справа № 0670/4971/11
категорія 8.2.3
04 січня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Липи В.А.,
при секретарі - Карасюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000631702 від 28.02.11 року,-
встановив:
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000631702 від 28.02.2011 року та зобов'язати відповідача збільшити йому суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 15932, 00 грн. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став Акт позапланової виїзної документальної перевірки підприємця ОСОБА_1 з питань правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по деклараціях за ІІІ кв. 2009 року, ІV кв. 2009 року, І кв. 2010 року, ІІ кв.2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з ІІ кв. 2009 року по І кв. 2010 року. Перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 та пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по наступним деклараціям: ІІІ кв. 2009 року в розмірі 6935, 00 грн., ІV кв. 2009 року в розмірі 5698, 00 грн., І кв. 2010 року в розмірі 3299, 00 грн., ІІ кв.2010 року в розмірі 5812, 00 грн. За результатами перевірки та на підставі Акту перевірки ДПІ у м. Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення від 28.02.2011 року за № 0000631702, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 21744, 00 грн. Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, безпідставним та необґрунтованим, а тому просить скасувати у повному обсязі.
Під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000631702 від 28.02.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15932,00 грн. та зобов'язати Державну податкову інспекцію у місті Житомирі збільшити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 15932,00 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. При цьому пояснив, що всі здійснені господарські операції з контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000631702 від 28.02.2011 року підлягає скасуванню, як таке, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення. Пояснив, що під час здійснення перевірки ФОП ОСОБА_1 податковим органом було встановлено порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 та пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за ІІІ кв. 2009 року в розмірі 6935, 00 грн., за ІV кв. 2009 року в розмірі 5698, 00 грн., за І кв. 2010 року в розмірі 3299, 00 грн., за ІІ кв.2010 року в розмірі 5812, 00 грн., оскільки у підприємця ОСОБА_1 відсутні складські приміщення (власні та орендовані), наймані особи, та інші засоби необхідні для здійснення господарської діяльності підприємця, крім того, під час перевірки підприємцем не надані документи, що підтверджують фактичні обсяги придбання та продажу гранітної продукції, зберігання та транспортування її, не встановлено зв'язок щодо подальшого використання в господарській діяльності сум ПДВ в розмірі 21744, 00 грн. по вказаних послугах за звітний період. В результаті встановлених порушень ДПІ у м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2011 року за № 0000631702, яким зменшено бюджетне відшкодування по вказаним деклараціям. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, так як відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України. В зв'язку з цим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Житомирі, суд приходить до наступних висновків.
Оскільки відносини між сторонами виникли до набуття чинності Податковим кодексом України, суд при розгляді справи застосовує законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Встановлено, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрований виконавчим комітетом Житомирської міської ради 24.10.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Житомирі.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 61184789 від 07.04.2006 року являється платником податку на додану вартість.
14 лютого 2011 року на підставі направлення від 28.01.2011 року № 128 та наказу Державної податкової інспекції м. Житомирі від 28.01.2011 року № 286 державними податковими інспекторами було проведено позапланову виїзну документальну перевірку підприємця ОСОБА_1 з питань правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по деклараціях за ІІІ кв. 2009 року, ІV кв. 2009 року, І кв. 2010 року, ІІ кв.2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з ІІ кв. 2009 року по І кв. 2010 року.
Перевірку проведено з відома приватного підприємця ОСОБА_1 в приміщенні ДПІ у м. Житомирі.
Під час проведення перевірки було встановлено порушення з боку ПП ОСОБА_1 вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 та пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за ІІІ кв. 2009 року в розмірі 6935, 00 грн., за ІV кв. 2009 року в розмірі 5698, 00 грн., за І кв. 2010 року в розмірі 3299, 00 грн., за ІІ кв.2010 року в розмірі 5812, 00 грн.
За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Житомирі було складено Акт від 14.02.2011 року за № 562/17-1/1861108576.
На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000631702, яким ОСОБА_1 зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 21744, 00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Житомирській області. Рішенням ДПА у Житомирській області про результати розгляду первинної скарги № 9532/К-С/25-009 від 29.04.2011 року, податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000631702 залишено без змін, а скарга без задоволення.
З висновком податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні між ФОП ОСОБА_1 (як Покупець) та ПМП "Полісся" (як Продавець), СП "Іскор" (як Продавець) та ТОВ "Торговий Дім ЄКСІМ" (як Продавець) були укладені договори купівлі-продажу, відповідно до яких Продавці продають, а Покупець купує блоки габро на умовах визначених даними Договорами.
