ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
20 серпня 2008 р.
Справа № 18/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Судді Б.П.Гриняка
При секретарі судового засідання А.С. Томашевській
розглянувши матеріали
за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю " Геліос - Сервіс ", вул. Євшана ,9 , м. Калуш , 77300
до відповідача- 1 : Підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1.
до відповідача- 2: Товариства з обмеженою відповідальністю " Електросвіт", вул. Незалежності , 46 , м. Івано-Франківськ, 76018
про : визнання недійсною угоди про перевід боргу б/н від 01.04.2007р.
За участі представників сторін:
Від позивача: Загребельний Ю.А., (довіреність № 57 від 21.04.08р ) - представник ;
Від відповідача - 1: ОСОБА_2, (довіреність № 5 від 03.06.08р ) - представник ;
Від відповідача - 2: Ковальчук С.О., (довіреність № 183 від 21.04.08 р. ) - представник :
ВСТАНОВИВ: подано позовну заяву про визнання недійсною угоди про перевід боргу б/н від 01.04.2007р..
Розгляд справи відкладався з 05.06.08 р. до 26.06.08 р. ; з 26.06.08 р. до 17.07.08 р. , з 17.07.08 р. до 05.08.08 р., з 05.08.08 р. до 14.08.08 р. . В судовому засіданні 14.08.08 р. оголошувалась перерва до 20.08.08 р. .
Ухвалою від 05.08.08 р. суд відхилив клопотання позивача про зупинення провадження у справі в зв"язку з поданням заяви в порядку ст. 97 КПК України до прокуратури м. Калуша щодо громадянина ОСОБА_3 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем , відповідачем-1 і Відповідачем-2 укладено Угоду про перевід боргу б/н від 01.04.2007 р..
Позивач вважає, що угода укладена з порушенням вимог чиного законодавства виходячи з наступного.
В угоді визначено, що сторонами її є перевідник ( відповідач-1) і наступник
( позивач) , що суперечить ч. 2 ст. 203, ст. 520 та ст. 522 Цивільного кодексу України, згідно яких сторонами угоди про переведення боргу мають бути саме первісний боржник і новий боржник в існуючому зобов»язанні , яке згідно ч. 2 ст. 11, ч.1 ст. 509 виникає з договору ( в даному випадку з договору між відповідачем-2 як кредитором і відповідачем-1 як первісним боржником).
В п. 1 угоди визначено , що перевідник передає, а наступник приймає на себе зобов»язання перевідника, але не визначено за яким саме конкретним договором виникло і існує зобов»язання між відповідачем-2 і відповідачем-1 як первісним боржником ( а не перевідником), тобто за неіснуючим первісним зобов»язанням, в якому відповідач-2 є кредитором, та не має ( відсутня) в угоді домовленість між позивачем , відповідачем-1
( первісним боржником) і відповідачем-2 ( кредитором) саме про договір, в якому відбувається саме заміна первісного боржника ( відповідача-1) на нового боржника ( на позивача) і, відповідно, немає саме згоди відповідача-2 ( як кредитора) саме на заміну відповідача-1 ( як первісного боржника) у зобов»язанні по конкретному договору на позивача ( нового боржника), що суперечить ч. 3 і ч. 5 ст. 203, ст. 520, ст. 522 Цивільного кодексу України.
В п. 2 угоди сторони зазначають умову про те, що саме за угодою позивач зобов»язується здійснити виплати грошових коштів відповідачу-2 ( але без вказівки на конкретний договір) саме замість перевідника ( відповідача-1), що суперечить ч. 3 і ч. 5 ст. 203, ст. 520, ст. 522 Цивільного кодексу України, згідно яких переведення боргу спеціально направлено саме на заміну первісного боржника у зобов»язанні на іншу особу ( нового боржника) , а не виплати кредитору грошових коштів замість іншої особи ( в даному випадку замість відповідача-1 як перевідника).
В угоді також не вказано ціну ( як суму компенсації позивачу за прийняття на прийняття боргу відповідача-1) угоди та строк дії угоди, що суперечить ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, позивач просить суд визнати недійсною угоду про перевід боргу б/н від 01.04.2007 р.
Відповідач-1 вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства і не підлягають до задоволеня з наступних підстав:
Відповідач-1 зазначив, що у позовній заяві позивач зіслався на загальні норми цивільного та господарського законодавства, а саме : ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України, якими передбачено загальні підстави визнання правочину ( зобов»язання) недійсним, при цьому не надавши жодного доказу щодо наявності зазначених підстав у даних спірних відносинах.
