неустойки (пені) за прострочення аліментів, зменшивши її розмір до 12000 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженим до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: