справа № 0670/10979/11
категорія 8.2.3
12 січня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чернової Г.В. ,
при секретарі - Шакалові А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2011 р. №0000392301,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ №0000392301 від 19.05.2011року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення ТОВ "Бердичівський хлібозавод" вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в лютому 2011 року на загальну суму 309780 грн. за січень 2011 року у взаємовідносинах з ТОВ "Щедрий пан", оскільки здійснення операцій з вказаним контрагентом підтверджено відповідними первинними документами. Зазначає, що підставою для донарахування оскаржуваним рішенням податку на додану в сумі 309781 грн. став акт перевірки від 29.04.2011 року, яким встановлено завищення підприємством податкового кредиту на загальну суму 309780 грн., внаслідок встановлення податковим органом відсутності реальної можливості поставки товару (робіт, послуг), що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Вважає такі висновки податкового органу необґрунтованим, оскільки на час здійснення перевірки позивачем було надано всі необхідні первинні документи, що могли підтвердити реальність здійснення господарської операції.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представники відповідачів просили відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав, зазначених в запереченні.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що працівниками Бердичівської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Бердичівський хлібозавод", код за ЄДРПОУ 33394612 з питань достовірності визначення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Щедрий пан", код за ЄДРПОУ 37224298 за період з 01.02.2011 року. по 28.02.2011 року, про що складено акт №1987/23-01/33394612 від 29.04.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в лютому 2011 року на загальну суму 309780 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Щедрий пан".
За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000392301 від 19.05.2011 р., яким ТОВ "Бердичівський хлібозавод" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 309780 грн. та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В порядку адміністративного узгодження, вказане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено до ДПА у Житомирській області та за результатами розгляду скарги, остання залишена без задоволення. Скарга позивача до ДПС України у Житомирській області була також залишена без задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення без змін.
Суд не погоджується з думкою податкового органу, що сума ПДВ 309780,00 грн. віднесена до податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Щедрий пан" в лютому 2011 року не може вважатися сплаченою в зв"язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, договору збереження ТМЦ на складі продавця, інші документи, що підтверджують перевезення та оприбуткування товарів на ТОВ "Бердичівський хлібозавод".
Так, судом встановлено, що при проведенні перевірки позивачем були надані для перевірки всі первинні документи, необхідні для обліку господарських операцій, про що свідчить запис в розділі 3 акта вищезазначеної перевірки, а саме: договори купівлі-продажу № 1125, 1126 від 28.02.2011 року, видаткові накладні №№ 2,3 від 28.02.2011 року, акт прийому -передачі товару до договору № 1125 від 28.02.2011 року та акт прийому-передачі товару до договору № 1126 від 28.02.2011 року.
Зважаючи на те, що статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Документи, які були надані для перевірки, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону N 996-XIV, мають всі необхідні реквізити, а тому є первинними документами, що підтверджують факт здійснення операцій по придбанню товару.
Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Бердичівський хлібозавод" не здійснював перевезення вантажу, оскільки згідно з умовами вище зазначених договорів, місцем передачі товару є склад продавця ТОВ "Щедрий пан" (смт. Комінтернівське, Одеська область), в ціну товару входить його транспортування. Після придбання товару товариством у ТОВ "Щедрий пан", одночасно з того самого складу товар був переданий комісіонерам (ТОВ "Синтез груп і К та ТОВ "Хорс Груп") на реалізацію, про що свідчать відповідні договори та акти прийому передачі товарів зазначеним комісіонерам. Зважаючи на те, що транспортування товару не відбулося, а була здійснена лише передача товару від продавця до покупця та перехід права власності на товар, позивач не повинен був складати товарно-транспортну накладну. Вказане спростовує думку відповідача щодо відсутності права на формування податкового кредиту за відсутності товарно-транспортної накладної.
До того ж факт відрядження посадових осіб ТОВ "Бердичівський хлібозавод" до смт. Комінтернівське, Одеської області підтверджується наказом про відрядження директора товариства Анучін К.І., що також суперечить твердженню відповідача, з приводу відсутності даного документу, як доказу реального здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом.
Спірні правовідносини щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, формування податкового кредиту, тощо, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010, № 2755-VI (далі- ПК України ).
Так, абз. а) п.198.1 ст. 198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Крім того, п. 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
У п. 201.10 зазначеної статті ПК України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.
Крім того, враховуючи той факт, що ТОВ " Щедрий пан" податкові накладні за лютий місяць 2011 року виписані з дотриманням вимог податкового законодавства, ТОВ "Бердичівський хлібзавод" правомірно включив до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року суму ПДВ з вартості придбаних товарів у ТОВ "Щедрий пан" на загальну суму 309780,00 грн.
Посилання відповідача на те, що фінансово-господарські відносини між ТОВ "Щедрий пан" та позиваем є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, тобто є нікчемними - безпідставні, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається з умов вище зазначеного договору купівлі-продажу №1125 від 28.02.2011 року продавець -ТОВ "Щедрий пан" зобов'язувалось продати ТОВ "Бердичівський хлібзавод" плоди коріандру, а останній - зобов"язаний прийняти та оплатити вказаний товар, обумовлений договором. Таким чином за умовами договору ТОВ "Щедрий пан" продав ТОВ "Бердичівський хлібзавод" плоди коріандру в кількості 220,0 т на суму 1318680,00 грн. з ПДВ. Крім того, згідно договору купівлі - продажу № 1126 від 28.02.2011 року ТОВ "Щедрий пан" продав, а ТОВ "Бердичівський хлібзавод" купив горох продовольчий в кількості 200,0 т на суму 540000,00 грн.
При цьому на виконання умов вищевказаних договорів ТОВ "Щедрий пан" виписало відповідні накладні № 2 від 28.02.2011 року на суму 1318680, в тому числі ПДВ 2197780 грн. та № 3від 28.02.2011 року на суму 540000,00 грн, в тому числі ПДВ 90000,00 грн., а ТОВ "Бердичівський хлібзавод" в свою чергу оформило видаткові накладні: РН-0000006 від 28.02.2011 року та РН-0000007 від 28.02.2011 року на відповідні суми.
Відповідно до вищезазначених первинних документів ТОВ "Щедрий пан" повністю виконало взяті на себе зобов'язання по постачанню товару в обсязі, передбаченому в договорах, а ТОВ "Бердичівський хлібзавод" в свою чергу сплатило його вартість, тобто настали правові наслідки обумовлені вказаними договорами.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 228 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Крім того, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що недійсним є будь-яке зобов'язання, що не відповідає вимогам закону.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд не вбачає підстав вважати, що укладені правочини: спрямовані на фактичне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушують публічний порядок, або вчинені з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, чи господарські зобов'язання не відповідають вимогам закону, тощо.
Первинними документами підтверджено реальне виконання сторонами умов договору, що спростовує висновки позивача про фіктивність договорів.
Отже, контрагент позивача ТОВ "Щедрий пан" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу товарів, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбаний товар. Товари, придбані у ТОВ "Щедрий пан" в подальшому були використані у господарській операції, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, оформленими згідно чинного законодавства. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем доказів на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 19.05.2011року № 0000392301 не надано, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі викладено, керуючись Податковим Кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Бердичівською об"єднаною державною податковою інспекцією 19.05.2011року № 0000392301.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Г.В. Чернова
Повний текст постанови виготовлено: 17 січня 2012 р.