справа №0670/8930/11
категорія 8.2.1
02 лютого 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Майстренко Н.М.,
за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Ритм" Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Дочірнє підприємство "Ритм" Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.06.2011 року №0000562301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року на 544374,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн., та №0000572301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 254215,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на відповідність дій підприємства вимогам Податкового кодексу України, який визначає підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства. Зазначає, що наявні у позивача первинні документи, на підставі яких податок на додану вартість включений до складу податкового кредиту, оформлені у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів та підтверджують факт здійснення відповідної господарської операції.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. У судовому засіданні представники відповідача надали пояснення та зазначили, що надані ДП "Ритм" для перевірки податкові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки постачальник позивача - ТОВ "Сітрі" - здійснював діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ, а відтак наявні у позивача документи не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції між ним та ТОВ "Сітрі". З огляду на відсутність належних доказів в підтвердження факту здійснення господарської операції, відповідач вважає неправомірним включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Сітрі".
У судовому засіданні представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Ритм" з питань достовірності нарахування сум від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 10.06.2011 року №2680/2301/32085195.
Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість на 544374,00 грн. та заниження податку на додану вартість на 254215,00 грн. за березень 2011 року.
На підставі акту перевірки відповідачем 25.06.2011 року були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.
Так, судом встановлено, що в акті перевірки зафіксовано обставини, відповідно до яких протягом березня 2011 року ДП "Ритм" отримувало від ТОВ "Сітрі" ДСП шліфоване автомобільним транспортом згідно товарно-транспортних накладних та до складу податкового кредиту березня 2011 року віднесло суму ПДВ у розмірі 798588,85 грн. з вартості придбаного товару.
Заперечуючи проти права позивача на включення зазначеної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, відповідач вказує на те, що ТОВ "Сітрі" знаходиться у 10 стані - "запит на встановлення місцезнаходження", основний вид діяльності підприємства - оптова торгівля взуттям. У періоді, який перевірявся, ТОВ "Сітрі" не мало власних основних засобів (виробничих потужностей, обладнання, устаткування), відсутні залишки ТМЦ. Чисельність працюючих згідно останніх поданих розрахунків комунального податку становила 16 осіб. Крім того, відповідач у акті перевірки зазначає, що у податкових накладних, наданих позивачем, постачальником ДСП зазначено ТОВ "Сітрі", у той час як у товаросупровідних документах у рядках "Замовник" зазначено ТОВ "Сітрі", "Вантажовідправник" - ТОВ "Еггер Гольцверштоффе", "Вантажоодержувач" - ТОВ "Сітрі", "Переадресування" - ДП "Ритм" ТОВ "Рост". Згідно пояснень осіб, які надавали транспортно-експедиційні послуги, було встановлено, що товар перевозився з території Румунії до м. Бердичева Житомирської області безпосередньо на підприємство ДП "Ритм", тобто фактично товар не був отриманий вантажоодержувачем - ТОВ "Сітрі" та не міг бути переадресованим позивачу.
З огляду на зазначені обставини відповідачем зроблено висновок, що господарська операція з придбання ДП "Ритм" у ТОВ "Сітрі" товару не мала реального характеру.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).
Так, пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Зміст наведених норм свідчить на користь того, що наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Сітрі" ДСП шліфованого, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.
Так, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Сітрі" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01.08.2009 року №12, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця ДСП шліфоване, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його у строки і на умовах, визначених цим договором (а.с. 4-51, т. 1). За змістом п. 2.7 договору транспортування товару здійснюється Покупцем.
На виконання умов даного договору ТОВ "Сітрі" поставило позивачу ДСП шліфоване та виписало у березні 2011 року податкові накладні з включенням до їх складу податку на додану вартість у сумі 798588,85 грн., а також видаткові накладні. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи (а.с. 55-69, т. 1).
Сума податку на додану вартість у розмірі 798588,85 грн. включена до податкового кредиту позивача за березень 2011 року. Розрахунки проведені у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 39-62, т. 2). ДП "Ритм" виписана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Сітрі".
Судом також встановлено, що позивач не має власного автотранспорту, а тому для перевезення вантажу було залучено підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які у повному обсязі виконали свої зобов'язання щодо транспортування товару, що підтверджується належним чином складеними товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт, копії яких також містяться в матеріалах справи.
