Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/544/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Буряк І.В.
при секретарі Телешові В.О.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 (дов.)
відповідача: ОСОБА_2 (дов.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2010р. №0000471720/0, №0000481720/0, та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.09.2010р. №0000451720, № 0000461720
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач, ОСОБА_3) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя (надалі - відповідач, Жовтнева МДПІ м.Маріуполя) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2010р. №0000471720/0, №0000481720/0, та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.09.2010р. №0000451720, № 0000461720.
У судовому засіданні представником позивача надана заява від 20.04.2010р. про уточнення позовних вимог, якої позивач просить також визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010р. №0000471720/1, №0000481720/1, які прийняті за наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 17.09.2010р. №0000471720/0, №0000481720/0.
Позов, з урахуванням письмових пояснень, мотивовано незгодою позивача з висновками акту перевірки від 14.09.2010р. №2319/17-2/2625811711, на підставі якого прийняті спірні рішення, щодо перевищення позивачем 500 000,00 грн. граничного обсягу виручки, встановленого ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», вважаючи, що відповідачем неправомірно враховано до виручки позивача суми коштів, що підлягали перерахуванню на користь комітента. Також, позивач посилається на невірний розрахунок податкових зобов'язань.
В судовому засіданні від 20.04.2012р. представник позивача позовні підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи висновки акту перевірки від 14.09.2010р. №2319/17-2/2625811711 правомірними із зазначенням підстав аналогічних до наведених у самому акті перевірки, а спірні рішення такими, що винесені з урахуванням норм діючого законодавства.
У судовому засіданні від 20.04.2012р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_3 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 87510, АДРЕСА_1, про що видане відповідне свідоцтво серія НОМЕР_2
З 2006р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, про що отримано відповідне свідоцтво про сплату єдиного податку серія НОМЕР_3, термін дії якого продовжувався на 2007р., 2008р., 2009р., 2010р.
З 03.08.2010р. по 14.09.2010р. Жовтневою МДПІ м.Маріуполя проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р., за наслідками якої складено відповідний акт перевірки від 14.09.2010р. №2319/17-2/2625811711.
Згідно висновку вказаного акту, перевіркою встановлені порушення:
- ст. 1, 4, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» - неправомірне перебування на спрощеній системі оподаткування у періоді з 01.01.2008р. по 30.06.2010р.;
- ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про податковий податок з громадян», пп. 14.4 п. 14 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - порушення порядку надання декларацій про доходи та витрати, що виразилось в ненадання декларації про доходи та витрати за 2008р., за 2009р., за 1 півріччя 2010р.;
- пп. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - порушення порядку ведення обліку доходів та витрат, що виразилось в ведені податкового обліку не за формою встановленою Наказом Державної податкової адміністрації України від 16 жовтня 2003 року N 490 «Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2003 р. за N 988/8309, та призвело до заниження валового доходу за 2008р. у сумі 8 804 727,68 грн. без ПДВ, за 2009р. у сумі 8 230 814,65 грн. без ПДВ та за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. у сумі 7 235153,06 грн. без ПДВ;
- розділ IV ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про податковий податок з громадян», п.13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», - заниження сукупного оподатковуваного доходу за 2008р. у сумі 165 660,52 грн., за 2009р. у сумі 51 562,04 грн., за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. у сумі 63 919,73 грн. При цьому зазначено, що податок з доходів фізичних осіб розрахований на підставі пп. «з» п. 1.3 ст. 1, п. 3.1 ст.3, пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, п. 7.1 ст. 7, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та становить за 2008р. у сумі 24 849,08 грн., за 2009р. у сумі 7 734,31 грн., за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. у сумі 9 587,96 грн.;
- пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - ненадання податкових декларацій з податку на додану вартість за період з січня 2008р. по червень 2010р.;
- пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7, п. 9.4, п. 9.5 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» - заниження податкових зобов'язань за 2008р. у сумі 1 760 946,00 грн.,за 2009р. у сумі 1 646 163,00 грн., за 2010р. (по червень 2010р.) у сумі 1 447 032,00 грн.;
- ч. 1 ст. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 2, ч.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» - здійснення за готівку реалізації будівельних матеріалів у періоді з 01.01.2008р. по 30.06.2010р. без придбання торгового патенту на загальну суму 1 968,97 грн.4
- п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - отримання за готівку коштів у сумі 23 918 356,31 грн. від реалізації будівельних матеріалів без використання реєстратора розрахункових операцій за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р.;
- п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - при здійснені розрахункових операцій в готівковій та безготівковій формі при продажу будівельних матеріалів у періоді з 01.01.2008р. по 30.06.2010р. не відображено у податковому обліку у порядку, встановленому законодавством, облік прийнятих на реалізацію будівельних матеріалів у сумі 24 270 695,39 грн.
