Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/4077/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11-05
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Кусти Ю.Ф.
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В. при секретарі судового засідання Кусти Ю.Ф., розглянувши адміністративну справу за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Шахтарськ
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі
про: скасування Вимоги № Ф-47 від 01.03.2012 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені у сумі 2312,07 грн.
За участю
представників сторін:
від позивача: не з»явився
від відповідача: не з»явився
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 м. Шахтарськ, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі про скасування Вимоги № Ф-47 від 01.03.2012 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені у сумі 2312,07 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі неправомірно прийнято вимогу № Ф-47 від 01.03.2012 р. про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску з порушенням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки позивач є пенсіонером.
Позивач у судове засідання не з»явився, просив розглянути справу за його відсутністю.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечення на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Розглянувши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 м. Шахтарськ зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області 25.06.1998 р., перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі.
З 01.01.2011 р. набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту рішення Закон України № 2462) який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
01 березня 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі винесено вимогу про сплату боргу № Ф-47, відповідно до якої у позивача є заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування в сумі 2312,07 грн.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 (далі по тексту рішення № 2464) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.
Частинами 1, 5 статті 9 Закону України № 2464 визначено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.
Згідно з частиною 8 статті 9 Закону України № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону України № 2464.
Але суд зазначає, що частиною 4 статті 4 Закону України № 2464 визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
ОСОБА_1 є пенсіонером згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 виданого 15.11.2005 р. серія НОМЕР_2.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі по тексту рішення Закон України № 1058) визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ст. 26 Закону України № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України № 1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно ч. 1. ст. 36 Закону України № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Отже, нормами зазначеного Закону встановлено загальне правила набуття (призначення) пенсії.
Позивач є пенсіонером, та відповідно до вимог Закону України № 2464 може бути платниками єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідачем не надано суду доказів того, що позивач виявив бажання на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В зв»язку з чим суд вважає, що відповідач не мав підстав для прийняття вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування в сумі 2312,07 грн.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім цього відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно приписів статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Статтею 79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано суду жодного доказу, щодо правомірність прийняття спірної вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 м. Шахтарськ до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі про скасування Вимоги № Ф-47 від 01.03.2012 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені у сумі 2312,07 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Кодексом адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Шахтарськ до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі про скасування Вимоги № Ф-47 від 01.03.2012 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені у сумі 2312,07 грн. - задовольнити.
Скасувати Вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі № Ф-47 від 01.03.2012 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені у сумі 2312,07 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Шахтарськ судовий збір в розмірі 107,30 грн.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні вступна та резолютивна частини 07 травня 2012 року.
Повний текст постанови буде складено та підписано 14 травня 2012 р.
Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Олішевська B.В.