Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/3502/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13:30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі
Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С.,
при секретарі судового засідання Дмитроняк А.С.,
за участю:
позивача - особисто,
представника відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю від 03.01.2012 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП 13064810 від 18 квітня 2011 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про скасування постанову про стягнення виконавчого збору ВП 13064810 від 18 квітня 2011 року та зобов'язання скасувати арешт, накладений на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 квітня 2011 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку винесена постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 79 631, 35 грн. у зв'язку із невиконанням боржником - ОСОБА_2 в добровільному порядку виконавчого напису нотаріусу №439, виданого 14.04.2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, для задоволення вимог ТОВ КБ «АРМА» суми у розмірі 796 313, 48 грн. Однак рішенням Київського районного суду м. Донецька від 06.02.2012 року виконавчий напис нотаріусу №439, виданий 14.04.2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 визнано таким, що не підлягає виконанню. Про факт існування постанови про стягнення виконавчого збору позивач дізнався у березні 2012 року під час звернення до відповідача з приводу зняття арешту на спірне нерухоме майно.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні надав письмову заяву, в якій визнав позов у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Частиною 3 ст. 136 КАС України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 КАС України.
Згідно вимог ст. 112 КАС України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову продовжує розгляд адміністративної справи, якщо відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову, оскільки визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку перебував виконавчий напис №439 від 14.04.2009 року, виданий приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 для задоволення вимог ТОВ КБ «АРМА» суми у розмірі 796 313, 48 грн.
Постановою заступника начальника Відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку від 21 травня 2009 року ВП №13064810 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №439 від 14.04.2009 року, виданого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 для задоволення вимог ТОВ КБ «АРМА» суми у розмірі 796 313, 48 грн. та встановлено боржнику - ОСОБА_2 строк для добровільного виконання виконавчого документу до 28.05.2009 року.
Постановою заступника начальника Відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку від 10 липня 2009 року накладено арешт на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, у межах суми стягнення 796 313, 48 грн.
Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку від 18 квітня 2011 року повернуто виконавчий напис №439 від 14.04.2009 року у зв'язку з тим, що стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.
Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку від 18 квітня 2011 року прийнято рішення про стягнення з боржника - ОСОБА_2 витрати на проведення виконавчих дій в сумі 758, 05 грн.
Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку від 18 квітня 2011 року у зв'язку із тим, що боржником вимоги виконавчого документу у наданий для добровільного виконання строк не виконані, прийнято рішення про стягнення з боржника - ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 79 631, 35 грн.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Відповідно до ст. 30 цього Закону державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Як встановлено судом, в матеріалах виконавчого провадження ВП 13064810 відсутні докази того, що позивачем отримана копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 травня 2009 року і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
Суд вважає, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що державним виконавцем не було забезпечено боржнику можливості реалізувати своє право на добровільне виконання рішення, тому санкція відповідальності майнового характеру у вигляді стягнення виконавчого збору застосована відповідачем безпідставно.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 09.03.2011 року) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Як вбачається матеріалів виконавчого провадження, після повернення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого документа стягувачу 18 квітня 2011 року, постановою державного виконавця від 18 квітня 2011 року прийнято рішення про стягнення з боржника - ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 79 631, 35 грн.
Аналізуючи положення ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 09.03.2011 року), на думку суду, у відповідача були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору після повернення виконавчого документа у зв'язку з тим, що стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.
Разом з тим, як встановлено ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Враховуючи те, що позивачем в добровільному порядку сплачені витрати на проведення виконавчих дій в сумі 758, 05 грн. згідно постанови від 18 квітня 2011 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій, суд дійшов до висновку щодо відсутності перешкод для зняття арешту на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з державного бюджету України на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку від 18 квітня 2011 року ВП 13064810 про стягнення виконавчого збору.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку скасувати арешт, накладений на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 140 (сто сорок) гривень.
Постанови прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 26 квітня 2012 року за участю представників сторін. Постанова у повному обсязі складена 28 квітня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Дмитрієв В.С.