73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
02.09.2008 Справа № 8/346-08
Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом'якової В.В. при секретарі Шульженко Г.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл ю Джей - Херсон"
до Приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення 153943 грн. 83 коп.
та за зустрічним позовом приватного підприємця ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл ю Джей - Херсон"
про визнання недійсною умову договору
за участю представників сторін:
від товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл ю Джей - Херсон" - ОСОБА_2. дов. від 29.07.08р.; гол. бух. ОСОБА_3 дов. від 01.03.08р.; ю/кОСОБА_4. дов. №100/0 від 13.06.08 р.(17.07.08 р., 13.08.08 р.)
від приватного підприємця ОСОБА_1- ОСОБА_5 дов. від 11.08.08 р. № 3529
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дабл ю Джей - Херсон" (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1(відповідач) 153943 грн. 83 коп. штрафних санкцій за договорами поставки проса від 31.08.07 № 159, від 04.09.07 № 163, від 18.09.07 № 180, від 25.09.07 № 184, від 12.10.07. № 213 та від 22.10.07р. № 221/1. Позивач посилається на те, що договорами (п.9.1) передбачалось підтвердження постачальником виконання своїх податкових зобов'язань перед держбюджетом при здійсненні господарських операцій за договорами. П.9.1 кожного з договорів зобов'язує постачальника, тобто ПП ОСОБА_1, документально підтверджувати джерела придбання поставленого товару (посередник/виробник). Пунктом 10.6 договорів поставки проса передбачено застосування до постачальника штрафних санкцій в разі виявлення в ланцюзі виробників чи постачальників відповідача господарюючих суб'єктів з ознаками фіктивності (банкрутів, ліквідованих підприємств тощо), у розмірі 20 або 50 відсотків від суми договору.
Актами перевірок, здійснених податковим органом підприємства позивача щодо обґрунтованості відшкодування сум податку на додану вартість з держбюджету, встановлено, що постачальники відповідача - ПП "Реверс", ТзОВ "КМЛ - сервіс", ТзОВ "Пульсар - ННН" та ПП "Ліра" - на момент здійснення господарських операцій з відповідачем по поставці проса, не були платниками ПДВ, були зняті з обліку в органах податкової служби, не сплачували податки, або були ліквідовані ще до укладення з відповідачем договорів. За висновками актів перевірок ДПІ у м. Херсоні прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 153943 грн. 83 коп. Загальна сума договорів від 31.08.07р. № 159, від 04.09.07р. № 163, від 18.09.07р. № 180, від 25.09.07р. № 184 від 12.10.07р. № 213 та від 22.10.07р. № 221/1 складає 1 372 000 грн. Передбачена договорами п'ятидесятивідсоткова (або двадцятивідсоткова) штрафна санкція, за порушення умов кожного з зазначених договорів, становить 686 тис. грн., однак позивач просить стягнути з відповідача лише суму визначеного податковими рішеннями податкового зобов'язання - 153943 грн. 83 коп.
Представники позивача наполягають на позовних вимогах в судовому засіданні.
Відповідач заперечує проти позову, мотивуючи тим, що договорами визначена його відповідальність не за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даними договорами, а за дії третіх осіб, наприклад, за невиконання ними своїх податкових зобов'язань (несплати ними ПДВ, отриманого в ціні проданого товару, до державного бюджету). Таким чином, порушуються засади справедливості, добросовісності та розумності в правовідносинах між сторонами, оскільки відповідач не може простежити до виробника та гарантувати правомірність правочинів, вчинених стосовно товару визначеного в п.1.1 договорів. Чинне законодавство не встановлює вимог для суб'єкта господарювання щодо їх обов'язку перевіряти сплату податків контрагентами. Відповідач вказує на те, що не порушував свої договірні зобов'язання. Документи, які були передбачені п. 9.1 договорів, позивачеві надавались. Позивач розрахувався за сільгосппродукцію своєчасно, ніяких претензій стосовно наданих документів не пред'являв. Вказує на відсутність складу господарського правопорушення, а саме: немає факту господарського правопорушення та протиправності поведінки порушника. Свої зобов'язання за договорами виконав у повному обсязі, настання негативних наслідків для позивача внаслідок укладення цих договорів не бажав, а переслідував звичайну мету господарської діяльності - отримання прибутку.
Відповідач також зазначає, що ознаки фіктивності підприємства нормативно не закріплені. Статтею 218 Кримінального Кодексу України визначено, що фіктивне підприємництво - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Таким чином, вважає, для того щоб підприємство було визнано «фіктивним»або має його ознаки, потрібен вирок суду відносно посадових осіб ПП «Реверс», ТОВ «КМЛ -Сервіс», ТОВ «Пульсар-ННН», ПП «Ліра». Позивачем не доведено, що зазначені юридичні особи були саме «фіктивними»підприємствами.
Представник відповідача у судове засідання прибув, проти позову заперечує.