На підставі акту перевірки від 14.09.2010р. №2319/17-2/2625811711 Жовтневою МДПІ м.Маріуполя прийняті:
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.09.2010р. №0000451720, яким за порушення п.1, п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 168 133 172,33 грн.;
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.09.2010р. №0000461720, яким за порушення ч. 1 ст. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 2, ч.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 3 937,94 грн.;
- податкове повідомлення рішення від 17.09.2010р. №0000471720/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 42 171,35 грн. (за основним платежем);
- податкове повідомлення рішення від 17.09.2010р. №0000481720/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 713 382,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 4 854 141,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4 859 241,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 17.09.2010р. №0000471720/0, №0000481720/0 відповідні скарги позивача залишені без задоволення, а Жовтневою МДПІ м.Маріуполя прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010р. №0000471720/1, №0000481720/1, які ідентичні до первинних.
Частиною першою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 5.3 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. № 253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за № 567/5758, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.
Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.
Таким чином, позовні вимоги про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2010р. №0000471720/0, №0000481720/0 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки, на момент розгляду справи, дані податкові документи не несуть правових наслідків для позивача.
Пунктом першим ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі наведеного, Суд вбачає наявність підстав для закриття провадження в частині позовних вимог про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2010р. №0000471720/0, №0000481720/0.
Згідно акту перевірки від 14.09.2010р. №2319/17-2/2625811711, у періоді з 01.01.2008р. по 30.06.2010р. позивач здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування.
Перевіряючими встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробуд Маріуполь», у якості комітента, та позивачем, у якості комісіонера, укладено договір комісії від 01.01.2008р. №К1/2008р., за яким позивач за винагороду, розмір якої визначений в додаткових угодах в процентах від суми коштів, отриманих комісіонером за реалізацію товару, від свого імені або за дорученням та в інтересах комітента укладати договори купівлі-продажу з реалізації товару, що належить комітенту на умовах, найбільш вигідних для комітента. Зазначено, що згідно додаткових угод до договору комісії, позивач самостійно утримував комісійну винагороду від суми коштів, отриманих за реалізацію товару комітента.
Встановлено, згідно звітів комісіонера та актів виконаних послуг, позивачем були реалізовані будівельні матеріали у 2008р. на загальну суму 8 804 727,68 грн. (з них 8 683 612,07 грн. за готівку) та самостійно утримана винагорода з цих коштів у сумі 232 368,00 грн., у 2009р. на загальну суму 8 230 814,65 грн. (з них 8 090 026,38 грн. за готівку) та самостійно утримана винагорода з цих коштів у сумі 184 014,00 грн., у 2010р. (по червень 2010р.) на загальну суму 7 235 153,06 грн. (з них 7 144 717,86 грн. за готівку) та самостійно утримана винагорода з цих коштів у сумі 114 704,00 грн.
Заявлений позивачем обсяг виручки від реалізації продукції у 2008р. складає 232 368,00 грн., у 2009р. складає 184 014,00 грн., у 2010р.(по червень 2010р.) складає 144 704,00 грн.
Зазначено, що згідно попередньої планової виїзної документальної перевірки за період з 01.04.2005р. по 31.12.2007р. (акт перевірки №1067/17-2/2625811711 від 23.04.2008р.) було встановлено порушення вимог статей 1, 4, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» - перевищення обсягу виручки понад 500 000,00 грн. у першому кварталі 2006р. та неправомірне перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у періоді з 01.04.2006р. по 31.12.2007р. у зв'язку із тим, що перевіркою встановлений валовий дохід за 2006р. у сумі 4 336 041,06 грн., за 2007р. у сумі 9 137 282,92 грн.
Заява про перехід на загальну систему оподаткування з першого кварталу 2008р. позивачем не надавалась.