На виконання умов договорів, позивачу було передано у власність товар та видані податкові накладні № 18 від 22.01.209 року на суму 1407, 60 грн., № 25 від 26.01.2009 року на суму 3375, 00 грн., № 86 від 16.02.2009 року на суму 2844, 76 грн., № 113 від 26.02.2009 року на суму 10481, 03 грн., № 225 від 06.04.2009 року на суму 1470, 00 грн., № 241 від 09.04.2009 року на суму 4109, 26 грн., № 272 від 23.04.2009 року на суму 1852, 50 грн., № 307 від 12.05.2009 року на суму 1408, 60 грн., № 319 від 18.05.209 року на суму 4520, 34 грн., № 37 від 21.05.2009 року на суму 2047, 50 грн., № 340 від 25.05.2009 року на суму 3564, 64 грн., № 352 від 28.05.2009 року на суму 3006, 89 грн., № 60 від 29.05.2009 року на суму 8463, 71 грн., № 77 від 30.06.2009 року на суму 7906, 07 грн., № 661 від 03.09.2009 року на суму 2487, 00 грн., № 671 від 07.09.2009 року на суму 5534, 28 грн., № 693 від 10.09.2009 року на суму 6472, 61 грн., № 711 від 17.09.2009 року на суму 4519, 94 грн., № 108 від 18.09.2009 року на суму 8087, 28 грн., № 17 від 18.02.2010 року на суму 10102, 56 грн., № 18 від 20.02.2010 року на суму 7292, 28 грн., № 21 від 21.02.2010 року на суму 8665, 92 грн., № 22 від 24.02.2010 року на суму 828, 96 грн., № 23 від 25.02.2010 року на суму 95, 44 грн., № 26 від 28.02.2010 року на суму 7471, 88 грн., копії яких є наявні в матеріалах справи.
В подальшому ФОП ОСОБА_1 було реалізовано товар (блоки габро) ТОВ "Мерабі Кікнавелідзе", ПП "ОСОБА_2", ПП "ОСОБА_3", ПП "ОСОБА_4", ТОВ "Константа ЛТД" за ставкою "0%", що підтверджується митними деклараціями, які також є наявні в матеріалах справи.
Встановлено, що перевезення вантажів здійснювалось ДТГО Південно-західна залізниця. Розрахунки за поставлені блоки здійснювались шляхом перерахування коштів на валютний рахунок підприємця.
Таким чином, вказані факти свідчать про фактичні обсяги придбання та продажу гранітної продукції, існування необхідних засобів для здійснення господарської діяльності позивача та встановлено зв'язок щодо подальшого використання в господарській діяльності сум ПДВ.
Крім того, позивачем було надано до справи рахунки - фактури № 33 від 27.05.2009 року, № 34 від 30.06.2009 року, № 35 від 17.09.2009 року, № 36 від 24.11.2009 року, № 37 від 17.02.2010 року, № 38 від 18.02.2010 року, № 39 від 18.02.2010 року.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон), при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.
Абзацом 12 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону передбачено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розраховані згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно із пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарі (послуг).
В даному випадку сума бюджетного відшкодування в розмірі 15932, 00 грн., яку відповідач визначив завищеною, виникла у зв'язку з включенням до податкового кредиту сум ПДВ сплачених ФОП ОСОБА_1 своїм контрагентам за отримані блоки габро відповідно до укладених договорів купівлі-продажу.
У відповідності з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактової) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 с. 6 та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового переводу.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
Підпунктом 7.2.1. Закону передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону).
З матеріалів справи слідує, що позивач отримав від своїх контрагентів (ПМП "Полісся", Південно-Західна залізниця", СП "Іскор", ТОВ "Торговий Дім ЄКСІМ") та включив до реєстрів отримані податкові накладні за спірний період. Дані податкові накладні відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" і вході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність товарно - транспортних накладних у ФОП ОСОБА_1, з огляду на наступне.
Встановлено, що предметом укладених між сторонами договорів був товар - блоки габро. В даному випадку здійснення поставки відбувалося власним транспортом позивача відповідно до умов договорів.
Так, Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Статтею1 Правил визначено поняття товарно-транспортної документації (комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу).
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
У відповідності до статті 11 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
На виконання вимог чинного законодавства, позивачем було надано до суду та оглянуто в судовому засіданні товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт поставки товару (блоків габро).
Крім того, суд спростовує твердження податкового органу, щодо відсутності у позивача складських приміщень. Оскільки у відповідності до інформації комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації " Житомирської обласної ради на підставі договору купівлі - продажу від 20.12.2006 року ПП ОСОБА_1 є власником будівлі 3-х сховищ загальною площею 141,6 кв. м.
Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на відшкодування з бюджету податку на додану вартість.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000631702 від 28.02.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15932,00 грн., винесено необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", Податковим кодексом України, ст.ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Житомирі від 28 лютого 2011 року за № 0000631702 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15932,00 грн.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у місті Житомирі збільшити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 15932,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: В.А. Липа
Повний текст постанови виготовлено: 10 січня 2012 р.