справа № 0670/12148/11
категорія 8.2.1
13 лютого 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Липи В.А.,
при секретарі - Швець Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіс Полісся" (далі - "Тіс Полісся") до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Бердичівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2011 року № 0001492301,-
встановив:
У грудні 2011 року ТОВ "Тіс Полісся" звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 09 грудня 2011 року за № 0001492301. У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за період з 15.11.2011 року по 21.11.2011 року податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Тіс Полісся" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності визначення податкового кредиту та фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Макростаб" за березень, квітень, червень 2011 року, за результатами якої складено Акт № 4633/23-01/32085237 від 25.11.2011 року. Перевіркою встановлено порушення з боку товариства вимог п. 3 ст. 198, п.п. 4. 10 ст. 201 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання у ТОВ "Макростаб" за березень, квітень, червень 2011 року, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 166995 грн. 00 коп., в т.ч. по періодах: березень 2011 року в сумі 79991 грн. 00 коп., квітень 2011 року в сумі 46716 грн. 00 коп. та червень 2011 року в сумі 40288 грн. 00 коп. За результатами перевірки та на підставі Акту перевірки Бердичівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2011 року за № 0001492301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 250493 грн. 00 коп. (за основним платежем - 166995 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 83498 грн. 00 коп.). Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, безпідставним та необґрунтованим, а тому просить скасувати у повному обсязі.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з підстав викладених, у позовній заяві. При цьому пояснили, що 21 квітня 2010 року між ТОВ "Тіс Полісся" (виступає як Покупець) та ТОВ "Макростаб" (виступає як Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 21/04-01 із додатком № 1 від 09.03.2011 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець прийняти та оплатити його вартість на умовах даного Договору. На виконання умов договору ТОВ "Тіс Полісся" оплатило контрагенту ПДВ в ціні придбаних товарів та отримало від нього податкові та видаткові накладні, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Сума ПДВ по даним операціям була включена товариством до складу податкового кредиту за березень, квітень, червень 2011 року.
ТОВ "Макростаб" у встановленому порядку зареєстроване як платник податку на додану вартість, а тому ТОВ "Тіс Полісся" має право на податковий кредит. Зазначив, що укладений договір між позивачем та іншим суб'єктом господарювання відповідає вимогам чинного законодавства. Вважає, що формування товариством податкового кредиту у березні, квітні та червні 2011 року є правомірним, а висновки Бердичівської ОДПІ про порушення позивачем п. 3 ст. 198, п.п. 4. 10 ст. 201 Податкового кодексу України є хибними, а відповідно спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним. Тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення. У обґрунтування своєї правової позиції зазначили, що за результатами проведеної податковим органом виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Тіс Полісся" з питань достовірності визначення податкового кредиту та фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Макростаб" за березень, квітень, червень 2011 року встановлено порушення з боку позивача вимог п. 3 ст. 198, п.п. 4. 10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме товариством віднесено до складу податкового кредиту за березень, квітень, червень 2011 року ПДВ у сумі 166995 грн. 00 коп. від постачальника ТОВ "Макростаб" по договору, який в ході проведення перевірки визнаний нікчемним. У результаті зазначеного порушення в березні, квітні та червні 2011 року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 166995 грн. 00 коп. За результатами перевірки та на підставі Акту перевірки Бердичівською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2011 року № 0001492301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 166995 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 83498 грн. 00 коп.
Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, так як відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України. У зв'язку з цим просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 09 грудня 2011 року № 0001492301, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіс Полісся" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Бердичівської міської ради 31.07.2002 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в Бердичівській ОДПІ.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09247900 від 05.08.2002 року являється платником податку на додану вартість.
25 листопада 2011 року на підставі направлень від 15.11.2011 року № № 625, 626 та відповідно до ст. ст. 20, 75, 78, 82 Податкового кодексу України податковими інспекторами Бердичівської ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіс Полісся" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності визначення податкового кредиту та фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Макростаб" за березень, квітень, червень 2011 року.
Направлення від 15.11.2011 року № № 625, 626, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки № 1357 від 15.11.2011 року вручено 15.11.2011 року головному бухгалтеру ТОВ "Тіс Полісся" Ковальчук О.В.
