Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/5220/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Логойда Т.В.
при секретарі Чегринець А.М.
з участю представника позивача Материян С.В., представника відповідача Білика О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Марта» до відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2012 року приватне підприємство «Марта» звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що 26 квітня 2012 року при відвідуванні банківської установи дізналося про існування постанови відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку про арешт коштів боржника, що знаходяться на рахунках у банках або інших фінансових установах, що винесена у виконавчому проваджені по виконанню рішення Господарського суду Донецької області від 26 травня 2011 року в справі №18/94, яким з приватного підприємства «Марта» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-дізайн» стягнуто кошти в сумі 62125,11 грн.
Вказану постанову вважало протиправною, оскільки в порушення Закону України «Про виконавче провадження» постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу підприємства не надсилалася, чим порушено право на виконання рішення в добровільному порядку з дня відкриття виконавчого провадження. Також не надсилалася і постанова про арешт коштів боржника.
Позивач просив:
- скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку про арешт коштів боржника від 09 квітня 2012 року;
- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку надати строк для добровільного виконання судового рішення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві. Пояснив, що підприємство не знало про існування відкритого відповідачем виконавчого провадження. В разі зняття арешту на кошти підприємство готове виконати судове рішення протягом 5 днів, тобто в строк, якій надавався державним виконавцем для добровільного виконання. Просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, зокрема, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2011 року, якою надано 5-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання судового рішення, надсилалася позивачу: 11 липня 2011 року на адресу м. Донецьк, вул. Ходаковського, 6/25, доказом чого є журнал реєстрації вихідної кореспонденції, і 05 січня 2012 року на адресу: м. Донецьк, вул. Ходаковського, 6/25, та м. Донецьк, вул. Титова, 15, з останньої адреси повернулося поштове повідомлення про те, що позивач там не знаходиться. Інших доказів надіслання на адресу позивача та отримання ним вказаної постанови не існує, оскільки всі докази, які б могли існувати, а саме реєстри відправки кореспонденції, знищено в результаті залиття архіву відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку, де повинні були перебувати вказані реєстри, про що складено акти від 13 квітня і від 17 квітня 2012 року. Постанова про арешт коштів боржника від 09 квітня 2012 року надсилалася позивачу на адресу: м. Донецьк, вул. Домобудівельна, 1, про яку дізналися після отримання витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України щодо позивача, підтвердження про її отримання не надходило. Просив закрити провадження у справі, оскільки, на його думку, справу слід розглядати в порядку господарського судочинства, або ж в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що приватне підприємство «Марта» є юридичною особою, яка до 13 вересня 2009 року знаходилася за адресою: м. Донецьк, вул. Ходаковського, 6/25, а з 13 вересня 2009 року - знаходиться за адресою м. Донецьк, вул. Домобудівельна, 1, про що внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку від 09 липня 2011 року відкрито виконавче провадження ВП №27415569 по виконанню рішення Господарського суду Донецької області від 26 травня 2011 року в справі №18/94, яким з приватного підприємства «Марта» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-дізайн» стягнуто кошти в сумі 62125,11 грн. Постановою боржнику надано п'ятиденний строк для добровільного виконання рішення з дня відкриття виконавчого провадження.
Вказана постанова зареєстрована в журналі реєстрації вихідної кореспонденції 11 липня 2011 року. Доказів надіслання її на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та доказів її отримання позивачем не надано.
Відповідно до пояснень представника відповідача: 11 липня 2011 року вказана постанова надсилалася позивачу на адресу м. Донецьк, вул. Ходаковського, 6/25, доказом чого є лише журнал реєстрації вихідної кореспонденції, і 05 січня 2012 року на адресу: м. Донецьк, вул. Ходаковського, 6/25, та м. Донецьк, вул. Титова, 15, з останньої адреси повернулося поштове повідомлення про те, що позивач там не знаходиться. Інших доказів надіслання на адресу позивача та отримання ним вказаної постанови не існує.
Постановою державного виконавця про арешт коштів боржника від 09 квітня 2012 року через невиконання боржником виконавчого документу в строк для добровільного виконання на підставі ст.ст. 59, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 5, 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження» на кошти на рахунках підприємства в сумі 69719,59 грн. - в розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, - накладено арешт.
