справа №0670/535/11
категорія 8.2
02 лютого 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Майстренко Н.М.,
за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2011 року №0000031702/0 та рішення №000012201 про застосування штрафних санкцій,
встановив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.01.2011 року №0000031702/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75487,00 коп., з яких 50324,00 грн. - основний платіж та 25163,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; рішення від 04.01.2011 року №000012201 про застосування штрафних санкцій у сумі 18247,65 грн. за порушення термінів здійснення розрахунків в іноземній валюті.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на відповідність своїх дій вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Бізнесбудсервіс". Крім того, позивачем зазначено про безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення термінів здійснення розрахунків в іноземній валюті, оскільки усі розрахунки між ним та ВАТ "Гродненський м'ясокомбінат" завершені у повному обсязі.
Відповідач адміністративний позов не визнав, надав письмові заперечення проти нього, за змістом яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивачем не надані для перевірки документи, якими може бути підтверджений факт здійснення господарської операції між ним та ТОВ "Бізнесбудсервіс", оскільки податкові накладні від імені цього товариства підписані невстановленою особою. З огляду на відсутність належних доказів в підтвердження факту здійснення господарських операцій, відповідач вважає неправомірним включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ "Бізнесбудсервіс". Що ж стосується рішення №000012201, то відповідачем вказано про його відповідність вимогам Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", адже підприємцем не надано рішень компетентних органів про невідповідність товарів їх якісним характеристикам, як це передбачено постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року №136 "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями".
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2007 року по 31.03.2010 року, за наслідками якої складено акт від 26.11.2010 року №9003/17-1/2397517653.
Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємцем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок завищення податкового кредиту на 54231,00 грн. та заниження податкового зобов'язання за травень 2008 року на 5427,00 грн., що призвело до несплати до бюджету податку на додану вартість у сумі 50324,00 грн.
Крім того, у ході проведення перевірки зроблено висновок про порушення підприємцем ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскільки кошти у сумі 7298,01 дол. США не надійшли у 180-денний термін. Відповідно до ст. 4 названого Закону позивачу була нарахована пеня у сумі 18247,65 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 04.01.2011 року відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення №0000031702/0 та рішення №000012201 про застосування штрафних санкцій.
Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх таким, що повністю узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.
Так, судом встановлено, що донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість пов'язано з обставинами справи, відповідно до яких: позивачем у травні 2008 року не включено до складу податкового зобов'язання податок на додану вартість у сумі 5427,00 грн. згідно податкової накладної від 02.05.2008 року №12, виписаної ПП "Продкомплексторг"; до складу податкового кредиту включені суми, які не підтверджені податковими накладними, а саме: у лютому 2008 року включено суму податку на додану вартість у розмірі 1453,00 грн. без наявності підтверджуючих документів, у липні 2009 року включено суму податку на додану вартість у розмірі 6622,00 грн. на підставі податкової накладної від 01.06.2009 року №106 від ПП ОСОБА_2, у той час як довідкою Козятинської ОДПІ Вінницької області від 28.10.2010 року не встановлено факту взаємовідносин між ФОП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2, у жовтні 2009 року включено суму податку на додану вартість у розмірі 4000,00 грн. на підставі податкової накладної від 11.03.2010 року №882, виданої УА СП ТОВ "Галка ЛТД", у той час як зазначена сума одночасно була включена позивачем до складу податкового кредиту у червні 2009 року.
Викладені порушення згідно долученого до матеріалів справи розрахунку ДПІ у м. Житомирі (а.с. 86, т. 2) призвели до визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20393,00 грн., з яких 13595,00 грн. - основний платіж та 6798,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Позивач визнав факт вчинення зазначених порушень, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 04.01.2011 року №0000031702/0 в частині збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 20393,00 грн. не підлягають задоволенню.
Донарахування ж решти суми податку на додану вартість у розмірі 55094,00 грн., з огляду на дані податкового обліку позивача, пов'язано з фактом включення до складу податкового кредиту сум податку на підставі податкової накладної від 02.02.2008 року №69 від ТОВ "Бізнесбудсервіс" на суму 4374,00 грн. (у тому числі ПДВ - 729,00 грн.) та від 01.03.2008 року №103 - на суму 216000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 36000,00 грн.). У ході здійснення перевірки було встановлено, що зазначені податкові накладні виписані та підписані директором ТОВ "Бізнесбудсервіс" ОСОБА_3, яка однак непричетна до діяльності зазначеного товариства, що підтверджується листом ГВПМ від 30.09.2010 року №6258/7/26-3 та поясненнями громадянки ОСОБА_3
Отже, оскільки податкові накладні заповнені з порушенням вимог п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Мін'юсті України 23.06.1997 року за №233/2037, який передбачає, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 даного Порядку, відповідач дійшов висновку, що згадані податкові накладні не можуть вважатись правовою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивача.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, у спірний період регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон).
Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Зміст наведених норм свідчить на користь того, що наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Бізнесбудсервіс" товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.
Так, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач придбав у ТОВ "Бізнесбудсервіс" апельсин на загальну суму 4374,00 грн. та чорницю сушену на загальну суму 216000,00 грн. В підтвердження факту здійснення даної господарської операції ТОВ "Бізнесбудсервіс" були виписані податкові та видаткові накладні. При цьому відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №39094890 ТОВ "Бізнесбудсервіс" має статус платника цього податку.
Згідно наданих позивачем пояснень, приймання зазначеного товару здійснювалось ним особисто на території орендованого відповідно до договору суборенди від 01.07.2007 року складського приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Наливайка, 49-в. Придбання апельсину та чорниці було здійснено для провадження його господарської діяльності, основними видами якої є перероблення овочів та фруктів.
Крім того, позивачем в підтвердження факту використання придбаних товарів у подальшій господарській діяльності надані докази здійснення їх подальшої реалізації на користь ПП "Артєль", про що свідчать податкові накладні від 21.02.2008 року №2 та від 12.03.2008 року №3 (а.с. 118, 123 т. 2), видаткові накладні від 21.02.2008 року №002 та від 12.03.2008 року №003 (а.с. 117, 122 т. 2) та відповідні рахунки-фактури. Відповідач не заперечував проти того, що суми податку на додану вартість за наслідками господарських взаємовідносин з ПП "Артєль" включені позивачем до складу його податкових зобов'язань.
Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "Бізнесбудсервіс" був здійснений розрахунок за придбані товари, що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями до прибуткових касових ордерів.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.01.2011 року №0000031702/0, знаходяться поза межами вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Посилання відповідача на факт підписання податкових накладних ОСОБА_3, яка надала пояснення про свою непричетність до діяльності ТОВ "Бізнесбудсервіс", не спростовує висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55094,00 грн., оскільки зазначені обставини не можуть беззаперечно свідчити на користь того, що між позивачем та ТОВ "Бізнесбудсервіс" не відбулось господарської операції, та не виключають можливості того, що від імені ТОВ "Бізнесбудсервіс" діяла інша особа.
Відтак, зважаючи на те, що відповідачем жодними доказами не спростовано зазначених позивачем обставин отримання від ТОВ "Бізнесбудсервіс" придбаних товарів, а інші докази, про які було вказано, підтверджують факт реальності здійснених господарських операцій, доводи контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на включення сум податку на додану вартість за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Бізнесбудсервіс" до складу податкового кредиту суд вважає юридично безпідставними.
У свою чергу, надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату ним сум податку на додану вартість в ціні придбаних у ТОВ "Бізнесбудсервіс" товарів, яке видало позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку, що не спростовано відповідачем.
З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Законом України "Про податок на додану вартість" умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту та при наявності податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржуване рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних санкцій на загальну суму 55094,00 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що вважає позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування у цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що ж стосується рішення відповідача від 04.01.2011 року №000012201 про застосування штрафних санкцій у сумі 18247,65 грн. за порушення термінів здійснення розрахунків в іноземній валюті, то з цього приводу судом встановлено, що згідно умов валютного контракту від 20.05.2009 року №41, укладеного між позивачем та ВАТ "Гродненський м'ясокомбінат", ФОП ОСОБА_1 (Продавець) взяв на себе зобов'язання відвантажити товар (3-х річні саджанці голубики) на умовах поставки DDU-Гродно, а ВАТ "Гродненський м'ясокомбінат" (Покупець) взяв на себе зобов'язання отримати товар та його оплатити.
За період, що перевірявся, ФОП ОСОБА_1 відвантажив товар на загальну суму 18900,00 дол. США, що еквівалентно 143855,46 грн.
Згідно акту прийому саджанців голубики від 19.06.2009 року, затвердженого генеральним директором АТ "Гродненський м'ясокомбінат", встановлено, що саджанці, які були експортовані ФОП ОСОБА_1, є двохрічними, з огляду на що між сторонами даного контракту було укладено додаткові угоди від 25.06.2009 року №2 та від 25.05.2010 року №3, за умовами яких сторони дійшли згоди щодо сума оплати по контракту від 20.05.2009 року №41 буде складати 11700,00 дол. США.