19 серпня 2008 року від приватного підприємця ОСОБА_1надійшла зустрічна позовна заява до товариство з обмеженою відповідальністю "Дабл ю Джей - Херсон" про визнання недійсними окремих пунктів договорів поставки проса від 31.08.07 № 159, від 04.09.07 № 163, від 18.09.07 № 180, від 25.09.07 № 184, від 12.10.07. № 213 та від 22.10.07р. № 221/1, а саме: пункту 10.6. Ця зустрічна позовна заява надійшла до прийняття рішення по основній позовній заяві. Вона взаємно пов'язана з первісним позовом, судом прийнято заяву до провадження для спільного розгляду з первісним позовом по справі № 8/346-08. В зустрічній позовній заяві приватний підприємець вказує, що впродовж деякого часу перебував у господарських відносинах з ТОВ «Дабл ю Джей -Херсон», було укладено ряд договорів поставки, в яких виступав постачальником. Ці договори були однотипові, змінювалися лише істотні умови (предмет, ціна, строки), тому після укладання декількох договорів вже не досить прискіпливо читав зміст наступних договорів і не помітив доповнення новим пунктом, а саме п. 10.6. Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Зазначена в п. 10.6 договору господарська санкція - штраф, виходячи зі змісту даного пункту договорів, не є штрафною санкцією в розумінні наведеному в ст. 230 ГК України. Ч. 1 ст. 6 ГК України суб'єктам господарювання гарантовано свободу підприємницької діяльності, однак у межах, визначених законом. Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено, що цивільне законодавство базується на засадах справедливості, добросовісності та розумності. Пункт 10.6 договорів суперечить саме принципу розумності, добросовісності та справедливості. Оспорюваний пункт 10.6 договорів аж ніяк не відповідає внутрішній волі відповідача, він не бажає нести відповідальність за дії третіх осіб. Позивач шляхом внесення п.10.6 у вище перелічені договори, намагається покласти на приватного підприємця відповідальність за дії третіх осіб.
Позивач заперечує проти зустрічного позову, посилаючись на те, що згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Встановлена в п. 10.6 договорів відповідальність не суперечить матеріальному праву України та не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. З моменту появи Методичних рекомендацій відносно взаємодії між підрозділами органів податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 18.08.2005 №350, які регламентують проведення зустрічних перевірок по ланцюгах, підприємці при здісненні поставок товару за участю посередників вимушені були відповідним чином реагувати на дії фіскального органу щодо зменшення сум бюджетного відшкодування. У ситуації, що склалася, добросовісним підприємцям залишалось лише більш ретельно перевіряти майбутніх та існуючих контрагентів за угодами і застосовувати до них відповідні санкції. Важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вияв - волевиявлення. Наявність угоди (а саме укладених договорів поставки) свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Позивачу постійно відмовляють у відшкодуванні ПДВ саме з приводу товару, що був поставлений відповідачем, та закуплений у «фіктивних фірм», оскільки був готовий не працювати з контрагентом, який би відмовився від виконання п. 10.6. Застосування подібних штрафних санкцій не суперечить законодавству України (зокрема п. 4 ст. 213 Господарського кодексу України) та є способом захисту суб'єкта господарювання від неправомірних дій його контрагентів, які завдають шкоди не тільки інтересам позивача, а й інтересам держави в цілому.
Представники позивача просять відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
Договори поставки проса від 31.08.07р. №159, від 04.09.07р. №163, від 18.09.07р. №180, від 25.09.07р. №184, від 12.10.07р. №213, від 22.10.07р. №221/1, які укладались сторонами протягом серпня -жовтня 2007 року, є однотипові, змінювалися лише істотні умови (предмет, ціна, строки). Ці договори містять п. 10.6, в якому визначено наступне: «В случае обнаружения по предьщущим сделкам в отношении товара, указанного в п.1.1 настоящего Договора, фирм с признаками фиктивности (банкротов, ликвидированных предприятий и др.), Поставщик вьплачивает Покупателю штраф в размере 20% (50%) від ціни договору». Отже, сторони добровільно передбачили в договорах поставки умову, яка є по суті випадковою, тому що дана умова не передбачена законодавством як обов'язкова або істотна умова для договорів поставки.
Актом перевірки від 20.03.08 Державною податковою інспекцією у м. Херсоні констатовано, що ПП «Реверс»(м. Одеса) в березні 2006 року знято з обліку в податковому органі, не звітувало в період постачання проса ПП ОСОБА_1, перевірити сплату ПДВ даного підприємства неможливо. Інший контрагент відповідача - ТОВ «КМЛ -Сервіс»(м. Одеса) знятий з обліку в податковій інспекції як платник податків з 20 квітня 2004 року, не звітував до податкового органу, підтвердити факт сплати цим підприємством податків неможливо. Аналогічна ситуація склалась з ТОВ «Пульсар-ННН»(м. Одеса), яке також постачало просо відповідачу, товариство знято з обліку в податковій інспекції з грудня 2005 року, не звітувало. ПП «Ліра»(м. Одеса), яке постачало просо відповідачу в серпні 2007 року, з січня 2005 року знято з обліку в податковій інспекції, як платник податків, перевірити дане підприємство неможливо. (акт перевірки ДПІ у м. Херсоні від 14.04.08). За висновками актів перевірок ДПІ у м. Херсоні прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 153943 грн. 83 коп. Позивачем дані податкові повідомлення-рішення оскаржено до суду, позовні вимоги задоволені, але постанова господарського суду не набрала законної сили.
