"28" серпня 2008 р.
14:00
Справа № 3/199/08
м. Миколаїв
Позивач: Управління Пенсійного фонду України в Новобузькому районі Миколаївської області
вул. Гребеннікова, 10, м. Новий Буг, Миколаївська область, 55600
Відповідач: Приватний підприємець ОСОБА_1
АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості по сплаті збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування у сумі 248,82 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Секретар судового засідання Вязовський М.А.
Від позивача -Янова О.О., довіреність № 07/886 від 21.01.08р.
Від відповідача - не з'явився.
Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування у сумі 248,82 грн.
На юридичну адресу відповідача були надіслані ухвали суду, але зазначені ухвали повернуті до суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Відповідно до підп.7 п.5 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. № 121/2001 та ч.3 ст.106 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 передбачено право органу ПФУ на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Приватний підприємець ОСОБА_1 зареєстрована, в Державному реєстрі фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів за НОМЕР_1, відповідно до п. 5 ст. ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон) є страхувальником та платником страхових внесків до Управлінні Пенсійного фонду України в Новобузькому районі і відповідно до вимог ст.ст. 17, 20 Закону повинен своєчасно та в повному обсязі сплачувати до ПФУ страхові внески.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на 2005 рік для фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування у розмірі мінімального страхового внеску на місяць на кожну особу.
Розмір страхового внеску для даної категорії осіб встановлений п.2 ст.4 ЗУ “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» і складає 32% від об'єкта оподаткування.
Розмір мінімальної заробітної плати за І квартал 2005 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлений у розмірі 262 грн.
Позивачем було проведено розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які підлягали сплаті відповідачем: в січні 2005р. -83,84грн., в лютому 2005р. -83,84грн., в березні 2005р. -81,14грн.
Враховуючи викладене, відповідач повинен був сплатити за І квартал 2005 р. до ПФУ 248,82 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості складає 248,82 грн., що підтверджується розрахунком позивача.
У відповідності зі ст.106 Закону № 1058, позивачем рекомендованим листом на адресу відповідача була надіслана вимога №Ф-344 від 07.08. 2007р. про сплату боргу, яка отримана відповідачем 16.08.2007р. але залишилась відповідачем непогашеною та не оскаржена на протязі 10 робочих днів, тому вважається узгодженою.
Відповідно до ст.11, ч.1 ст.71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач своїм правом не скористався.
Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163 КАСУ, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватний підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Управління Пенсійного фонду України в Новобузькому районі Миколаївської області (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 20916639) -248,82 грн. боргу по страхових внесках.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя
О.Г. Смородінова