08 травня 2012 р.Справа № 2-а-1199/11/1512
Категорія:10.3.2Головуючий в 1 інстанції: Калашнікова О.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Єщенка О.В.
судді - Димерлія О.О.
- Зуєвої Л.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області на постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,
17 березня 2010р. ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській обалсті про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахування та виплати основної та додаткової пенсій; зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком , виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком за мінусом нарахованої та виплаченої пенсії за період часу з вересня 2010 року та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум і далі.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії та інвалідом другої групи. Зараз він є пенсіонером МВС України. Відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на державну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. В лютому 2011 року позивач звернувся до ГУПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії, однак в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_3 перерахунку раніше призначеної пенсії. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок додаткової та встановити розмір пенсії з 01 березня 2011 відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить
скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є підполковником запасу і отримує з 1999 року пенсію як інвалід 2-ї групи відповідно до ЗУ «Про військове забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач також має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобільській АЕС 1 категорії. ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Одеській області. У лютому 2011 року позивач звернувся до ГУПФ України в Одеській області з заявою про призначення йому пенсії на підставі ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 6562,5 грн. Листом за №560\П-11 від 10.03.2011 року Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області надало позивачу роз'яснення про порядок призначення пенсії по інвалідності відповідно до вимог Закону №796. Відповідно до отриманого роз'яснення позивач звернувся до УПФ України в Київському районі м.Одеси з заявою про розрахунок розміру пенсії за віком і отримав відповідь, що станом на 1.04.2011 року розмір його пенсії за віком складатиме 1586,02 грн. Позивач дійшов висновку, що перехід з одного виду пенсії на іншій для нього є недоцільним і звернувся до суду з вимогами зобов'язати ГУПФ України в Одеській області перерахувати призначену йому пенсію як військовослужбовцю відповідно до розмірів, зазначених в Законі №796 основна пенсія не менше ніж 8 мінімальних пенсій і додаткова пенсія за шкоду,заподіяну здоров»ю 75% мінімальної пенсії.
Постановою Київського районного суду від 19 квітня 2011 року адмністративний позов задоволено частково, зобов'язано ГУПФУ в Одеській області виконати перерахунок та виплату ОСОБА_3 додаткової пенсії як інваліду 2-ї групи і учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 березня 2011 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на має право обрати на свій розсуд найбільш вигідний для нього вид пенсії..
У даному випадку позивач має право на отримання одного з видів державної пенсії: або відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб », або відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки позивач не надав до районного УПФ України в м. Одесі відповідні документи для призначення йому пенсії на підставах ЗУ №796, то суд дійшов висновку, що позивач бажає і надалі отримувати пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Щодо додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, то суд погоджується з доводами позивача, що його право на отримання додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, передбаченим Законом, порушено з боку відповідача. ГУПФ України в Одеській області нараховує додаткову пенсію позивачу у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, посилаючись на постанову КМУ №530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Так, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон).
Відповідно до ст.49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч.1 ст.50 Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28.12.2007р. №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст.50 Закону викладено в новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1 - інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом викладено в новій редакції і статтю 54 Закону, відповідно до якої у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням КСУ №10 рп/2008 від 22.05.2008р. положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосуються виплат, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення КСУ цього Рішення.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність.
Із врахуванням викладеного позивач, як потерпілий від Чорнобильської катастрофи першої категорії та інвалід ІІ групи, з 22.05.2008р. має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, передбаченому ч.1 ст.50 Закону у названій редакції.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституції України.
На підставі ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватись додаткова пенсія позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де вказано, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Будь-якими іншими чинними законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової пенсії позивачу підлягають застосуванню ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст. 49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»і ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. та №654 від 16.07.2008р., які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
На підставі викладеного позивач має право на перерахунок додаткової пенсії, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлених законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
Згідно з ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як встановлено матеріалами справи, 24 лютого 2011 позивач звернувся до ГУПФУ в Одеської області із заявою про перерахунок пенсії. Таким чином перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися з 01 березня 2011 року.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду з позовом 17 березня 2011 року в межах строку звернення до суду.
За таких підстав, колегія суддів погоджується з судом першої, що права позивача підлягають захисту з 01 березня 2011 року.
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом доплат не може бути причиною невиконання покладених на УПФУ зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ст.ст.195, 197 ч.1, 198 ч.1 п.1, 200, 206, 254 ч.5 КАС України, суд
Апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.
суддя /підпис/ Димерлій О.О. суддя /підпис/ Зуєва Л.Є.