справа № 0670/4187/11
категорія 8.2.1
05 січня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Липи В.А.,
при секретарі - Карасюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011 року № 0000182301,-
встановив:
У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.04.2011 року за № 0000182301. У обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в період з 12.03.2011 року по 16.03.2011 року працівниками відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" з питань достовірності виникнення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2010 року, якою встановлено порушення з боку товариства вимог пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті завищено суму податкового кредиту, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку за грудень 2010 року у сумі 214638 грн. 00 коп. За результатами встановлених порушень та на підставі Акта перевірки № 360/23-01/13568156 від 22.03.2011 року, Коростенською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011 року за № 0000182301, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 297641 грн. 00 коп. Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, безпідставним, необґрунтованим, таким, що винесено при вільному трактуванні податковим органом норм чинного податкового законодавства України, а тому просить скасувати у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Коростенської ОДПІ, суд зазначає наступне.
Оскільки відносини між сторонами виникли до набуття чинності Податковим кодексом України, суд при розгляді справи застосовує законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване рішенням Коростенської районної державної адміністрації 22.10.1993 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в Коростенській ОДПІ.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09337394 від 24.01.2002 року являється платником податку на додану вартість з 24.01.2002 року.
Встановлено, що у січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" подало до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період грудень 2010 року, в якій відобразило суму податку належного до відшкодування у розмірі 558234 грн. 00 коп.
22 березня 2011 року на підставі направлення від 25.02.2011 року № 213 та відповідно до ст. 78 Податкового кодексу України податковими інспекторами проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" з питань достовірності виникнення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року.
Перевірку проведено в присутності головного бухгалтера Пригоцької Т.С. та у журналі реєстрації перевірок вчинено запис від 10.03.2011 року за № 45.
Під час проведення перевірки було встановлено порушення з боку товариства вимог пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2010 року у сумі 214638 грн. 00 коп.
За результатами проведеної перевірки Коростенською ОДПІ було складено Акт від 22.03.2011 року за № 360/23-01/13568156.
На підставі вказаного Акту перевірки Коростенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2011 року № 0000182301, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 297641 грн. 00 коп.
З висновком податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 01 січня 2007 року між ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" (надалі Орендар) та ТОВ "Спецгортехніка" (надалі Орендодавець) було укладено договір оренди майна, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування для здійснення діяльності, передбаченої його Статутом, майно згідно переліку, що визначається в акті приймання-передачі орендованого майна. 01, 02, 03 січня 2007 року, між сторонами було укладено додаткові угоди до договору оренди майна від 01.01.2007 року.
На виконання умов договору та додаткових угод, позивачу було надано такі послуги: оренда спецтехніки, автомобіля Toyota Landcruiser, Hyundai Tucson 2.0, ГАЗ 32213-420, Ескалатора гусеничного "CASE" CX 700B RTC ME та видано податкову накладну від 30.11.2010 року № 11 на суму 1 160 952 грн. 74 коп., акт надання послуг № 11 від 30.11.2010 року та платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.
01 липня 2010 року між ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" (надалі Замовник) та ДП "Євротранс" (надалі Виконавець) було укладено договір № 19-10, відповідно до якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в даному договорі, виконати, з використанням своїх транспортних засобів, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити роботу по навантаженню гірничої маси та щебеневої продукції. 24 листопада 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору про надання послуг № 17-10 від 01.06.2010 року.