Перевірку проведено з відома директора Грибана Сергія Вікторовича та головного бухгалтера Ковальчук О.В.
Під час проведення перевірки було встановлено порушення ТОВ "Тіс Полісся" вимог п. 3 ст. 198, п.п. 4. 10 ст. 201 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання у ТОВ "Макростаб" за березень, квітень, червень 2011 року, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 166995 грн. 00 коп., в т.ч. по періодах: березень 2011 року в сумі 79991 грн. 00 коп., квітень 2011 року в сумі 46716 грн. 00 коп. та червень 2011 року в сумі 40288 грн. 00 коп.
За результатами проведеної перевірки Бердичівською ОДПІ було складено Акт від 25.11.2011 року за № 4633/23-01/32085237.
На підставі вказаного Акту перевірки Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2011 року № 0001492301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 166995 грн. 00 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 83498 грн. 00 коп.
Суд вважає такий висновок відповідача безпідставним виходячи з наступного.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 21 квітня 2010 року ТОВ "Тіс Полісся" (який виступає як Покупець) та ТОВ "Макростаб" (який виступає як Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 21/04-01 від 21.04.2010 року із додатком до договору № 1 від 09.03.2011 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець прийняти і оплатити товар в строк та на умовах визначених цим Договором.
На виконання умов договору, позивачу було передано у власність товар та видані податкові накладні від 04.03.2011 року за № 16 на суму 196394 грн. 40 коп., від 10.03.2011 року за № 19 на суму 40375 грн. 00 коп., від 18.03.2011 року за № 34 на суму 189305 грн. 40 коп., від 31.03.2011 року за № 76 на суму 53874 грн. 00 коп., від 01.04.2011 року за № 9 на суму 40375 грн. 00 коп., від 06.04.2011 року за № 23 на суму 136296 грн. 00 коп., від 22.04.2011 року за № 75 на суму 109024 грн. 80 коп., від 02.06.2011 року за № 8 на суму 3600 грн. 00 коп., від 15.06.2011 року за № 52 на суму 54072 грн. 00 коп., від 22.06.2011 року за № 85 на суму 40000 грн. 00 коп., від 23.06.2011 року за № 87 на суму 144056 грн. 00 коп., які містяться в матеріалах справи.
Факт придбання товару також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 04.03.2011 року за № М-00000122 на сумі 196394 грн. 40 коп., від 10.03.2011 року за № М-00000126 на сумі 40375 грн. 00 коп., від 18.03.2011 року за № М-00000140 на суму 189305 грн. 40 коп., від 31.03.2011 року за № М-00000188 на суму 53874 грн. 00 коп., від 04.04.2011 року за № М-00000190 на суму 40375 грн. 00 коп., від 06.04.2011 року за № М-00000203 на суму 136296 грн. 00 коп., від 22.04.2011 року за № М-0000254 на суму 109024 грн. 80 коп., від 02.06.2011 року за № М-0000381 на суму 3600 грн. 00 коп., від 15.06.2011 року за № М-0000420 на суму 54072 грн. 00 коп., від 23.06.2011 року за № М-0000450 на суму 184056 грн. 00 коп., які також є наявні в матеріалах справи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).
Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення господарських операцій між ТОВ "Тіс Полісся" та ТОВ "Макростаб" підтверджується договором купівлі-продажу № 21/04-01 від 21.04.2010 року, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та банківськими виписками.
Надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіс Полісся" документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів у ТОВ "Макростаб", який видавав позивачу податкові накладні.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Макростаб" було зареєстроване як платник податку на додану вартість.
Також, факт поставки та оплати товару було підтверджено в судовому засіданні показаннями свідків.
З огляду на викладене, законодавче регулювання спірних правовідносин, встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту товариства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих контрагентом, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ, не відповідає вимогам названого Кодексу, а тому підлягає скасуванню.
Щодо посилання податкового органу на нікчемність укладеного договору між позивачем і ТОВ "Макростаб", то слід зазначити наступне.
Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення договору між ТОВ "Тіс Полісся" та ТОВ "Макростаб" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
До справи Бердичівською ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Задовольнити позовні вимоги.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 09.12.2011 року № 0001492301.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: В.А. Липа
Повний текст постанови виготовлено: 20 лютого 2012 р.