справа № 0670/11122/11
категорія 8.2
13 січня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чернової Г.В. ,
при секретарі - Шакалові А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Акціонерна компанія "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі "Представництва "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2011 р. № 0001712301,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Житомирі, в якому просить скасувати прийняте, на підставі акту перевірки № 2142/23-1/26607343/0100 від 10.05.2011 року, податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 року № 0001712301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 437176,00 грн., в тому числі за основним платежем 437175,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 01,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення Представництвом Акціонерної компанії "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 437175,00 грн. за лютий 2011 року у взаємовідносинах з ПП «Техноізол», оскільки здійснення операцій з вказаним контрагентом підтверджено відповідними первинними документами. Зазначає, що вказане рішення є неправомірним, оскільки під час виконання позивачем договору підряду були додержані всі вимоги щодо оформлення податкових накладних, передбачені Податковим кодексом України, проте відповідач не врахував, що позивач як замовник, отримав послуги від підрядника - ПП «Техноізол» та сплатив за послуги гроші, у зв'язку з чим має право відносити до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ. Оскаржуване рішення прийняте без урахування фактичних обставин, суперечить діючому законодавству та спростовується наявними документами, поданими в ході перевірки. Вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про нікчемність правочину, не прийнявши до уваги первинні документи.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених в позові та просили його задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що акціонерна компанія «Гюльсан Іншаат Санаї Туризм Накліят Ве Тіджерет Анонім Шіркеті», є юридичною особою за законодавством Турецької Республіки. В Україні Компанія зареєструвала «Представництво «Гюльсан Іншаат Санаї Туризм Накліят Ве Тіджерет Анонім Шіркеті» 21.05.2008 року, реєстраційний № ПІ-4129, про що Міністерством економіки України видане свідоцтво про реєстрацію. Дане представництво зареєстроване платником податків в Україні, про що ДПІ у м. Житомирі видана довідка Ф-4ОПП.
Судом встановлено, що на виконання умов контракту №6, укладеного 24 квітня 2008 року з Державною службою автомобільних доріг України (Укравтодор) в межах підготовки до проведення Фінальної частини чемпіонату Європи з футболу (Євро 2012), представництво проводить капітальний ремонт автомобільної дороги М06 Київ-Чоп (км 128+100-км 182+300).
Працівниками ДПІ у м. Житомрі, в травні 2011 року було проведено позапланову документальну перевірку платника податків - представництва «Гюльсан Іншаат Санаї Туризм Накліят Ве Тіджерет Анонім Шіркеті» (код за ЄДРПОУ-26607343), з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Техноізол» (код за ЄДРПОУ - 31521061), за лютий 2011 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 10.05.2011 року № 2142/23-1/26607343/0100. На підставі даного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001712301 від 20.05.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 437175,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржив його до ДПА в Житомирській області та ДПА України, проте скарги були залишенні без задоволення, а податкове повідомлення рішення - без змін.
Як вбачається зі змісту акту перевірки від 10.05.2011 року відповідачем зроблений висновок про порушення Представництвом «Гюльсан Іншаат Санаї Туризм Накліят Ве Тіджерет Анонім Шіркеті» п.3 ст. 5, п.1 ст. 7 Господарського кодексу України, п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" , та п. 198.1, 198.2,198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. За висновками ДПІ в м. Житомирі представництвом порушено ст. 228 ЦК України, щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Крім того, в акті перевірки зазначено, що Представництвом в порушення вимог Господарського кодексу України не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання матеріалів (робіт, послуг) у ПП «Техноізол» та безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від останнього на загальну суму 437175 грн.
Суд не погоджується з думкою податкового органу з огляду на те, що при проведенні перевірки відповідачу були надані відповідні документи, які підтверджують виконання робіт ПП «Техноізол» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року в сумі 717089 грн., зокрема: договір будівельного підряду, акти за формою № КБ 2-в, довідки за формою № КБ-3, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», карту субконто по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ПП «Техноізол», податкові накладні №1 від 07.02.2011 року та № 2 від 23.02.2011 року, реєстр податкових накладних, декларації з податку на додану вартість, тощо, про що також свідчить запис на ст.7 акту перевірки.
Зважаючи на те, що статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Відповідно до п.2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.2 ст.9 зазначеного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Документи, які були надані для перевірки, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону N 996-XIV, мають всі необхідні реквізити, а тому є первинними документами, що підтверджують факт здійснення операцій по придбанню послуг.
Отже, представництво не порушило пункти 1.2 статті 1 та п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, надавши первинні документи, а саме: письмові свідоцтва що фіксують та підтверджують господарські операції, у відповідності до вказаної норми статті.
