справа № 2а-741/10/0670
категорія 8.2
05 квітня 2011 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
при секретарі - Длугаш О.В.,
за участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Баранівському районі про скасування податкових повідомлень-рішень.,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Баранівському районі від 29.09.2009 року № 0000050017/0, яким визначено йому податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 13022, 00 грн. за основним платежем; № 0004600017/0, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 40845, 00 грн. в тому числі: основний платіж - 27230, 00 грн., штрафна санкція - 13615, 00 грн. В обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1 посилався на те, що акт, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, складено з граматичними помилками та опечатками. Зазначав, що не порушував вимоги Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Виручка понад 500 тис. грн., отримана в період перебування підприємця на єдиному податку, прибутковим податком (податком з доходів) не обкладається. З донарахуваннями викладеними в акті перевірки не по погоджується, оскільки на думку позивача, перевіряючими не взято до уваги документально підтверджені витрати понесені приватним підприємцем на суму 102643 грн., а саме: амортизаційні відрахування, заробітна плата, нарахування на заробітну плату та витрати. Також, зазначав, що 2007 -2008 році не був зареєстрованим платником податку на додану вартість. Внаслідок чого, позивач вважає податкові повідомлення - рішення не обґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити їх. Зазначив, що в акті перевірки незаконно нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 10756,00 грн. Вказував на те, що не включення відповідачем під час перевірки до валових витрат заробітної плати та нарахувань в сумі 27621,46 грн. та перераховані кошти Асоціації міжнародних перевезень в сумі 41 154,45 грн. є незаконним. Крім того, в акті перевірки за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009 р. допущено арифметичні помилки та невірні нарахування, а саме: під час нарахування податку на додану вартість включено двічі одну й ту суму по податку на додану вартість по ТОВ "Скантек", на доходи від перевезень за межами України нараховано 660, 00 грн.; нараховано ПДВ на доходи які підприємець надавав не від здійснення підприємницької діяльності, а на своїх особистих виробничих потужностях та земельній ділянці як фізична особа.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, з підстав викладених у письмових запереченнях. Пояснила, що під час проведеної документальної перевірки було встановлено, що в порушення ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, ОСОБА_1 за 4 квартал 2007 року перевищив граничний розмір виручки (більше 500 тис.грн.). Внаслідок, чого позивачем було занижено оподаткований дохід за 4 квартал 2007 року в сумі 71708 грн. В порушення п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач не здійснив реєстрацію платника податку на додану вартість, що призвело до заниження та несплати податку на додану вартість. У зв'язку з цим, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягають.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 06 травня 1997 року зареєстрований Баранівською районною державною адміністрацією Житомирської області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець та як платник податків перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Баранівському районі.
Із матеріалів справи вбачається, що у період з 31 серпня 2009 року по 16 вересня 2009 року працівниками державної податкової інспекції у Баранівському районі було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства приватним підприємцем ОСОБА_1 за період діяльності з 01.07.2007 р. по 31.03.2009 року. За результатами перевірки складено акт № 117/17/НОМЕР_1 від 21.09.2009 року (далі - акт перевірки).
Згідно із висновками акту перевірки (а.с. 31-32) були встановленні порушенням підприємцем ОСОБА_1:
- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 р. № 19-92 із змінами та доповненнями, пп. а п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 р. № 889-ІУ із змінами та доповненнями, п. 4.1 ст. 4, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІV, Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" від 21.04.1993р. №12, зі змінами та доповненнями, ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727 від 03.07.1998р., в результаті чого занижено оподатковуваний дохід на загальну суму 86818 грн., в т.ч. за період з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. в сумі 71709 грн., з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. в сумі 16749 грн. та. за період з 01.01.2009р. по 31.03.2009р. в сумі - 1640 грн. (завищено оподатковуваний дохід), що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 13022 грн., в т.ч. за період з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. в сумі 10756 грн., з 01.01.08р. по 31.12.08р. в сумі 2512 грн., за період з 01.01.09 по 31.03.09р. в сумі - 246 грн. (зменшено податок від підприємницької діяльності);
- п. 3.1. ст. 3, п.4.1, 4.10 ст. 4, пп.6.2.4 п.6.2 ст.6, п.7.3, 7.7 ст.7, п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, а саме занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 27230 грн.;
На підставі вказаного акту перевірки 29 вересня 2009 року ДПІ у Баранівському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення за № 0000050017/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 13022 грн. та за № 0004600017/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40845 грн. 00 коп. (за основним платежем - 27230 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13615 грн.).
