справа № 0670/6510/11
категорія 6.3
10 лютого 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Липи В.А.,
при секретарі - Швець Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним,-
встановив:
У червні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" ОСОБА_3 про внесення запису про державну реєстрацію права власності на 44/100 житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та зобов'язати відповідача скасувати запис про державну реєстрацію права власності на 44/100 житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_4. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після смерті її матері - ОСОБА_5, вона та її брат (ОСОБА_4) були спадкоємцями за законом І черги. У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" видати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, в свою чергу відповідачем у лютому 2009 року було надано їй витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 17014603, в якому зазначено, що за її братом ОСОБА_4 (який помер у ІНФОРМАЦІЯ_1 року) зареєстровано право власності на 44/100 житлового будинку АДРЕСА_1, що стало підставою для видачі ОСОБА_2 який являється сином її покійного брата ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом. На підставі даного свідоцтва ОСОБА_2 набув право власності на 44/100 житлового будинку АДРЕСА_1 Вважає, що відповідач при винесені рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно діяв протиправно, без врахування вимог чинного законодавства, оскільки її брат із заявою до БТІ з проханням зареєструвати за ним право власності на частину даного будинку не звертався.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення. При цьому пояснив, що у листопаді 2008 року до КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" із заявою про реєстрацію права власності на 44/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 звернувся його сини ОСОБА_2. Підставою для реєстрації права власності за померлим ОСОБА_4 стало рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 11.07.2007 року про визнання за ним права власності на частину даного житлового будинку. Зазначене рішення суду набрало законної сили, а тому відповідно до вимог п. 5 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" було здійснено реєстрацію права власності. У відповідності до Наказу Міністерства юстиції України від 26.05.2009 року за № 914/5 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів", рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Тому підстав для відмови ОСОБА_2 у реєстрації права власності у КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" не було. У зв'язку з цим просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення позивача, третьої особи, представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що 11 липня 2007 року Андрушівський районний суд Житомирської області розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину, а саме 44/100 житлового будинку АДРЕСА_1, прийняв рішенням, яким позов задовольнив. Визнав причину пропуску ОСОБА_4 строку для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті їх матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, поважною та визнано за ОСОБА_4 право власності на 44/100 ідеальних часток жилого будинку, який знаходиться в АДРЕСА_2 як на спадщину, що відкрилася після смерті їх матері.
У даному рішенні Андрушівського районного суду Житомирської області, зокрема зазначено, що ОСОБА_4 не має іншого жила, а тому вони із сестрою ОСОБА_1 домовилися, що будинок дістанеться йому, а гроші їй.
Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 11.07.2007 року набрало законної сили.
На підставі даного рішення КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" було прийнято рішення про реєстрацію права власності на 44/100 ідеальних часток жилого будинку, який знаходиться в АДРЕСА_2 за ОСОБА_4, про що здійснено запис 956 в книзі 7.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1. У зв'язку з цим державним нотаріусом Андрушівської державної нотаріальної контори Житомирської області ОСОБА_7 було видано ОСОБА_2, який являється сином померлого, свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.02.2009 року за № 251, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав право власності на 44/100 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1
На підставі свідоцтва про право власності на спадщину від 11.02.2009 року № 251 КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" було прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 44/100 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Андрушівського районного суду Житомирської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про прийняття нею спадщини, визнання права власності та визнання недійсним витягу з реєстру на право власності та свідоцтва про право на спадщину.
Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 06.04.2011 року в задоволенні позову їй було відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 06.04.2011 року до Апеляційного суду Житомирської області.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 14.06.2011 року в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, а рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 06.04.2011 року залишено без змін.
Рішення набрало законної сили.
Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445, встановлено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності (пункт 3.5). Так, державна реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 26 травня 2009 року № 914/5 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів", рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна
Згідно із Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
У відповідності із п.п. 5, 6 ч.1 ст.19 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон), державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили, інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Згідно із п. 6 ч.1 ст. 24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право вже зареєстровано.
Рішеннями Андрушівського районного суду Житомирської області від 06.04.2011 року та Апеляційного суду Житомирської області від 14.06.2011 року відмовлено ОСОБА_1 у визнанні за нею права власності на 44/100 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1 Дані рішення набрали законної сили.
Таким чином, можна зробити висновок про правомірність дій відповідача щодо здійснення реєстрації права власності на 44/100 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 зверталася із заявою до Андрушівського РВ УМВС України в Житомирській області щодо порушення кримінальної справи відносно службових осіб ДКП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" та гр. ОСОБА_2 з питань законності права власності на житловий будинок по вулиці АДРЕСА_1
Постановою о/у ДМБЕЗ Андрушівського РВ УМВС України в житомирській області С.П. Павлушко від 08.07.2011 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ДКП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" та гр. ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю ознак складу злочинів передбачених ст. ст. 190, 358 КК України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. При цьому, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи обґрунтоване рішення, чи використані повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та ін.
Частина 1 статті 9 КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З цього слідує, що суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішення має враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій при проведенні державної реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_2, його позиція узгоджується з нормами чинного законодавства, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально.
Отже, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд -
постановив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: В.А. Липа
Повний текст постанови виготовлено: 17 лютого 2012 р.