Відповідачу-1 незрозуміле твердження позивача про те, що сторонами в угоді про перевід боргу мають бути первісний боржник і новий боржник в існуючому зобов»язанні, адже саме у спірній угоді б/н від 01.04.2007 р. сторонами виступають первісний та новий боржники. Не відповідають дійсності посилання позивача на відсутність первісного зобов»язання між підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ
«Електросвіт».
Безпідставними вважає відповідач-1 також доводи про відсутність суми компенсації позивачу за прийняття боргу відповідача-1 ( не зрозуміло за яких обставин позивач прийшов до висновку , що така компенсація повинна бути, адже про це не зазначено в нормах права, що врегульовують дані спірні правовідносини), та строку дії договору.
У зв»язку з господарською діяльністю між підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ
«Електросвіт»виникла заборгованість відповідача-1 перед відповідачем-2 у розмірі 56510,28 грн., яка підтверджується актом-звірки розрахунків , товарними накладними, платіжними документами, тощо. Крім того п. 4 спірної угоди про перевід боргу передбачено, що наступник ( ТзОВ «Геліос-Сервіс) має право вимагати документи та інформацію, що стосується сум заборгованості перед перед кредитором ( ТзОВ
«Електросвіт»), що зобов»язується зробити перевідник ( підприємець ОСОБА_1 ) у 5-ти денний термін. Однак, зазначеним правом позивач не скористався.
Відповідач-1 стверджує, що правомочність та відповідальність вимогам чинного законодавства спірного договору переводу боргу підтверджується ст. 520 Цивільного кодексу України , якою передбачено, що переведення боргу може бути лише за згодою кредитора ( договір підписаний та скріплений печаткою зі сторони ТзОВ
«Електросвіт»), крім того договір 01.04.2007 р. відповідає іншим вимогам чинного законодавства, що врегульовують даний вид правовідносин , зокрема ст. 509, 513, 520, 521 Цивільного кодексу України.
Відповідач-2 позовні вимоги заперечує, мотивуючи їх безпідставністю та необгрунтованістю з наступних підстав.
Твердження позивача про суперечливість угоди про перевід боргу б/н від 01.04.2007 р. ч.2 ст. 203, ст.ст. 520 і ст. 522 Цивільного кодексу України відповідач-2 вважає необгрунтованим, оскільки вказана угода укладена між належними сторонами підприємцем ОСОБА_1, як первісний боржник та ТзОВ « Геліос-Сервіс», як новий боржник.
Відповідач -2 вказує на ст. 520 Цивільного кодексу України , згідно якої боржник у зобов»язанні може бути замінений іншою особою ( переведеня боргу ) лише за згодою кредитора. Згода на заміну боржника ( переведення боргу) при укладанні угоди про перевід боргу б/н від 01.04.2007 р. її сторонами отримана належним чином ( у п. 3 вказаної угоди прямо зазначено про отримання згоди кредитора на переведення боргу, а сама угода підписана і завірена печаткою ТзОВ «Електросвіт».
Згідно зі ст. 522 Цивільного кодексу України , новий боржник у зобов»язанні має право висунути проти вимог кредитора всі заперечення , що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником. Відповідно , висунення ТзОВ
«Геліос- Сервіс»заперечень проти вимог ТзОВ «Електросвіт»є правом вказаного підприємства, яке може бути реалізоване ним незалежно від волі ТзОВ «Електросвіт»а останнім порушень цього права ТзОВ «Геліос-Сервіс»не допускалося. Таким чином відповідач-2 стверджує , що угода про перевід боргу б/н від 01.04.2007 р. укладена відповідно до вимог , визначених ч. 2 ст. 203, ст. 520 і522 Цивільного кодексу україни, а наведені позивачем міркування щодо її невідповідності вказаним нормам є необгрунтованими і не підтверджуються жодними доказами.
Відповідач-2 зазначив, що у позовній заяві позивач зазначає , що в. п. 1 угоди не визначено , за яким саме конкретним договором виникло та існує зобов»язання між відповідачем-2 як первісним боржником ( а не перевідником), тобто за неіснуючим первісним зобов»язанням , в якому відповідач-2 є кредитором , та не має ( відсутня) в угоді домовленості між позивачем, відповідачем-1 ( первісним боржником) і відповідачем -2 ( кредитором) саме про договір, в якому відбувається саме заміна первісного боржника ( відповідач-1) на нового боржника ( на позивача) і, відповідно , не має саме згоди відповідача-2 ( як кредитора) саме на заміну відповідача-1 ( як первісного боржника) у зобов»язанні по конкретному договору на позивача ( нового боржника), що суперечить ч. 3 і ч. 5 ст. 203, ст. 520, ст. 522 Цивільного кодексу України».
