справа № 0670/11591/11
категорія 8.2.1
24 січня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чернової Г.В. ,
при секретарі - Шакалові А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердичівський м'ясокомбінат" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001422301 від 23.11.2011 р.,-
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Бердичівський м'ясокомбінат" звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ № 0001422301 від 23.11.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення ПАТ "Бердичівський м'ясокомбінат" вимог п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2011 року в сумі 252283,33 грн. у взаємовідносинах з ПП "Альфатек", оскільки здійснення операцій з вказаним контрагентом підтверджено відповідними первинними документами. Зазначає, що підставою для донарахування оскаржуваним рішенням податку на додану в сумі 252283,33 грн. став акт перевірки від 07.11.2011 року, яким встановлено завищення підприємством податкового кредиту на вказану суму, внаслідок встановлення податковим органом відсутності власних основних фондів ПП "Альфатек", що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків. Вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими, оскільки на час здійснення перевірки позивачем було надано всі необхідні первинні документи, що могли підтвердити реальність здійснення господарської операції.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представники відповідачів просили відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав, зазначених в запереченні.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що працівниками Бердичівської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Бердичівський м"ясокомбінат", код за ЄДРПОУ 00443430 з питань достовірності визначення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП "Альфатек", код за ЄДРПОУ 36532350 за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, про що складено акт №4206/2301/00443430 від 07.11.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2011 року на загальну суму 252283,33 грн., у зв"язку з придбанням ПАТ "Бердичівський м"ясокомбінат" у ПП "Альфатек" яловичини.
За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001422301 від 23.11.2011 р., яким ПАТ "Бердичівський м"ясокомбінат" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 252283 грн. та 126142 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Суд не погоджується з думкою податкового органу, щодо завищення податкового кредиту позивачем у серпні 2011 року в сумі 252283,33 грн., з тих підстав, що у контрагента позивача - ПП "Альфатек" відсутнє виробниче обладнання, складські, торгівельні приміщення, транспорт для здійснення фінансово-господарської діяльності, а укладений договір між ПАТ "Бердичівський м"ясокомбінат" та ПП "Альфатек" є нікчемним, оскільки він не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені п.5 ст. 203 ЦК України, до того ж суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та спрямований на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету, з огляду на наступні, встановлені судом обставини справи.
Так, при проведенні перевірки ПАТ "Бердичівський м"ясокомбінат" були надані всі документи, необхідні для обліку господарських операцій, а саме: договір купівлі-продажу № 2 від 01.04.2011 року, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості продукції, отвєс-накладні, які підтверджують факт передачі продукції в холодильник, тощо.
Зважаючи на те, що статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Зважаючи на те, що податкові накладні, які були надані для перевірки, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону N 996-XIV та п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, мають всі необхідні реквізити, є первинними документами, що підтверджують факт здійснення операцій по придбанню товару, а отже є підставою для формування податкового кредиту у відповідності до ст. 198 Податкового кодексу України.
Посилання відповідача на те, що укладений договір між ПАТ "Бердичівський м"ясокомбінат" та ПП "Альфатек" є нікчемним, так як суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету - безпідставні, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається з умов договору купівлі-продажу № 2 від 01.04.2011 року продавець - ПП "Альфатек" зобов'язувалось продати ПАТ "Бердичівський м"ясокомбінат" м"ясо яловичини в кількості, асортименті та по ціні, відповідно до видаткових накладних на товар, які є невід"ємною частиною частиною цього договору, а останній - зобов"язаний прийняти та оплатити вказаний товар.
При цьому на виконання умов вказаного договору ПП "Альфатек" виписало відповідні накладні № 11 від 02.08.2011 року на суму 598500, в тому числі ПДВ 99750,00 грн., №108 від 17.08.2011 року на суму 595200,00 грн., в тому числі ПДВ 99200,00 грн. та № 130 від 23.08.2011 року на суму 320000,00 грн., в тому числі ПДВ 53333,33 грн., а ПАТ "Бердичівський м"ясокомбінат" в свою чергу оформило видаткові накладні: №РН-0000811 від 02.08.2011 року, № РН-0000905 від 17.08.2011 року, № РН - 0000930 від 23.08.2011 року на відповідні суми.
Тобто, за умовами договору ПП "Альфатек" продав ПАТ "Бердичівський м"ясокомбінат" м"ясо яловичини 1-ї категорії в кількості 47600 кг на загальну суму 1513700 грн. в т. ч. ПДВ 252283,33 грн.
Відповідно до вищезазначених первинних документів ПП "Альфатек" повністю виконало взяті на себе зобов'язання по постачанню товару в обсязі, передбаченому в договорах, а ПАТ "Бердичівський м"ясокомбінат" в свою чергу сплатило його вартість, тобто настали правові наслідки обумовлені вказаними договорами.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 228 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Проаналізувавши норми цивільного законодавства, суд не вбачає підстав вважати, що укладений договір: спрямований на фактичне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушує публічний порядок чи спрямований на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету, або вчинений з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства.
Первинними документами підтверджено реальне виконання сторонами умов договору, що спростовує висновки позивача про нікчемність договору.
Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що основним видом діяльності ПП "Альфатек" є посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами. Тому, на думку суду, відсутність власних основних фондів не може бути підставою для ствердження щодо неможливості здійснення фінансово-господарської діяльності ПП "Альфатек".
Отже, контрагент позивача - ПП "Альфатек" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу товарів, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбаний товар. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки, а отже мав право на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по ПП "Альфатек" у сумі 252283,33 грн.
Спірні правовідносини щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, формування податкового кредиту, тощо, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010, № 2755-VI (далі- ПК України ).
Так, абз. а) п.198.1 ст. 198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Крім того, у пункті 201.10 статті 201 ПК України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.
До того ж, враховуючи той факт, що ПП"Альфатек" податкові накладні за серпень 2011 року виписані з дотриманням вимог податкового законодавства, ПАТ "Бердичівський м"ясокомбінат" правомірно включив до складу податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року суму ПДВ з вартості придбаних товарів у ПП"Альфатек" на загальну суму 252283,33 грн.
Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем доказів на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 23.11.2011 року № 0001422301 не надано, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі викладено, керуючись Податковим Кодексом України, Цивільним кодексом України, ст.ст. 71,86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-
постановив:
Адміністративний позов задовільнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Бердичівською об"єднаною державною податковою інспекцією 23.11.2011року № 0001422301.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Г.В. Чернова
Повний текст постанови виготовлено: 27 січня 2012 р.