На підставі наведеного перевіряючи дійшли до висновку про заниження валового доходу за 2008р. на 8 804 727,68 грн. без ПДВ, за 2009р. на 8 230 814,65 грн. без ПДВ, за 2010р.(по червень 2010р.) на 7 235 153,06 грн.
Згідно наданих до перевірки договору комісії, звітів комісіонера, актів приймання-передачі товару, актів виконаних послуг, виписок банку, платіжних доручень, книги обліку доходів та витрат ф10 №591/17-1, відомостей нарахування та виплати зарплати працівникам, перевіркою встановлені валові витрати, які безпосередньо пов'язані з одержанням доходу: у 2008р. у розмірі 8 639 067,16 грн., у 2009р. у розмірі 8 179 252,61 грн., у 2010р. (по червень 2010р.) у розмірі 7 171 223,33 грн. Також зазначено, що інших первинних документів, які безпосередньо пов'язані з отриманим доходом, позивачем до перевірки не надано.
Перевіряючими розраховано оподатковуваний доход за 2008р. у розмірі 165 660,32 грн. (24 849,08 грн. податку з доходів фізичних осіб), за 2009р. у розмірі 51 562,04 грн. (7 734,31 грн. податку з доходів фізичних осіб), за 2010р.(по червень 2010р.) у розмірі 63 919,73 грн. (9 587,96 грн. податку з доходів фізичних осіб).
Також, в акті перевірки від 14.09.2010р. №2319/17-2/2625811711 встановлено, що у зв'язку із встановленням обсягу оподатковуваних операцій за 2007р. у сумі 7 614 395,00 грн., позивач повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість до 31.12.2007р., чого зроблено не було.
У зв'язку із чим встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2008р. у сумі 1 760 946,00 грн., за 2009р. у сумі 1 646 163,00 грн., за 2010р. (по червень 2010р.) у сумі 1 447 032,00 грн.
Також зазначено, що податкові декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період не надавались.
Встановлено, що згідно письмових пояснень від 25.08.2010р. вх.№ 8753/а позивач здійснював відпуск товару та розрахунки з споживачами в крамниці «Євробуд», у перевіряємий період без придбання торгового патенту.
Також, у перевіряємий період позивач отримав готівкові кошти у сумі 23 918 356,31 грн. від реалізації будівельних матеріалів без використання реєстратора розрахункових операцій.
Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем в податковому обліку у перевіряємому періоді не відображено облік будівельних матеріалів у сумі 24 270 695,39 грн., які були передані на реалізацію позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробуд Маріуполь» згідно актів приймання-передачі товару за договором комісії від 01.01.2008р. №К1/2008р., які реалізовані у повному обсязі.
Пунктами 1, 3, 4 , 6 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції чинній на момент проведення перевірки, до функцій Жовтневої МДПІ м.Маріуполя віднесені: - здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); - контроль своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; - здійснення у межах своїх повноважень контролю за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; забезпечення застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;
Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 11 зазначеного Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:
- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);
- здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів; додержанням з метою перевірки дотримання податкового законодавства про працю суб'єктами господарювання незалежно від форми власності;
Згідно ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
При цьому, відповідно до ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
За приписами ст. 16 зазначеного Закону, контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.
Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Із наведеного вбачається, що податковим органам надано право на проведення планових перевірок у порядку, передбаченому законодавством України, у тому числі Закону України «Про державну податкову службу в Україні», з урахуванням приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі наведеного, Суд вважає, що позивач при проведенні перевірки, за наслідками якої складений акт перевірки від 14.09.2010р. №2319/17-2/2625811711, мав право на здійснення перевірки порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», який діяв перевірямий період, встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується щодо фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
При цьому, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно ст. 2 зазначеного Указу, суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
У відповідності до ст.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Суд вважає, що у відповідності до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що під виручкою розуміється вся сума коштів, яка надійшла на розрахунковий рахунок суб'єкта господарювання, з огляду на що, висновки податкового органу щодо перевищення позивачем ліміту обсягу виручки, встановленого ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» є обґрунтованими.
При цьому, Судом встановлено, що строк дії свідоцтва про сплату єдиного податку серія НОМЕР_3 продовжувався Жовтневою МДПІ м.Маріуполя на 2007р., 2008р., 2009р., 2010р.