Відповідно до пояснень представника відповідача вказана постанова надсилалася позивачу на адресу: м. Донецьк, вул. Домобудівельна, 1, про яку дізналися після отримання витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України щодо позивача, підтвердження про її отримання не надходило.
Про існування вказаної постанови позивач дізнався 26 квітня 2012 року при відвідуванні ПуАО «СЕБ банк», і в той же день зробивши запит до вказаної банківської установи - 27 квітня 2012 року отримав її копію.
Судом також встановлено, що 13 квітня і від 17 квітня 2012 року відповідачем складені акти, з яких вбачається, що 13 квітня 2012 року відбулося залиття архіву відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Посилання представника відповідача на те, що слід закрити провадження у справі, оскільки, на його думку, справу належить розглядати в порядку господарського судочинства, є неприйнятним з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Інший порядок судового оскарження дій або бездіяльності державної виконавчої служби встановлено, зокрема, статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Предметом оскарження в даній справі не є дії або бездіяльність, а рішення органу державної виконавчої служби, винесене щодо примусового виконання судового рішення, що ухвалено на підставі норм Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на наведене дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з ч. 1 ст. 31 вказаного Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до пп. 3.1.2.2 п. 3.1 розд. 3 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року №211, про прийняте для пересилання рекомендоване поштове відправлення відправнику видається касовий чек або розрахункова квитанція. У розрахунковій квитанції зазначається: порядковий номер розрахункової квитанції; номер поштового відправлення (через дріб після номера квитанції), вид поштового відправлення, особлива відмітка, якщо рекомендоване відправлення подається з повідомленням про вручення, з відміткою "Судова повістка", "Вручити особисто"; місце призначення; його маса; сума плати за пересилання тощо. У визначеному місці розрахункової квитанції проставляється відбиток календарного штемпеля. Касовий чек повинен містити таку саму інформацію, за виключенням номера розрахункової квитанції.
Доказів надіслання на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії постанови про відкриття виконавчого провадження та доказів її отримання позивачем - суб'єктом владних повноважень надано не було.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно зі ст. 32 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника.
Відповідно до ст. 52 вказаного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Згідно з ч.ч. 2 й 3 ст. 57 вказаного Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.
Постанова державного виконавця чи рішення суду про стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних чи фізичних осіб, підлягають негайному і безумовному виконанню, за винятком випадків введення мораторію відповідно до цього Закону.
Питання звернення стягнення на грошові кошти боржника - юридичної особи детально врегульовано ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, примусове виконання рішення із застосуванням такого заходу примусового виконання як звернення стягнення на майно боржника шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника за відсутності відповідної заяви стягувача можливо лише після закінчення строку для добровільного виконання боржником рішення, що встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів надіслання на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії постанови про відкриття виконавчого провадження та доказів її отримання позивачем - суб'єктом владних повноважень надано не було.
Вказане свідчить про порушення права позивача як боржника у виконавчому провадженні на добровільне виконання рішення у встановлений державним виконавцем строк.
З огляду на наведене порушене право підлягає поновленню шляхом скасування постанови про арешт коштів боржника від 09 квітня 2012 року.
В іншій частині позовних вимог - про зобов'язання відповідача надати строк для добровільного виконання судового рішення, враховуючи те, що спеціальні норми права, якими керуються державні виконавці, не передбачають винесення ними постанови про надання строку для добровільного виконання рішення, суд приходить до висновку про те, що такі вимоги задоволенню не підлягають. Однак, з метою повного захисту порушених прав позивача, про захист яких він просить, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить за межі позовних вимог в цій частині і зобов'язує відповідача утриматися від вчинення певних дій, а саме від винесення постанови про арешт коштів боржника протягом п'яти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов приватного підприємства «Марта» до відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку про арешт коштів боржника від 09 квітня 2012 року, що винесена у виконавчому провадженні ВП №27415569.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку утриматися від вчинення певних дій, а саме від винесення постанови про арешт коштів приватного підприємства «Марта» як боржника у виконавчому провадженні ВП №27415569 протягом п'яти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Марта» здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 16 (шістнадцять) грн. 41 (сорок одна) коп.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Логойда Т. В.