справа №0670/9417/11
категорія 10.1
01 листопада 2011 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Попової Г. ,
при секретарі - Маленівському А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинський Житомирської області про визнання дій неправомірними та визнання незаконною і скасування вимоги №Ф-242 від 12.07.2011 року про сплату боргу,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинський Житомирської області щодо нарахування йому заборгованості по сплаті збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1732,80 грн. і визнання незаконною та скасування вимоги Управління пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинський Житомирської області №ф-242 від 12.07.2011 року про сплату боргу. В обґрунтування позову зазначає, що являється суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, який перебуває на спрощеній системі оподаткування і щомісячно сплачує єдиний (фіксований) податок, з якого відраховуються страхові внески і до Пенсійного фонду України. Вважає, що оскільки він являється пенсіонером, то звільняється від сплати внесків до Пенсійного фонду України, посилаючись при цьому на Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який на його думку має зворотну дію в часі.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Новоград - Волинський Житомирської області як страхувальник (особа, яка обрала особливий спосіб оподаткування).
Частиною 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.
Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено в такій редакції:
"Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Вказаний Закон набрав чинності 17 липня 2010 року.
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Судом встановлено, що позивач як фізична особа - підприємець за ІІІ-IV квартали 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України обчислив та сплатив у фіксованому розмірі.
Разом з тим, з 17 липня 2010 року - з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 року №2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися в фіксованому розмірі.
Зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, позивачем враховані не були, що призвело до заниження сум страхових внесків на 1732,80 грн.
У зв'язку з цим Управлінням Пенсійного фонду України в м.Новограді-Волинському приватному підприємцю ОСОБА_1 і було донараховано страхові внески на вказану суму, а також сформовано і надіслано вимогу №ф-242 від 12.07.2011 року про сплату недоїмки із страхових внесків у сумі 1732,80 грн.
Крім того, базовим звітним періодом для позивача є квартал, а тому страхові внески за липень - грудень 2010 року мали бути сплачені ним до 20 січня 2011 року.
Позивачем страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня по жовтень 2010 до 20 січня 2011 року у повному обсязі сплачені не були.
Згідно зі ч.2 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частина 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Відповідно до пп.8.2 п.8 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 16 січня 2004 року за №64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки. У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Доводи позивача стосовно того, що пп.4 п.8 XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був виключений згідно з Законом 2464-VI та стосовно того, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" має зворотну дію в часі є юридично безпідставними, оскільки Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року набрав чинності 01.01.2011 року, а відтак до цієї дати у позивача існував обов'язок сплачувати мінімальний страховий внесок.
Так, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Про це прямо зазначено в Рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999року (справа N 1-7/99).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було сформовано приватному підприємцю ОСОБА_1 вимогу №ф-242 від 12.07.2011 року про сплату недоїмки із страхових внесків у сумі 1732,80 грн., яка виникла за період з липня по жовтень 2010 року, відповідно до даних особового рахунку, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, при цьому порушення прав та законних інтересів позивача допущено не було, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 86, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
В задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинський Житомирської області про визнання дій неправомірними та визнання незаконною і скасування вимоги №Ф-242 від 12.07.2011 року про сплату боргу - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.Г. Попова
Повний текст постанови виготовлено: 04 листопада 2011 р.