Справа № 2-2847
2008 року
05 серпня 2008 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Цалко А.А., при секретарі Єршовій Я.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 3500 гривень боргу та судові витрати на інформаційне технічне забезпечення по справі у розмірі 30 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач взяв у нього в борг 07 серпня 2007 року 3500 гривень для сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_3 і повинний був повернути йому гроші до 01 січня 2008 року.
Однак, добровільно він борг не повернув до теперішнього часу.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутність, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі .
Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково , пояснивши, що він дійсно позичив гроші у позивача, але частково борг вже повернув. Так 24 лютого 2008 року він повернув 200 гривень,04 квітня 2008 року - 100 гривень,10 квітня 2008 року - 500 гривень, 16 липня 2008 року - 1000 гривень, що підтверджується квитанціями про здійснення грошових переказів на ім'я позивача. Борг він сплачував шляхом грошових переказів, оскільки у нього з відповідачем склались погані відносини.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах:
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У силу ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошті або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Судом встановлено, що 07 серпня 2007 року сторони уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав у борг ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 3500 гривень для сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_3 (що підтверджується матеріалами виконавчого провадження).
Договір позики укладений у простій письмовій формі.
За умовами укладеного договору відповідач зобов'язався повернути позивачу борг до 01 січня 2008 року (а.с. 20).
Однак, до теперішнього часу відповідач борг у повному обсязі не повернув.
Відповідачем було надано суду квитанції, які підтверджують , що він дійсно направляв на адресу позивача грошові перекази, а саме 24 лютого 2008 року - 200 гривень,04 квітня 2008 року - 100 гривень,10 квітня 2008 року - 500 гривень, 16 липня 2008 року - 1000 гривень, всього : 1 800 гривень.
Однак , судом також встановлено, що рішенням Ялтинського міського суду від 02 червня 2006 року ОСОБА_2 було зобов'язано сплачувати аліменти на користь свого батька ОСОБА_1 у розмірі 200 гривен щомісяця. Згідно матеріалів виконавчого провадження суми, які були сплачені відповідачем 24 лютого 2008 року - 200 гривень та 02 квітня 2008 року - 100 гривень, - це оплата відповідачем аліментів на користь свого батька ОСОБА_1. Цей факт також підтверджується наданою позивачем квитанцією про отримання ним 31 березня 2008 року грошового переказу , як сплата аліментів на виконання рішення суду, а також матеріалами виконавчого провадження по сплаті аліментів на користь позивача.
Що стосується переказів в сумі 1500 гривень, то суд вважає, що це є повернення боргу з боку відповідача позивачу.
При таких підставах, з'ясувавши всі факти та дослідивши надані докази, суд вважає, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань в повному обсягу, повернувши борг лише частково , а саме 1500 гривень, в зв'язку з чим, з нього на користь позивача підлягає стягненню борг в сумі 2 000 гривень.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 гривень , витрати на судовий збір у розмірі 51 гривня підлягають сплати на користь держави .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 1046, 1051 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 2000 гривень, судові витрати у розмірі 30 гривень, а усього - 2030 (дві тисячі тридцять ) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 51 (п'ятдесят одну) гривню.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.