На виконання умов договору позивачу було надано послуги з перевозки горної маси та видано податкову накладну від 30.11.2010 року за № 183 на суму 126874 грн. 02 коп., підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000022, товарно-транспортні накладні від 01.11.2010 року № 001621, № 001622, № 001623, № 001624, від 02.11.2010 року № 001625, № 001626, № 001627, № 001629 від 03.1.2010 року № 001634, № 001635, № 001636, № 001637, № 001633, № 001632, № 001631, № 001630, від 04.11.2010 року № 001638, № 001639, № 001640, № 001641, № 001642, № 001643, від 05.11.2010 року № 001644, № 001645, № 001646, № 001647, № 001648, № 001649, № 001650, від 06.11.2010 року № 001651, № 01652, № 001653, № 001654, № 001655, № 001656, № 001657, від 07.11.2010 року № 001658, № 001659, № 001660, № 001671, № 001672, № 001673, № 001674, від 08.11.2010 року № 001665, № 001676, № 001677, № 001678, № 001679, № 001680, № 001681, від 09.11.2010 року № 001682, № 001683, № 001684, № 001685, № 001686, № 001687, від 10.11.2010 року № 001688, № 001689, № 001690, № 001691, № 001692, № 001693, № 001694, від 11.11.2010 року № 001695, № 001696, № 001697, № 001698, № 001699, № 001690, від 12.11.2010 року № 001701, № 001702, № 001703, № 001704, № 001705, № 001706, № 001707, від 13.11.2010 року № 001708, № 001709, № 001710, № 001711, № 001712, № 001713, від 14.11.2010 року № 001714, № 001715, № 001716, № 001717, № 001718, від 15.11.2010 року № 001719, № 001720, № 001721, № 001722, № 001723, № 001724, № 001725, від 16.11.2010 року № 001726, № 001727, № 001728, № 001729, від 17.11.2010 року № 001730, № 001731, № 001732, № 001733, № 001734, № 001735, від 18.11.2010 року № 001736, № 001737, № 001738, № 001739, від 19.11.2010 року № 001740, № 001741, № 001742, № 001743 та платіжні доручення, які також містяться в матеріалах справи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон), який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
У відповідності із пп. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно із пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;
залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;
залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
У відповідності із приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону).
Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Законом України "Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку на додану вартість зараховується до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом. Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість").
Таким чином, як вбачається з вищевказаних норм, Законом України "Про податок на додану вартість" встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
За змістом Закону України "Про податок на додану вартість", право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Згідно із п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених цим Законом.
З аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання бюджетного відшкодування, є єдиною підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.
Дослідивши надані письмові докази, суд встановив, що відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають можливість одержання позивачем бюджетного відшкодування. За таких обставин, суд вважає, що позивач мав право на податковий кредит.
Що стосується посилання податкового органу на те, що контрагентами позивача не задекларовано зобов'язання по податку на додану вартість, а отже ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" не мало права включати до податкового кредиту суми ПДВ по даних взаємовідносинах, суд зазначає наступне.
Законом України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платники податків несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.
Здійснення господарських операцій, зазначених у Акті перевірки від 22.03.2011 року № 360/23-01/13568156, підтверджено відповідними первинними документами.
Також, слід відмітити, що чинним законодавством України передбачено, що якщо контрагент не виконав свого обов'язку по сплаті податку до бюджету, то це тягне за собою відповідальність і негативні наслідки тільки для даної особи.
Невиконання своїх зобов'язань перед державою недобросовісного платника податку - продавця не може тягнути за собою негативних наслідків для добросовісного платника податку - покупця, який виконав всі умови договору (така позиція висловлюється і Вищим адміністративним судом України у постанові від 04.06.2009 року № 6/44а).
Договірні та фінансові взаємовідносини між позивачем та зазначеними товариствами у повному обсязі підтверджені документами, оформленими у встановленому законом порядку та без порушень, які були надані для проведення перевірки і які не викликали будь-яких зауважень з боку перевіряючих. Операції, проведені позивачем з зазначеними контрагентами були відображені у податковій звітності як такі, що фактично відбулися та створили відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту.
Таким чином, як вбачається з вищенаведеного, позивачем виконано всі вимоги податкового законодавства для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та виникнення права на бюджетне відшкодування по податку на додану вартість заявленого у грудні 2010 року.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд -
постановив:
Задовольнити позовні вимоги.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.04.2011 року № 0000182301.
Відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" з державного бюджету понесені судові витрати у сумі 3 гривні 40 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: В.А. Липа
Повний текст постанови виготовлено: 12 січня 2012 р.