Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/1966/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зеленова А.С.
при секретарі Кобець О.А.
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Іващенка Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування рішення №2963/10/17-113 від 27.01.2012, зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області про скасування рішення №2963/10/17-113 від 27.01.2012, зобов'язання вчинити певні дії /а.с.4/.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2012 відповідача у справі Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька замінено на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби /а.с.52/.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що з січня 2012 року набрав чинності Закон України від 4 листопада 2011 №4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності». Абзацом четвертим підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 глави 1 розділу ХІV ПК України встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку.
У кодексі поняття «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» не визначено. Терміни, що застосовуються у кодексі і визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Законом, який визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України від 18.11.1997 року №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».
П.1 та п.2 ст.1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» встановлено, що дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт, тощо). Дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому вигляді (виробах).
Відповідно до п.21 ст.1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» для ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів встановлюються такі проби: платина - 900(дев'ятисота), -9 та довтий, опал благородний50 (дев'ятсот п'ятдесята); золото - 375(триста сімдесят п'ята), - 500(п'ятисота), - 585 (п'ятсот вісімдесят п'ята), - 750 (сімсот п'ятдесята), - 958 (дев'ятсот п'ятдесят восьма), - 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ята ); срібло - 800 (восьмисота), - 830 (вісімсот тридцята), - 875 (вісімсот сімдесят п'ята), - 925 (дев'ятсот двадцять п'ята), - 960 (дев'ятсот шістдесята); паладій - 500 (п'ятисота), - 850(вісімсот п'ятдесята).
Дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): а) першого порядку - алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит; б) другого порядку - демантоїд, евклаз, жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна; в) третього порядку аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберіл, хризоліт, цаворіт, циркон, шпінель; г) четвертого порядку - адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, гесоніт, гросуляр, данбурит,діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, кришталь гірський, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин.
Поняття «вироби з дорогоцінного металу» визначено в Інструкції про здійснення державного експертно-пробного контролю за якістю ювелірних виробів з дорогоцінних металів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 №244. Виріб дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту.
Щодо розподілу видів діяльності, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2005, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року №375, пов'язаних з виробництвом та реалізацією дорогоцінних металів, згідно листа Державної служби статистики України від 30.12.2011 №14/3-12/636 класифікація видів економічної діяльності має переважно статистичне призначення та методологічні основи застосування.
Вважає відмову у застосуванні до позивача спрощеної системи оподаткування правомірною. Просив суд відмовити у задоволенні позову /а.с.28-29/.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані у справі докази, суд встановив наступне.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована Виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області 06.05.1998 за адресою: 83076, АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 /а.с.5/, перебуває на обліку в ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, правонаступником якої є ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.
20 січня 2012 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з обранням ІІ групи та наступними видами діяльності: - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами (код за КВЕД 2005-52.48.2); - роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (код КВЕД 2005-25.48.9)/а.с.7/.
27 січня 2012 листом №2963/10/17-113 ДПІ у Калінінському районі м. Донецька відмовила у застосуванні до ФО-П ОСОБА_3 спрощеної системи оподаткування /а.с.6/.
Не погодившись із даною відмовою фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу 14 Податкового кодексу України.
Згідно пунктів 291.2. та 291.3. статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності являє собою особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Порядок видачі, отримання та анулювання свідоцтва платника єдиного податку визначаються статтею 299 Податкового кодексу України.
У відповідності до пункту 299.1 цієї статті, свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви (пункт 299.5. статті 299 Податкового кодексу України).
Як передбачено пунктом 299.8 цієї ж статті, у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку. Норми пункту 299.8 статті 299 Податкового кодексу України кореспондують з пунктом 5 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274. При цьому форму рішення про відмову у видачі свідоцтва платника податків не встановлено.
Отже, за наслідками розгляду органом державної податкової служби наданої платником податку заяви про перехід чи обрання спрощеної системи спадкування, у встановлений строк 10 календарних днів податковою інспекцією або 1) видається такому платнику свідоцтво платника єдиного податку або 2) приймається рішення про відмову у видачі такого свідоцтва.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що наданий позивачу лист податкової інспекції від 27 січня 2012 року № 2963/10/17-113 є формою оформлення рішення податкового органу про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку у розумінні пункту 299.8 статті 299 Податкового кодексу України та пункту 5 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно підпункту 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України оскарженням рішень контролюючих органів є оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.