Позивач вважає, що відповідач повинен нести відповідальність у вигляді сплати штрафу за факт виявлення вищевказаних підприємств, які, на його думку, мають ознаки фіктивності.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції . Штрафними санкціями у ГК України (ст. 230) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Аналогічне визначення підстав застосування штрафних санкцій дає Цивільний кодекс України. Згідно зі ст. 549 ЦК України «неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання».
Тобто, господарським та цивільним кодексами передбачено, що відповідальність у вигляді штрафу може бути передбачена в договорі за порушення певних правил здійснення господарської діяльності, підставою такої відповідальності є вчинене правопорушення у сфері господарювання або зазначено невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку… Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України). Юридичною підставою для усіх видів господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад господарського правопорушення. Необхідними умовами господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: факт господарського правопорушення; протиправність поведінки особи; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і нанесеною шкодою; вина особи, що заподіяла шкоду.
Доказів того, що відповідач не виконав або неналежним чином виконав умови договору або правила здійснення господарської діяльності, діяв протиправно, тобто, доказів наявності факту господарського правопорушення, суду не надано. Встановивши штраф в п. 10.6 договорів, сторони не передбачили в договорах конкретних зобов'язань відповідача, які він мав би виконати або утримуватись від їх виконання для запобігання, уникнення або зменшення штрафних санкцій. Наприклад, сторони мали можливість передбачити умову про обов'язок постачальника витребувати від своїх контрагентів та надати в подальшому позивачу документи про належну реєстрацію, докази проведення розрахунків з бюджетом, документальне підтвердження джерела придбання товару тощо. Чинне законодавство не встановлює вимог для СПД щодо їх обов'язку перевіряти сплату податків контрагентами, але це не заборонено здійснювати на добровільних засадах.
Таким чином, зазначена в п. 10.6 договорів санкція , виходячи зі змісту даного пункту, має бути застосована не за порушення зобов'язання, а за певну подію, яка може настати в майбутньому. Фактично в договорів визначена відповідальність постачальника за дії третіх осіб. На думку суду, відповідальність за п. 10.6 договорів мала б застосовуватись при наявності в договорі певного обов'язку відповідача, невиконання якого безпосередньо тягло б за собою таку відповідальність.
Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що зміст пункту 10.6 договорів викладений у формі, яка дозволяє неоднозначне тлумачення. Через невизначеність умови даного пункту не можна вважати, що сторонами досягнуто згоди. Так, в договорі відсутня належним чином конкретизація ознак «фіктивних фірм», оскільки віднесення до такої категорії підприємств - банкрутів, або підприємств в стадії ліквідації є спірним. В судовій практиці до фіктивних підприємств відносять звичайно ті, що створені з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, які були зареєстровані на підставі загублених паспортів. Щодо контрагентів відповідача - ПП "Реверс", ТзОВ "КМЛ - сервіс", ТзОВ "Пульсар - ННН" та ПП "Ліра", відомо тільки, що на момент поставки проса вони були зняті з обліку в конкретній податковій інспекції, за яких підстав вони були зняті невідомо. Відсутні докази анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість даних підприємств, немає відомостей про їх ліквідацію або визнання установчих документів недійсними або скасування їх державної реєстрації, чи є вони ліквідованими.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що немає підстав для застосування та стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених п. 10.6 договорів поставки, укладених сторонами. Первісний позов задоволенню не підлягає.
Також не підлягає задоволенню зустрічний позов відповідача про визнання недійсними окремих пунктів договорів, а саме пункту 10.6. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Згідно з до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідачем не доведено факту порушень законності при укладанні договорів поставки та включенні до умов договорів даного пункту.
Застосування подібних штрафних санкцій не суперечить законодавству України та є одним із способів захисту суб'єкта господарювання від неправомірних дій його контрагентів, які завдають шкоди інтересам підприємства та держави в цілому. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного та Господарського кодексів, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.Доводи, що даним пунктом договорів порушуються засади справедливості, добросовісності та розумності в правовідносинах між сторонами, суд також вважає недоведеними.
Судові витрати не відшкодовуються сторонам.
Керуючись ст. 49, 82-84 ГПК України, суд -
1.Відмовити в задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю "Дабл ю Джей - Херсон" про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1(м. Херсон) 153943 грн. 83 коп. штрафних санкцій .
2.Відмовити приватному підприємцюОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову.
Суддя В.В. Хом'якова
Дата підписання
рішення 04.09.2008 р.