Таким чином, на момент видачі та продовження дії зазначеного свідоцтва Жовтневою МДПІ м.Маріуполя не спростовувалась відповідність відповідача вимогам ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Суд враховує, що на момент продовження дії свідоцтва про сплату єдиного податку на 2008р. Жовтневою МДПІ м.Маріуполя не було здійснено перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, але на момент продовження дії свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009р. та на 2010р. Жовтневій МДПІ м.Маріуполя були відомі висновки акту перевірки №1067/17-2/2625811711 від 23.04.2008р. за попередні періоди, та податковим органом підтверджено право позивача на здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування.
Продовження дії свідоцтва про сплату єдиного податку серія НОМЕР_3 не скасоване, не оскаржено, та відповідні дії щодо його продовження неправомірними не визнавались.
Таким чином, за наявності відомостей щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства у 2007р. та інші попередні періоди, уповноваженим органом - Жовтневою МДПІ м.Маріуполя, фактично, було надано дозвіл на застосування позивачем спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а тому, суд вважає, що у позивача були законні підстави для застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2009р. та 2010р. до досягнення встановлених ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» обмежень.
Суд зазначає, що законодавством, яке діяло у перевірямий період, не встановлено приписів для платників податків у спірному питанні, тобто, не передбачені обов'язкові для платників податків вимоги, яких останні повинні додержуватись у разі надання податковим органом, що має інформацію про додержання платником податків вимог податкового законодавства за попередня періоди, свідоцтва про право сплати єдиного податку за наявності у майбутньому суперечливості щодо можливості перебування платника податку на спрощеній системі оподаткування та, відповідно, правомірності надання такого свідоцтва податковим органом.
На підставі наведеного, враховуючи принцип презумпції правомірності рішень платника податків, та відсутності чіткого та узгодженого законодавства з спірного питання, Суд вважає правомірним перебування позивача на спрощеній системі оподаткування у 2009р. та у 2010р. до порушенням позивачем вимог ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Також, у відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.9 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У відповідності до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв у перевіряємий період, встановлено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Згідно п. 9.4 зазначеного Закону, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
У відповідності до п. 12.1 Положення «Про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 р. N 79 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за N 208/4429, в редакції чинній на момент вересень 2010р. встановлено, що не зареєстрована платником податку на додану вартість особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746) (далі - Указ), зобов'язана подати до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість. Реєстраційна заява платника податку на додану вартість має бути подана (надіслана) податковому органу фізичною особою - підприємцем - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту перевищення.
Таким чином, відповідачем неправильно розраховано податок з доходів фізичних осіб та податок на додану вартість, що підлягає сплаті позивачем за наслідками здійснення господарської діяльності у 01.01.2008р. по 30.06.2010р., у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 03.11.2010р. №0000471720/1 та податкове повідомлення-рішення 03.11.2010р. №0000481720/1 є таким, що прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття.
Статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані;
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1 зазначеної статті);
-вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) (п. 12 зазначеної статті).
Згідно п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
У відповідності до ст. 21 зазсначного Закону, до до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Частинами 2, 3 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.
Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів (ч.1 ст.3 зазначеного Закону). Під торговельною діяльністю розуміється роздрібна та оптова торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток (ч.2 ст.3 зазначеного Закону).
Відповідно до абзацу третьому ч.1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», суб'єкти підприємницької діяльності, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
У відповідності до ч. 3 ст. 9 зазначеного Закону, контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ України.
На підставі наведеного, Суд вважає, що спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.09.2010р. №0000451720 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.09.2010р. №0000461720 прийняті правомірно.
Таким чином, Суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Платіжними дорученнями від 22.12.2011р. № 7706516 на суму 28,23 грн. та від 12.01.2012р. № 7819128 на суму 10 грн. позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 38,23 грн.
Частинами 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя задовольнити частково.
Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 листопада 2010 року №0000471720/1, №0000481720/1.
Провадження в частині позовних вимог про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 вересня 2010 року №0000471720/0, №0000481720/0 закрити
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 87510, АДРЕСА_1) 2 (дві) гривні 10 (десять) копійок судового збору.
3. Постанова набирає законної сили порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 20 квітня 2012 року, повний текст виготовлено 25 квітня 2012 року.
5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Буряк І. В.