Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/3601/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 36 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чучко В.М.
при секретарі Піскурєвій Ю.А.
за участю позивача - ОСОБА_1 (паспорт громадянина України), представника відповідача - ОСОБА_2(довіреність від 02.04.2012року № б/н), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування рішення від 27.01.2012 року № 1556 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язання видати свідоцтва платника єдиного податку, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення від 27.01.2012 року № 1556 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язання видати свідоцтва платника єдиного податку.
Ухвалою суду від 10 травня 2012 року замінено відповідача - Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію на правонаступника - Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби (місцезнаходження - 85000, Донецька область, місто Добропілля, пров. Радянський, буд. 4, надалі - Добропільська ОДПІ, податковий орган, відповідач).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає неправомірним рішення Добропільської ОДПІ від 27.01.2012 року № 1556 про відмову у видачі йому (позивачу) свідоцтва платника єдиного податку для здійснення діяльності за класифікацією видів економічної діяльності «52.48.2 Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами», оскільки зазначене рішення про відмову не відповідає приписам Податкового кодексу України, при цьому, стосовно визначеного ним (позивачем) виду діяльності не встановлено обмежень перебування на спрощеній системі оподаткування. Таким чином, позивач просить у судовому порядку скасувати рішення від 27.01.2012 року № 1556 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язати відповідача видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку.
У судовому засіданні представник позивача наведені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Посилаючись на абзац 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, Закон України від 18.11.1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», відповідач зазначає, що суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі ювелірних виробів, не можуть застосувати спрощену систему оподаткування.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 07.04.2008 року за № 2 260 000 0000 018332. Перебуває на податковому обліку у Добропільській ОДПІ. Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, місце проживання - 85013, АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що 24.01.2012 року ФОП ОСОБА_1 подано до Добропільської ОДПІ заяву про застосування спрощеної системи оподаткування щодо прохання перевести її на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у 2012 році з правом здійснення виду діяльності згідно Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) «52.48.0 Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами» (а.с. 13).
Листом від 27 січня 2012 року № 1556 Добропільська ОДПІ повідомила позивача про відмову у видачі свідоцтва платнику єдиного податку за обраним ним видом діяльності на підставі пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (а.с. 11).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу 14 Податкового кодексу України.
Згідно пунктів 291.2 та 291.3 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності являє собою особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Порядок видачі, отримання та анулювання свідоцтва платника єдиного податку визначаються статтею 299 Податкового кодексу України.
У відповідності до пункту 299.1 цієї статті, свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви (пункт 299.5. статті 299 Податкового кодексу України).
Як передбачено пунктом 299.8 цієї ж статті, у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку. Норми пункту 299.8 статті 299 Податкового кодексу України кореспондують з пунктом 5 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274. При цьому форму рішення про відмову у видачі свідоцтва платника податків не встановлено.
Отже, за наслідками розгляду органом державної податкової служби наданої платником податку заяви про перехід чи обрання спрощеної системи спадкування, у встановлений строк 10 календарних днів податковою інспекцією або 1) видається такому платнику свідоцтво платника єдиного податку або 2) приймається рішення про відмову у видачі такого свідоцтва.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що наданий позивачу лист податкової інспекції від 27 січня 2012 року № 1087/10/1727 є формою оформлення рішення податкового органу про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку у розумінні пункту 299.8 статті 299 Податкового кодексу України та пункту 5 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно підпункту 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України оскарженням рішень контролюючих органів є оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.
У даному випадку, спрямований відповідачем на адресу позивача лист від 27 січня 2012 року № 1087/10/1727 має для позивача правові наслідки у вигляді не видачі свідоцтва платника єдиного податку та неможливості застосування у своїй діяльності спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, внаслідок чого створює відповідний обов'язок позивача у вигляді застосування загальної системи оподаткування. Враховуючи наведене та ненадання відповідачем будь-яких документів, які б свідчили про тривання розгляду наданої позивачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, суд вважає що зазначений лист від 27 січня 2012 року № 1087/10/1727 є формою вираження податковою інспекцією прийнятого рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та може бути визначений предметом оскарження.
За прямою вказівкою пункту 299.8. статті 299 Податкового кодексу України, відмова органу державної податкової служби у видачі свідоцтва платника єдиного податку може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
Стосовно обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
Пунктом 299.9 статті 299 Податкового кодексу України встановлений виключний перелік підстав для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку, зокрема:
1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.
Аналогічні положення передбачено пунктом 4 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274.