Вказані податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Баранівському районі Житомирської області. Рішенням ДПІ у Баранівському районі Житомирської області про результати розгляду первинної скарги № 6485/7/25 від 14.12.2009 року, податкові повідомлення-рішення від 29 вересня 2009 року № 0000050017/0 і № 0004600017/0, залишені без змін, а скарга без задоволення. За результатами розгляду скарги ДПІ у Баранівському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14 грудня 2009 року за № 0000050017/1 та № 0004600017/1.
Що стосується податкового повідомлення - рішення від 29.09.2009 року № 0000050017/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 13022, 00 грн., то суд зазначає наступне.
В судовому засіданні встановлено, що згідно із поданої позивачем заяви до нього було застосовано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і видано свідоцтво про сплату єдиного податку № 341381 серії Е від 01.01.2007р.. Види діяльності: діяльність автомобільного вантажного транспорту, роздрібна торгівля. З 01 січня 2008 року позивач перейшов на загальну систему оподаткування, оскільки у 4 кварталі 2007 року обсяг виручки за 2007 рік складав 659352, 36 грн.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності. Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України. Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Такий порядок визначає Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727 від 03.07.1998р. (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Указ).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Указу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Таким чином, Указом встановлено критерії малого підприємництва для можливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
В силу положень Указу, для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, що відповідають зазначеним критеріям, оподаткування відбувається за спрощеною системою оподаткування, тобто зі сплатою єдиного податку, ставка якого встановлюється місцевими радами.
Відповідно до пункту 2 Указу, сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до переліку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку, а доходи отримані від підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податків.
Кабінет Міністрів України Постановою від 16.03.2000 року за № 507 надав роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 року за № 727 (727/98), в редакції Указу Президента України від 28.08.1999 року за № 746 (746/99), в якій КМ України постановив в статті 1 Указу Президента під словом "рік" розуміти календарний рік.
Згідно із Листом ДПА України за № 826/10/31-106 від 18.10.2006 року, вся виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний (податковий) період, у якому здійснено перевищення суми виручки понад норму, встановлену статтею 1 Указу Президента від 03.07.1998 року за № 727/98, оподатковується за ставкою єдиного податку. Однак з наступного звітного (податкового) періоду суб'єкт підприємницької діяльності вже не має права сплачувати єдиний податок, він повинен перейти на загальну систему оподаткування, яка регламентується розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року за № 13/92 "Про прибутковий податок з громадян".
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, отримує доходи за умов, відмінних ніж встановлено Указом для провадження спрощеної системи оподаткування, зокрема, якщо дохід (виручка) перевищує 500 тис. грн. на рік, то враховуючи, що такі доходи одержані СГД, сума такого перевищення підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст.13 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Судом встановлено, що виручка приватного підприємця ОСОБА_1 за 2007 рік становила 659352, 36 грн., валовий дохід (перевищення граничного обсягу виручки) становив 159352, 36 грн..
Враховуючи, що виручка позивача протягом звітного року перевищила граничний обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності, що дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування, хоча і відповідач перейшов з січня 2008 року на загальну систему оподаткування, вказану суму перевищення доходу (159352, 36 грн.) ним самостійно оподатковано не було. У зв'язку з цим, суд погоджується з висновками податкового органу щодо заниження СПД ОСОБА_1 оподаткованого доходу за 4 квартал 2007 року в сумі 71708 грн. та податку з доходів підприємницької діяльності в сумі 10756 грн.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що в порушення ст. 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 13 розділу ІV Інструкції "Про прибутковий податок з громадян", затвердженої Наказом ГДГІАУ від 21.04.1993р. №12 (далі - Інструкція № 12), підприємцем не вірно визначено валовий дохід за 2008 рік, в результаті чого його занижено в сумі 1093,00 грн., а також, при вкладенні рентабельності у вартість наданих послуг у 2008 році в межах 8-10 відсотків не дотримувалось дане співвідношення та включено до складу валових витрат витрати, які не пов'язані із одержанням доходу в сумі 15656 грн. Як наслідок вказаного, на думку відповідача, позивачем занижено оподатковуваний дохід в сумі 15109 грн., в т.ч. за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. в сумі 16749 грн. та донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 2266 грн., в т.ч. за період з 01.01.08р. по 31.12.08р. в сумі 2512 грн.