Так, судом встановлено, що позивачем до суми податкового кредиту включені суми ПДВ, визначені в податкових накладних за господарськими операціями, що підтверджують можливість поставки та отримання в повному обсязі від ПП «Техноізол» будівельних послуг, відповідно до укладеного Договору будівельного підряду № 06/10/2010 року від 06.10.2010 року, для здійснення ремонтних робіт представництва за Контрактом 06 від 23.04.2008 року між Укравтодором та акціонерною компанією «Гюльсан Іншаат Санаї Туризм Накліят Ве Тіджерет Анонім Шіркеті» автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп ( км 128+100 - 182+300)
Відповідно до п. 11.1 вище зазначеного Договору, господарські операції по виконанню будівельних робіт оформлені відповідними актами виконаних робіт за формою № КБ -2в та довідками про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3, що підтверджують факт здійснення будівельних робіт по ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп (М06) на дільниці км 154+400-км 177+700. Крім того, згідно з підпунктом 5.1.2 Договору будівельного підряду, підрядник зобов'язаний виконати своїми силами і коштами, зі свого матеріалу, якісно та у встановлені терміни передбачене цим Договором, будівництво Об'єктів відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації (робочих креслень). Встановлено, що зазначені креслення були подані при проведенні перевірки. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, на виконання п.5.1.10 Договору будівельного підряду до матеріалів перевірки були надані документи, що підтверджують факт виконання підрядником даного пункту Договору будівельного підряду, а саме: списки запланованих робіт, сертифікати та погоджена документація на матеріали для електромонтажних та будівельних робіт, акти виконаних робіт, виконавчі схеми.
Відповідно до умов договору № 6 між Укравтодором та Акціонерною компанією «Гюльсан Іншаат Санаї Туризм Накліят Ве Тіджерет Анонім Шіркеті» на ремонт автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп (км 128+100 - 182+300), нагляд за проведенням будівельних робіт виконує інженер "HYDER CONSTRUCTION". Аналогічні умови контролю викладені в п. 12 Договору будівельного підряду, що підтверджується первинними документами.
Судом встановлено, що на виконання вимог п. 5.1.1 Договору від 06.10.2010 року представництвом в якості авансу за виконані роботи було сплачено ПП "Технополіз" суму 2619941,11 грн. в т. ч. ПДВ 436656,85 грн. Залишок оплати по факту виконаних робіт (надання послуг) становить 2623047,67 грн., в т. ч. ПДВ - 437174, 61 грн. Таким чином, ПП "Техноізол", з метою відображення у податковому обліку здійснених господарських операцій, виписані податкові накладні: № 1 від 07.02.2011 року на суму 500000, грн., в т.ч. податку на додану вартість в розмірі 83333, 33 грн. та № 2 від 23 лютого 2011 року на суму 2123047,67 грн., в т.ч. податку на додану вартість в розмірі 353841,28 грн.
Спірні правовідносини щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, формування податкового кредиту, тощо, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010, № 2755-VI (далі- ПК України ).
Так, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а) пункту 198.1 статті 198 ПК України).
За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Крім того, п. 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
У п. 201.10 зазначеної статті ПК України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.
Таким чином, під час проведення перевірки, представництвом в повному обсязі надано первинні документи, що підтверджують факт здійснення фінансово - господарських операцій з приватним підприємством "Техноізол", передачі послуг від підрядника до замовника та виникнення права на податковий кредит .
До того ж, встановлено, що ПП "Техноізол" зареєстрований платником ПДВ та включений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, знаходиться за місцем реєстрації, має відповідні реєстраційні та статутні документи. Діяльність ПП "Техноізол підлягає ліцензуванню, на що Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України видано Ліцензію (серія АВ № 314200 від 07.03.2007 року) на будівельну діяльність, що свідчить про забезпеченість підприємством управлінським та технічним персоналом, основними засобами, складськими приміщеннями, транспортними засобами, а отже має виключне право, передбачене п. 201.8 ст. 201 ПК України на нарахування податку та складання податкових накладних.
Враховуючи той факт, що ПП "Техноізол" податкові накладні за лютий місяць 2011 року виписані з дотриманням вимог податкового законодавства, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року суму ПДВ з вартості отриманих послуг на загальну суму 437175 грн.
Посилання відповідача на те, що укладений правочин між ПП "Техноізол" та позивачем є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним - безпідставні, з огляду на наступне.
Так, статтею 228 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Проаналізувавши вказану норму статті, суд не вбачає підстав вважати, що укладений правочин: не містить мети реального настання наслідків, суперечить моральним засадам суспільства чи порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету тощо.
Крім того, посилання відповідача на порушення позивачем вимог ст.ст.5,7 Господарського кодексу України є необґрунтованими, та такими що також підлягають спростуванню, оскільки зазначений суб'єкт господарювання - представництво "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" здійснювало свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Первинними документами підтверджено реальне виконання сторонами умов договору, що спростовує висновки позивача про нікчемність договору будівельного підряду.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем доказів на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 20.05.2011року № 0001712301 не надано, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, здійснені судові витрати Представництвом "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" у розмірі 28 грн. 23 коп. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.
На підставі викладено, керуючись Податковим Кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 20.05.2011року № 0001712301.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь "Представництва "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" 28 грн. 23 коп. понесених судових витрат.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Г.В. Чернова
Повний текст постанови виготовлено: 19 січня 2012 р.