"31" жовтня 2011 р. Справа № 0670/3659/11
Категорія 6.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Липи В.А.
при секретарі - Янушевській В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації в особі Головного управління Держкомзему у Житомирській області до Олевської районної державної адміністрації, Відділу Держкомзему в Олевському районі, за участі третьої особи на стороні відповідачів, без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування розпоряджень.
У квітні 2011 року Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, Головного управління Держкомзему в Житомирській області до Олевської районної державної адміністрації, Відділу Держкомзему в Олевському районі, за участі третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування розпорядження від 28.12.2009 року № 391 та від 19.03.2010 року № 802 та визнання недійсною реєстрації державних актів на землю.
На адресу суду надійшло клопотання від представника третьої особи про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання недійсною державної реєстрації державного акту, оскільки вказаний спір не містить ознак публічно - правового спору і не може вирішуватись в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.
в судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав заявлене клопотання та просив задовольнити.
Прокурор та представник Головного управління Держкомзему у Житомирській області в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечили, вважаючи його безпідставним.
Представники відповідачів в судове засідання не прибули, направили заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Суд, заслухавши думку прокурора, представників сторін, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункт 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що згідно позовних вимог оскаржується правомірність та законність розпоряджень районної державної адміністрації щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність.
Прокурором в інтересах позивачів не ставляться вимоги щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку, позивач звертається до суб'єкта владних повноважень з підстав оскарження вчинених останнім відповідних управлінських функцій щодо прийняття рішень про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та приватизацію земельної ділянки, тобто, вказаний спір носить публічно-правовий характер і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 № 10-рп/2010 надане офіційне тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу та пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу. Згідно вказаного рішення Конституційний суд визначив, що положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування „вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; положення пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Враховуючи наведене земельні спори з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень дій чи бездіяльності відносяться до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
З урахуванням вищенаведеного суд вважає, хибними висновки представника третьої особи про відсутність публічно-правових відносин в даному спорі, а тому відмовляє в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання недійсною державної реєстрації державного акту.
Керуючись ст.160 КАС України, суд -
В задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання недійсною державної реєстрації державного акту відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.А. Липа