Суд не погоджується з донарахуванням позивачу податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік у сумі 2512 грн. з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, який за складом та змістом повинен відповідати Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 11 червня 2004 року № 326 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 1.4 - 1.7 розділу 1 Порядку, за результатами проведеної документальної перевірки складається акт документальної перевірки, який повинен містити, зокрема, систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема, норм податкового та валютного законодавства. В акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства. Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Пункт 2 розділу 2 Порядку передбачає, що в описовій частині акта документальної перевірки за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи надати посадовим особам, що здійснюють перевірку, письмові пояснення щодо причини ненадання документів, факти відмови відображаються в акті.
Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового та валютного законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовими особами, що здійснюють перевірку, платником податків, а також, за їх наявності, відповідальними особами за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності.
Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.
Тобто, лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.
Складений за результатами перевірки приватного підприємця ОСОБА_1 акт в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб, містить численні арифметичні помилки та неточності, а отже вищевказаним вимогам не відповідає.
Так, із вказаного акту неможливо визначити базу оподаткування позивача, яка слугувала донарахуванню за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, у зв'язку з чим перевірити обґрунтованість зроблених в ньому висновків, а отже і правомірність донарахування податкового зобов'язання в сумі 2512 грн., неможливо.
Також, про невідповідність акту перевірки визначеним вимогам Порядку свідчить те, що 11.12.2008 року, згідно інструкції №12, витрати вирахувано за один рейс, а 15.02.2008 року точно такий же рейс нараховано по затратах, тобто в один податковий період (квартал) різні розрахунки. В розрахунок собівартості робіт включені тільки окремі рейси, як наприклад в лютому - березні 2008 року перевезення фірмі "Корал" (Росія) не враховано взагалі (додаток №5 до акта). В додатку №10 до акта такі перевезення зафіксовані згідно валютного законодавства.
Крім того, залишається незрозумілим яким розрахунком визначено рентабельність СПД 8-10 % та на якій підставі податковим органом застосовано даний метод розрахунку для включення до валових витрат позивача заробітної плати.
Оскільки, акт перевірки було складено зі значними порушеннями положень нормативно-правових актів, то і рішення, яке прийнято на основі такої перевірки не може бути визнане законним, тому, на думку суду, податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Баранівському районі від 29.09.09 року № 0000050017/0 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 2512, 00 грн. підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання про правомірність визначення податковим повідомлення - рішенням позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних правовідносин), платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3. статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних правовідносин) передбачено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Проаналізувавши вищевказані норми Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних правовідносин), суд приходить до висновку, що якщо сукупна сума від здійснення діяльності за 12 календарних місяців особи не перевищує 300 тис. грн., то реєстрація такої особи як платника податку на додану вартість є її правом, а не обов'язком.
Відповідач жодного доказу на підтвердження того, що позивачем за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) сукупно перевищувала 300000 гривень суду не надано. У зв'язку з цим, суд вважає, що посилання відповідача в акті перевірки на те, що перевищення обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, зобов'язує позивача зареєструватись платником податку на додану вартість, а думку суду, є безпідставним.
Між тим, суд зазначає, що відповідно до п. 9.4, 9.5, 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних правовідносин), якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви. З урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу: а) особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.
В акті перевірки та представниками сторін у судовому засіданні зазначено, що за період з 01.07.2007р. по 31.03.2009р. приватний підприємець ОСОБА_1 не був зареєстрований платником податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність визначення позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40845 грн. 00 коп. (за основним платежем - 27230 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13615 грн.) суду не надав.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що є підстави для скасування винесених державною податковою інспекцією у Баранівському районі податкових повідомлення - рішень від 29.09.09 року, а саме: № 0000050017/0 в частині донарахованого податку з доходів фізичних осіб у сумі 2512, 00 грн. та № 0004600017/0 у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 86, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Баранівському районі від 29.09.09 року № 0000050017/0 в частині 2512,00грн. донарахованого податку з доходів фізичних осіб.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Баранівському районі від 29.09.09 року № 0004600017/0.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко
Повний текст постанови виготовлено: 11 квітня 2011 р.