79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.08.08 Справа№ 24/116
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «Тідісі Дальнобой», м.Бровари
До відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, с.Зимна Вода
Про стягнення 7166,20грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача -не з'явився
Від відповідача -не з'явився
Суть спору: Позов заявлено про стягнення 7166,20грн., в т.ч. 5513,00грн. основного боргу та 1653,20грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору поставки №717/2007 від 05.05.07р. по видатковій накладній №ЕЛВ11050011 від 17.11.07р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 9732,00грн., який відповідач зобов»язаний був оплатити упродовж 31 календарного дня з дня відвантаження товару, однак оплатив частково. Станом на 12.03.2008р. заборгованість відповідача становить 5513,00грн. За несвоєчасну оплату товару на підставі п.10.3 договору позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 1653,20грн.
Позивач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, 19.08.2008р. на адресу суду від позивача надійшла заява за №625 від 14.08.2008 року, в якій він повідомляє про сплату відповідачем заборгованості в повному обсязі, у зв'язку з чим, посилаючись на ст. 78 та ст.80 ГПК України, просить припинити провадження у справі. На підтвердження сплати відповідачем боргу до заяви додані платіжні доручення. Крім того, позивач просить повернути сплачене державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач явку представника в судове засідання не з'явився, витребуваного судом відзиву на позов не подав.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
05.05.2007 року позивачем та відповідачем укладено договір поставки №717/2007, відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити відповідачеві товар, а останній зобов'язується його прийняти та оплатити.
На виконання умов вказаного договору по видатковій накладній № ЕЛВ11050011 від 17.11.2007 року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 9732,00грн.
Факт отримання товару підтверджується поданою суду довіреністю серії ЯКЖ №646018 від 15.11.2007 року.
Термін оплати товару визначений сторонами в п.3.1.1 договору -протягом 31 календарного дня з моменту проведення відвантаження.
За період листопада 2007року по травень 2008року відповідач сплатив відповідачеві суму 9732,04грн., підтвердженням чого є подані суду платіжні доручення, а саме:
№9 від 09.11.2007р. на суму 1390,30грн.
№8 від 14.01.2008р. на суму 2780,58грн.
№32 від 08.04.2008р. на суму 2780,58грн.
№35 від 24.04.2008р. на суму 1390,29грн.
№42 від 14.05.2008р. на суму 1390,29грн.;
Отже, станом на день подання позову (позов був поданий 05.06.2008р. до господарського суду Чернівецької області, що підтверджено описом вкладення у цінний лист, який є у матеріалах справи) відповідач оплатив товар у повному обсязі.
В своїй заяві №625, позивач посилаючись на ст.78 та ст.80 ГПК України, просить припинити провадження у справі про стягнення з відповідача 7166,20 грн.
Згідно із ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Статтею 78 ГПК України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в письмовій заяві, адресованій господарському суду.
Відповідно до п.4 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
З огляду на те, що відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд вважає, що відмову позивача від позову належить прийняти, провадження у справі припинити.
Клопотання позивача про повернення сум сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до задоволення не підлягає, оскільки згідно із п.3 ч.1. ст.8 Декрету КМУ «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.
Інших підстав про повернення державного мита у випадку припинення провадження у справі вищевказаним Декретом КМ України не передбачено.
З огляду на те, що на момент подання позову сума основного боргу, яка заявлена до стягнення, була сплачена відповідачем, що підтверджено матеріалами справи, а від стягнення штрафу позивач відмовився, і відсутні підстави, передбачені чинним законодавством для повернення позивачеві сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 22,33,34, 49, 78, п.4 ст.80, 86 ГПК України, суд
Відмову позивача від позову прийняти, провадження у справі припинити.
Суддя Хабіб М.