справа № 0670/9982/11
категорія 9.1.1
20 грудня 2011 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чернової Г.В. ,
при секретарі - Шакалові А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКА"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002231702 від 07.06.2011 року,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віка" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Житомирі від 07.06.2011 р. № 0002231702. В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем неправомірно обґрунтовано оскаржуване рішення тим, що внесення засновником підприємства майнового вкладу до статутного капіталу товариства є операцією міни у зв'язку з чим ТОВ "Віка", повинно було утримати податок з доходів фізичних осіб від вартості майна за його рахунок за відповідною ставкою (30%). Оскільки Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб"(чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що операція щодо внесення засновником товариства майнового внеску до статутного фонду не є договором міни і не підлягає оподаткуванню в розумінні п.1.2 ст. 1, ст. 4 вказаного Закону, а фізична особа - засновник, яка передала майно до статутного фонду, не отримала від цієї операції доход. Враховуючи те, що засновником підприємства ТОВ "Віка" було передано на баланс товариства, в якості власного майнового внеску до статутного капіталу, майно загальною сумою 228883,50 грн., позивач вважає, що відповідачем неправомірно визначено податковим повідомленням - рішенням від 07.06.2011 року податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 85831,31 грн., в тому числі: основний платіж 68665,05 грн., штрафна (фінансова) санкція в розмірі 17166,26 грн., а тому воно підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити їх, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засідання позов не визнала та пояснила, що оскаржуване рішення винесено на підставі та у межах чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні, а тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що під час проведеної працівниками державної податкової інспекції у м. Житомирі перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКА" щодо правильності обчислення останнім податку з доходів фізичних осіб виявлено порушення товариством вимог пункту 7.3 статті 7, пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), а саме: у перевіряємому періоді підприємством не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 68665,05 грн. з вартості рухомого майна, яке було внесено фізичними особами до статутного фонду.
За результатами перевірки складено акт № 2274/23-1/22044044/0110 від 19 травня 2011 року.
На підставі вказаного акту перевірки та відповідно до пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України, 07 червня 2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002231702, яким товариству з обмеженою відповідальністю "ВІКА" визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 68665,05 грн. та застосовано фінансову санкцію в розмірі 17166,26 грн.
Суд з вищевикладеними висновками податкового органу щодо встановлених порушень позивачем Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до п.1.2, 1.3 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.
Згідно зі пп. 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Закону, об'єктом оподаткування нерезидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Ставка податку, відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону, становить 30 відсотків від об'єкта оподаткування, який визначається з вартості об'єкта рухомого майна (ст. 12 Закону).
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент ( пп. "а" п. 17.2 ст. 17 Закону).
Відповідно до пп. 8.1.1, 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Відповідно до п.1.21 ст.1 Закону, інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.
Згідно зі п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Із наданого до суду статуту товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКА" вбачається, що учасником товариства є фізична особа -громадянин Канади, ОСОБА_4.
Між тим, розділ 10 статуту ТОВ "ВІКА" передбачає, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу учасників створений його статутний капітал. Розмір статутного капіталу становить 2670485грн. 28коп.
Так, ОСОБА_4 у вересні 2009року у зв"язку із збільшенням розміру статутного капіталу ТОВ "ВІКА" вніс до статутного капіталу внесок як іноземну інвестицію у вигляді тросової машини для розразання граніту із діамантовим напилюванням вартістю 13000 Євро, що станом на 3.09. 2009року еквівалентно 156604грн. 50 коп. та у вигляді гідравлічної установки для розсування та перевертання масивів каменю вартістю 6000Євро, що станом на 03.09.2009року еквівалентно 72279грн.
Таким чином, учасник товариства - фізична особа внаслідок внесення ним до статутного капіталу ТОВ "ВІКА" вказаного майна отримав корпоративні права у цьому товаристві, а саме: право брати участь у господарській діяльності товариства, в управлінні товариством, у розподілі прибутку та отримувати частину прибутку (доходу). Тобто, учасник має корпоративне право на отримання прибутку в майбутньому, а не прибуток, як такий, тому вказана операція не є об'єктом оподаткування в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на час виникнення спірних правовідносин).
У свою чергу, операції фізичних осіб з корпоративними правами Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), розглядаються як операції з інвестиційними активами. При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій, який відповідно до пп.9.6.2. п.9.6 ст.9 Закону визначається, як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. Згідно з нормами вказаного підпункту, операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу. Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу і є інвестиційним прибутком, що в силу вимог пп. 4.2.13 п. 4.2 ст.4 Закону є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції.
Отже, об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб в період дії Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" були виключно доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, а також дохід у вигляді дивідендів, нарахованих емітентом корпоративних прав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що внесення, в даному випадку, ОСОБА_4 до статутного фонду ТОВ "ВІКА" майна об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб не містить, а тому податкове повідомлення - рішення від 07.06.11 року № 0002231702, яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що в даному випадку мав місце договір міни, відповідно до якого фізична особа ОСОБА_4 передав право власності на рухоме майно товариству з обмеженою відповідальністю "ВІКА" на загальну суму 228883,5грн і придбав статутний капітал товариства з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.715 Цивільного кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Згідно зі ст. 716 Цивільного кодексу України, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За правовою природою внесення фізичною особою до статутного фонду господарського товариства майна в обмін на емітовані такою юридичною особою корпоративні права є придбанням фізичною особою інвестиційного активу, а не договором міни та не договором купівлі-продажу. У зв'язку з чим, посилання податкового органу на порушення позивачем ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), яка регулює оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна, є безпідставними.
Таким чином, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи до статутного фонду юридичної особи - резидента з придбанням такою фізичною особою права на частку у статутному фонді такої юридичної особи, є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п.1.2 ст.1 Закону та не відноситься до операцій з купівлі-продажу (міни) майна відповідно до норм статей 11, 12 Закону.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд
постановив:
Адміністративний позов задовільнити повністю.
Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0002231702 від 07.06.2011року.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Г.В. Чернова
Повний текст постанови виготовлено: 23 грудня 2011 р.