У даному випадку, спрямований відповідачем на адресу позивача лист від 27 січня 2012 року №2963/10/17-113 має для позивача правові наслідки у вигляді не видачі свідоцтва платника єдиного податку та неможливості застосування у своїй діяльності спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, внаслідок чого створює відповідний обов'язок позивача у вигляді застосування загальної системи оподаткування. Враховуючи наведене та ненадання відповідачем будь-яких документів, які б свідчили про тривання розгляду наданої позивачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, суд вважає що зазначений лист від 27 січня 2012 року №2963/10/17-113 є формою вираження податковою інспекцією прийнятого рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та може бути визначений предметом оскарження.
За прямою вказівкою пункту 299.8. статті 299 Податкового кодексу України, відмова органу державної податкової служби у видачі свідоцтва платника єдиного податку може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
Стосовно обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
Пунктом 299.9 статті 299 Податкового кодексу України встановлений виключний перелік підстав для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку, зокрема:
1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.
Аналогічні положення передбачено пунктом 4 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274.
Зі змісту листа відповідача від 27 січня 2012 року № 2963/10-17-113 випливає, що відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку відповідач мотивував невідповідністю суб'єкта господарювання (позивача) вимогам статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Так, відповідно до підпункту 4) підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
На думку відповідача, виходячи з визначення терміну дорогоцінні метали, наведеному в Законі України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння контролю за операціями з ними", позивач здійснює діяльність саме з видобутку, виробництва, реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, у зв'язку з чим згідно наведеної вище норми не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
При вирішенні питання про правомірність наведених посилань відповідача суд виходить з того, що згідно пункту 1 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274, в свідоцтві платника єдиного податку, серед іншого, зазначаються, обрані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються. За даних обставин, види діяльності, що визначені в пункту 4 підпункту 291.5.1.статті 291 Податкового кодексу України мають відповідати розподілу видів діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005. Тобто Податковий кодекс України в питаннях визначення видів діяльності для визначення права застосування спрощеної системи оподаткування спирається саме на КВЕД ДК 009:2005.
З положень пункту 4 підпункту 291.5.1.статті 291 Податкового кодексу України слідує, що здійснення видобутку, виробництва або реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, є окремими і достатніми обставинами, які визначені законодавцем як підстави, що унеможливлюють перебування суб'єкта господарювання на спрощеній системі оподаткування.
У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування позивач, у тому числі, зазначив вид діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 52.48.2 "Роздрібна торгівля ювелірними виробами та годинниками".
Втім, діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0 "Виробництво дорогоцінних металів" згідно з КВЕД ДК 009:2005, який включає: виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. Цей підклас не включає: виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (див. 33.50); виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (див. 36.22).
Діяльність у сфері торгівлі дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням передбачена у КВЕД ДК 009:2005 у підкласах 51.52.4 "Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами" та 51.56.0 "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", який включає оптову торгівлю коштовним камінням.
Разом із тим, обраний позивачем вид діяльності за КВЕД ДК 009:2005 52.48.2 "Роздрібна торгівля ювелірними виробами та годинниками" підкласу 52.48 "Роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах іншими непродовольчими товарами" не входить до наведених вище видів діяльності, які стосуються видобутку, виробництва та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, як зазначає відповідач.
Тобто, у даному випадку відсутні підстави розповсюджувати на позивача дію підпункту 4) підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, що обумовлює відсутність підстав для прийняття податковою інспекцією рішення про відмову позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на лист Державної податкової служби України від 06 лютого 2012 року № 3443/7/17-1217, оскільки він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України та не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України. Виходячи з принципу законності, закріпленого у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначений лист не може бути застосований судом при розгляді адміністративної справи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про неможливість оподаткування здійснюваного позивачем виду діяльності "Роздрібна торгівля ювелірними виробами та годинниками" на умовах спрощеної системи оподаткування, через що рішення про відмову у наданні свідоцтва платника єдиного податку з таких підстав є протиправним, а вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує до стягнення на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 32 грн. 19 коп.
З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, положень Податкового кодексу України, Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274, та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про відмову видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 свідоцтва про сплату єдиного податку, оформлене листом від 27 січня 2012 року №2963/10/17-113.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про застосування спрощеної системи оподаткування від 20 січня 2012 року та вирішити питання про видачу свідоцтва платника єдиного податку.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 травня 2012 року у присутності позивача та представника відповідача. Постанова у повному обсязі складена та підписана 15 травня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зеленов А. С.