Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/3363/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11-25 год.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чекменьова Г.А.
при секретарі Токмаковій Є.А.
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Сольського Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, Управління державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецької області про визнання протиправною відмови у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та стягнення сплаченого збору,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправною відмови у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та стягнення сплаченого збору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 27.12.2011 року він придбав автомобіль «HYUNDAI ELANTRA XD», вартістю 114250 грн. і при реєстрації даного автомобіля в органах ДАІ його було зобов'язано на виконання вимог Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 сплатити збір до пенсійного фонду в сумі 2856,25 грн., що підтверджується квитанцією № 147912 від 10.01.2012 року.
Позивач зазначив, що відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР визначено виключний перелік осіб платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, яким, зокрема, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Зазначає, що він не є платником збору з операцій з відчуження автомобіля, тому, сплачені ним кошти підлягають поверненню. Проте його звернення до відповідачів з приводу повернення суми примусово стягнутого збору залишені без задоволення.
З наведених підстав позивач просив визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька в поверненні примусово сплаченого збору та стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька через Головне управління державного казначейства України в Донецькій області на його користь суму сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2856,25 грн.
Ухвалою суду від 18.04.2012 р. первинний відповідач - Головне управління державного казначейства України в Донецькій області замінений належним відповідачем - Управлінням державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецької області.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач-1 Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька представника в судове засідання не направив, надав письмові заперечення проти заявлених позивачем вимог про повернення суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, де зазначив, що відповідно до п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів у торгівельній організації. Пунктом 14 даного Порядку визначено, що органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Вважає, що постанова Кабінет Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 не суперечить, а уточнює та конкретизує норму п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Просив розглянути справу за відсутності представника УПФУ та відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.
Представник відповідача-2 Управління державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецької області в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що органи державної казначейської служби України повертають кошти, зараховані до бюджету за поданням органів стягнення, якими у даному випадку є органи Пенсійного фонду України. За відсутністю такого подання просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, розглянувши та перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.
14 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Схід» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі продажу № 11.12.11н, відповідно до якого позивачем придбано автомобіль «Elantra XD», вартістю 114250 грн. (а.с.7-8).
Після купівлі зазначеного вище автомобіля позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2856,25 грн., що підтверджується квитанцією про сплату цього збору (а.с.9).
Фактичні обставини справи сторонами не оспорюються, отже, спірним питанням цієї справи є наявність чи відсутність правових підстав для повернення позивачу суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2856,25 грн., сплаченого у зв'язку із придбанням позивачем автомобіля.
Враховуючи встановлені по справі обставини суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", якою визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, відповідно до Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб, які відчужують автомобіль. Відчуження - перехід прав власності від однієї особи, до іншої. Відчуження проводиться головним чином по волі первинного власника на основі договору з набувачем майна.
Натомість, відповідно до пункту 12 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Відповідно до п. 15 цього ж Порядку суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Зважаючи на зазначену суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, суд звернув на це увагу, дав оцінку та зробив висновки, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС України та вищезгаданого роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.
Законом України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачена сплата збору лише при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі (придбанні). За таких обставин, пункт 12 вказаного Порядку не відповідає нормативно-правовому акту вищої сили Закону, а сплачені позивачем кошти на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 2856,25 грн. підлягають поверненню.
Згідно зі ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Вищезазначена правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду України від 17 червня 2008 року, у справі до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі про повернення безпідставно стягнутого збору на обов'язкове пенсійне страхування.
Обставина, що позивач вимушений був сплатити збір на обов'язкове пенсійне страхування, інакше б підрозділами Державтоінспекції не був зареєстрований автомобіль, судом приймається до уваги, оскільки згідно п. 7, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати транспортні засоби протягом десяти діб після придбання. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані у підрозділах Державтоінспекції, забороняється. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи наведене, суд вважає, що у зв'язку з невідповідністю підзаконних актів нормативно-правовим актам вищої сили, позивач вимушена була сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з метою реєстрації автомобіля.
Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
За наведених умов, враховуючи, що сума сплаченого позивачем збору зарахована до Державного бюджету України, суд дійшов висновку, що заявлені по справі позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2856,25 грн.
За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, Управління державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецької області про визнання протиправною відмови у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та стягнення сплаченого збору - задовольнити.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька у поверненні ОСОБА_1 суми сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням автомобіля протиправною.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ід.№ НОМЕР_1) суму сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням автомобіля у розмірі 2856,25 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн. 25 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ід.№ НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 03 травня 2012 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 04 травня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Чекменьов Г.А.