При цьому, зі змісту товарно-транспортних накладних вбачається, що транспортування товару здійснено з переадресуванням на ДП "Ритм" - з м. Чернівці до м. Бердичева Житомирської області.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ "Сітрі" ОСОБА_4 пояснив, що ДСП шліфоване дійсно не доставлялось до м. Києва, що обумовлено обставинами, відповідно до яких транспортні витрати оплачував позивач, а тому з метою економії та враховуючи територіальну доцільність товар доставлявся безпосередньо на ДП "Ритм" у м. Бердичів, з огляду на що в ТТН і зроблено відмітку про переадресування вантажу. Крім того, директор ТОВ "Сітрі" надав пояснення з приводу фактичного місцезнаходження товариства, наявності у підприємства відповідних виробничих приміщень та персоналу для здійснення господарської діяльності, а також щодо основних видів діяльності товариства. Зокрема, пояснив, що окрім виробництва шкіряного напівфабрикату, ТОВ "Сітрі" також здійснює діяльність з торгівлі будівельними матеріалами. При цьому, у зазначеній галузі товариство є посередником та співпрацює не лише з ДП "Ритм", а й з іншими підприємствами, придбаваючи для цього ДСП у різних постачальників. У свою чергу, співпраця з ДП "Ритм" є тривалою і господарська операція у березні 2011 року була не єдиною. ОСОБА_4 підтвердив реальність здійсненої з позивачем господарської операції.
З цього приводу судом також встановлено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ "Сітрі" є оптова торгівля шкурами та шкірою, виробництво прянощів та приправ, оптова торгівля будівельними матеріалами та організація перевезення вантажів. За повідомленням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.06.2011 року №23353/10/29-011 ТОВ "Сітрі" значиться на податковому обліку як платник податків за основним місцем обліку (а.с. 45, т. 1). Крім того, відповідно до уточненої довідки цієї ж податкової інспекції від 18.08.2011 року №2674/23-11/32491651 про результати зустрічної звірки ТОВ "Сітрі", зі змістом якої була ознайомлена Бердичівська ОДПІ, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.12.2011 року (а.с. 74 т.2), зазначене товариство у своїй діяльності використовує офісні та виробничі приміщення (з наведенням їх переліку), суми податку на додану вартість за наслідками господарської операції з позивачем включені до складу податкових зобов'язань ТОВ "Сітрі", розрахунки здійснені у повному обсязі. Також встановлено, що ТОВ "Сітрі" є посередником, а постачальниками ДСП для нього є не лише ТОВ "Еггер Гольцверкштоффе", а ще й ТОВ "Компанія "ЗЕТ".
Таким чином, наведені обставини засвідчують спроможність ТОВ "Сітрі" бути постачальником ДСП шліфованого для ДП "Ритм".
При цьому, позивачем в підтвердження факту подальшого використання придбаного ДСП у подальшій господарській діяльності підприємства, основними видами якої є виробництво фанери, плит, панелей та шпону, були надані накладні-вимоги за березень 2011 року, які свідчать про факт переміщення ДСП зі складу на виробництво, та договір купівлі-продажу від 02.01.2008 року №001, укладений між ДП "Ритм" (Продавець) та ТОВ "РоСт" (Покупець), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність Покупцеві стільниці, фасади, підвіконня, кромку, ДСП, ДВП, МДФ, фурнітуру та інші матеріали для меблевого виробництва. На виконання даного договору у березні 2011 року позивачем згідно видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, були продані ТОВ "Рост" відповідні товари.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість та донарахування цього податку згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог ст. 198 Податкового кодексу України.
Посилання відповідача на штучне формування позивачем податкового кредиту з огляду на факт придбання ДСП у посередника, а не безпосередньо у виробника продукції, суд, зважаючи на встановлені у справі обставини, вважає безпідставними. Так, контролюючим органом не було доведено ні обставин того, що позивач мав можливість придбати ДСП безпосередньо у ТОВ "Еггер Гольцверкштоффе", ні обставин того, що ціна даної продукції була завищена внаслідок участі у цій господарській операції ТОВ "Сітрі". При цьому, як пояснили представники позивача, ними неодноразово придбавалась продукція у ТОВ "Сітрі", постачальниками якого є різні виробники, а не лише ТОВ "Еггер Гольцверкштоффе", а тому, придбаваючи у березні 2011 року товар у ТОВ "Сітрі", позивач не міг співпрацювати з безпосереднім виробником, оскільки не мав на меті купівлю ДСП саме певного виробника.
Таким чином, наведені твердження відповідача не спростовують реальності здійсненої господарської операції між позивачем та ТОВ "Сітрі".
Судом також враховується, що надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання ДСП шліфованого у ТОВ "Сітрі", яке видало позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку, що не спростовано відповідачем.
З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржувані рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за березень 2011 року не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на що вважає позовні вимоги про їх скасування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Ритм" Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 25.06.2011 року №0000562301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року на 544374,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн., та №0000572301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 254215,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.М. Майстренко
Повний текст постанови виготовлено: 07 лютого 2012 р.