Такі висновки позивача відповідач-2 вважає необгрунтованими, оскільки ним всупереч умовам п. 4 угоди про перевід боргу б/н від 01.04.2007 року не отримано у підприємця ОСОБА_1 документи та інформації , що стосується сум заборгованості перед ТзОВ «Електросвіт». Так , перебуваючи у договірних відносинах з підприємцем ОСОБА_1, ТзОВ «Електросвіт»поставило йому продукцію на суму 56510,28 грн., яка ним не оплачена , що підтверджується актом звірки станом на 01.04.2007 року.
Відповідач-2 зазначив, що зобов»язання між ТзОВ «Геліос-Сервіс»і ТзОВ
«Елктросвіт», викладені в угоді про перевід боргу б/н від 01.04.2007 року, виникло не з «неіснуючого первісного зобов»язання», як зазначає позивач , а з реально існуючого зобов»язання, яке існувало між підприємцем ОСОБА_1 і ТзОВ «Електросвіт» і діяло на момент підписання вказаної угоди.
Щодо твердження позивача про те, що в угоді не вказано ціну як суму компенсації позивачу, за прийняття боргу відповідача-1 та строку дії угоди , то відповідач-2 зазначив, що ціна договору у вказаній угоді відповідає сумі заборгованості, яка чітко визначена у ній , погоджена їх сторонами та складає 56510,28 грн ( п. 2 угоди).
Визначений в угоді про перевід боргу б/н від 01.04.2007 року і строк договору. Вказана угода набрала чинності з моменту її підписання сторонами ( підприємцем ОСОБА_1і ТзОВ «Геліос-Сервіс») і погоджена з ТзОВ «Електросвіт»( п. 5 угоди), і діє до моменту погашення ТзОВ «Геліос-Сервіс»заборгованості перед ТзОВ
«Електросвіт».
Відповідач-2 вважає угоду про перевід боргу б/н від 01.04.2007 р., укладеною, чинною та обов»язковою для виконання сторонами, а наведені ТзОВ «Геліос-Сервіс»міркування щодо її невідповідності нормам ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України є необгрунтованими і не підтверджуєються жодними доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, погоджується із доводами позивача і суд приходить до висновку про задоволення позову.
При цьому суд керується наступним:
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності , волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а згідно ч. 5 цієї норми правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В п. 1 угоди визначено , що перевідник передає, а наступник приймає на себе зобов»язання перевідника, але не визначено за яким саме конкретним договором виникло і існує зобов»язання між відповідачем-2 і відповідачем-1 як первісним боржником ( а не перевідником), тобто за неіснуючим первісним зобов»язанням, в якому відповідач-2 є кредитором, та не має ( відсутня) в угоді домовленість між позивачем , відповідачем-1
( первісним боржником) і відповідачем-2 ( кредитором) саме про договір, в якому відбувається саме заміна первісного боржника ( відповідача-1) на нового боржника ( на позивача) і, відповідно, немає саме згоди відповідача-2 ( як кредитора) саме на заміну відповідача-1 ( як первісного боржника) у зобов»язанні по конкретному договору на позивача ( нового боржника), що суперечить ч. 3 і ч. 5 ст. 203, ст. 520, ст. 522 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності првочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимоги, які встановлені зокрема ст. 203 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов»язання , що не відповідає вимогам закону, укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоба б одним з них господарської компетенції ( спеціальної правосуб»єктності) може бути на вимогу однієї сторони визнано судом недійсним.
Судові витрати по справі розділити порівну між відповідачем - 1 та відповідачем-2.
На підставі наведеного, керуючись ст. 8, 124 Конституції України, Цивільним кодексом України , Господарським кодексом України, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати недійсною угоду про перевід боргу б/н від 01.04.2007 р.
Стягнути з Підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1, ( ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
" Геліос - Сервіс ", вул. Євшана, 9 , м. Калуш , 77300, ( код ЄДРПОУ 32177191) 42,50 грн. - державного мита та 59,00 грн. судових витрат за надані інформаційно-технічні послуги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Електросвіт", вул. Незалежності, 46, м. Івано-Франківськ, 76018, ( код ЄДРПОУ 31789596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Геліос - Сервіс ", вул. Євшана , 9 , м. Калуш , 77300, ( код ЄДРПОУ 32177191) 42,50 грн. - державного мита та 59,00 грн. судових витрат за надані інформаційно-технічні послуги.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СУДДЯ Б.П.ГРИНЯК
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Дейчаківська Ольга Степанівна