Зі змісту листа відповідача від 27 січня 2012 року № 1556 випливає, що відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку відповідач мотивував невідповідністю суб'єкта господарювання (позивача) вимогам статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Так, відповідно до підпункту 4) підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
На думку відповідача, виходячи з визначення терміну дорогоцінні метали, наведеному в Законі України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння контролю за операціями з ними», позивач здійснює діяльність саме з видобутку, виробництва, реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, у зв'язку з чим згідно наведеної вище норми не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
При вирішенні питання про правомірність наведених посилань відповідача суд виходить з того, що згідно пункту 1 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274, в свідоцтві платника єдиного податку, серед іншого, зазначаються, обрані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються. За даних обставин, види діяльності, що визначені в пункту 4 підпункту 291.5.1.статті 291 Податкового кодексу України мають відповідати розподілу видів діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005. Тобто Податковий кодекс України в питаннях визначення видів діяльності для визначення права застосування спрощеної системи оподаткування спирається саме на КВЕД ДК 009:2005.
З положень пункту 4 підпункту 291.5.1.статті 291 Податкового кодексу України слідує, що здійснення видобутку, виробництва або реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, є окремими і достатніми обставинами, які визначені законодавцем як підстави, що унеможливлюють перебування суб'єкта господарювання на спрощеній системі оподаткування.
У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування позивач, у тому числі, зазначив вид діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 52.48.2 «Роздрібна торгівля ювелірними виробами та годинниками».
Втім, діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0 «Виробництво дорогоцінних металів» згідно з КВЕД ДК 009:2005, який включає: виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. Цей підклас не включає: виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (див. 33.50); виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (див. 36.22).
Діяльність у сфері торгівлі дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням передбачена у КВЕД ДК 009:2005 у підкласах 51.52.4 «Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами» та 51.56.0 «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами», який включає оптову торгівлю коштовним камінням.
Разом із тим, обраний позивачем вид діяльності за КВЕД ДК 009:2005 52.48.2 «Роздрібна торгівля ювелірними виробами та годинниками» підкласу 52.48 «Роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах іншими непродовольчими товарами» не входить до наведених вище видів діяльності, які стосуються видобутку, виробництва та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, як зазначає відповідач.
Тобто, у даному випадку відсутні підстави розповсюджувати на позивача дію підпункту 4) підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, що обумовлює відсутність підстав для прийняття податковою інспекцією рішення про відмову позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку.
Суд не приймає до уваги посилання представників відповідача на лист Державної податкової служби України від 06 лютого 2012 року № 3443/7/17-1217, оскільки він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України та не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України. Виходячи з принципу законності, закріпленого у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначений лист не може бути застосований судом при розгляді адміністративної справи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про неможливість оподаткування здійснюваного позивачем виду діяльності «Роздрібна торгівля ювелірними виробами та годинниками» на умовах спрощеної системи оподаткування, через що рішення про відмову у наданні свідоцтва платника єдиного податку з таких підстав є протиправним, а вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача видати свідоцтво платника єдиного податку, суд зазначає, що з огляду на наведені вище приписи пунктів 299.1, 299.5 статті 299 Податкового кодексу України, прийняття рішення про видачу свідоцтва платника єдиного податку, внаслідок якого платнику видається відповідне свідоцтво є виключною компетенцією органу державної податкової служби. Суд не може перебирати на себе компетенцію іншого державного органу та спонукати його до вчинення дій, що залежать від прийняття таким органом певних рішень, що входять до виключної компетенції цього органу, з огляду на що вимоги позивача в частині зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку задоволенню не підлягають.
Втім, враховуючи приписи статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою надання повного та всебічного захисту порушеного відмовою у видачі свідоцтва платника єдиного податку права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути надану позивачем заяву про застосування спрощеної системи оподаткування із врахуванням висновків, викладених в цьому рішенні та за наслідком такого розгляду вирішити питання про видачу позивачу свідоцтва платника єдиного податку на підставі цієї заяви.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає частковому задоволенню згідно змісту постанови.
Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 16,10 грн.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування рішення від 27.01.2012 року № 1556 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язання видати свідоцтва платника єдиного податку - задовольнити частково.
Скасувати рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про відмову видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва про сплату єдиного податку, оформлене листом від 27.01.2012 року № 1556.
Зобов'язати Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування спрощеної системи оподаткування від 24 січня 2012 року № 1753 та вирішити питання про видачу свідоцтва платника єдиного податку.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, місце проживання - 85013, АДРЕСА_1) 16,10 грн. (шістнадцять грн.. 10 коп.) судових витрат.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності позивача та представника відповідача 10 травня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 14 травня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя Чучко В.М.