Кошти за відправлений товар надійшли на валютний рахунок у сумі 11601,99 дол. США, відкритий в Першій Львівській філії ВАТ "Кредобанк". Крім того, судом встановлено, що 23.06.2010 року на валютний рахунок позивача також були перераховані кошти у сумі 98,01 дол. США (а.с. 119, т. 1). Отже, загальна сума розрахунків складає 11700,00 дол. США.
Стверджуючи про існування станом на 31.03.2010 року простроченої дебіторської заборгованості у сумі 7298,01 грн., відповідач посилається на приписи Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року №136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за №338/3631. Так, пп. "а" п. 1.8 зазначеної Інструкції передбачено, що сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором відбувається перегляд ціни товарів у зв'язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених та/або неякісних товарів. Рішення про таку невідповідність приймає Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті або інший орган (експертна організація тощо), уповноважений розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.
Відповідного рішення позивачем надано не було, а тому нарахування пені відповідач вважає таким, що відповідає приписам чинного законодавства.
Між тим, з таким висновком контролюючого органу не можна погодитись, зважаючи на наступні обставини.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року №185/94-ВР (з відповідними змінами та доповненнями) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Згідно з вимогами ст. 4 названого Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Зміст наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що базою для нарахування пені є сума неодержаної виручки. Таким чином, законодавець передбачає, що лише за умови наявності неодержаної від нерезидента виручка можливе нарахування пені.
У той же час, у справі, що розглядається, судом не встановлено обставин існування заборгованості ВАТ "Гродненський м'ясокомбінат" перед позивачем. Юридичний зміст укладених між зазначеними суб'єктами господарювання додаткових угод свідчить не про перегляд ціни на поставлені товари, а про зміну предмету договору - з трьохрічних саджанців голубики на двохрічні. Такі дії сторін повністю узгоджуються з приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, та приписами ч. 1 ст. 638 цього ж Кодексу, відповідно до яких істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Домовившись, що предметом договору є двохрічні саджанці голубики, сторони визначали, що сума договору складає 11700,00 дол. США.
Кошти у зазначеній сумі були перераховані ВАТ "Гродненський м'ясокомбінат" на валютний рахунок позивача у повному обсязі.
Наведені обставини підтверджуються довідкою Центральної філії Житомирського відділення ПАТ "Кредобанк" від 17.06.2011 року №308 (а.с. 152, т.1), за змістом якої ФОП ОСОБА_1 отримав за експортними операціями згідно контракту від 20.05.2009 року №41 з ВАТ "Гродненський м'ясокомбінат" кошти у сумі 11700,00 дол. США. Оплата здійснена на підставі додаткового узгодження №2, ціна поставленого товару згідно ВМД від 17.06.2009 року №101000001/9/005391 та СМR від 17.06.2009 року №0241487 складає 18900,00 дол. США, а скоригована ціна згідно додаткового узгодження до зазначеного контракту склала 11700,00 дол. США, що надійшли двома платежами у повному обсязі.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до довідки ДПІ у м. Житомирі, складеної за наслідками документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контракту від 20.05.2009 року №41 з ВАТ "Гродненський м'ясокомбінат" за період з 12.05.2010 року по 02.07.2010 року, встановлено, що за несвоєчасне перерахування нерезидентом суми заборгованості у розмірі 98,01 дол. США нарахуванню підлягала пеня у сумі 100,90 грн., яка була сплачена позивачем. При цьому, контролюючим органом зроблено висновок, що станом на 02.07.2010 року по згаданому контракту розрахунки проведені у повному обсязі.
Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування простроченої дебіторської заборгованості ВАТ "Гродненський м'ясокомбінат" перед позивачем у сумі 7298,01 дол. США, що свідчить про відсутність обов'язкових умов, з якими ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" пов'язує можливість нарахування пені.
Отже, рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 04.01.2011 року №000012201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18247,65 грн. не узгоджується з приписами Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про його скасування підлягають задоволенню.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судові витати розподіляються відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 04.01.2011 року №0000031702/0 в частині збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 55094,00 грн., з яких 36729,00 грн. - основний платіж та 18365,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 04.01.2011 року №000012201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18247,65 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.М. Майстренко
Повний текст постанови виготовлено: 07 лютого 2012 р.