ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
03 травня 2012 року № 2а-6007/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі
головуючого судді О.М.Чудак,
за участю секретаря судового засідання І.В.Старець,
представника відповідача ОСОБА_1,
у відсутність позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про забезпечення його позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання нечинним й скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
26 квітня 2012 року ОСОБА_2 (ОСОБА_2.) звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України (МО України) про
- визнання нечинним й скасування наказу від 02 квітня 2012 року №56 в частині звільнення його з посади директора Департаменту економічної та господарської діяльності МО України;
- поновлення на роботі на посаді директора Департаменту економічної та господарської діяльності МО України;
- стягнення з МО України середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2012 року по 02 травня 2012 року в розмірі 9112 грн 65 коп.
При цьому, разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом
- заборони відповідачу вчиняти дії щодо проведення конкурсу на заміщення посади директора Департаменту економічної та господарської діяльності МО України;
- заборони відповідачу вчиняти інші дії, щодо прийняття на роботу будь-якої іншої особи на посаду директора Департаменту економічної та господарської діяльності МО України.
Клопотання мотивоване тим, що існує вірогідність, що до винесення судом рішення за результатами розгляду поданого позову відповідач прийме на роботу іншу особу на ту посаду, з якої звільнено ОСОБА_2 Це може ускладнити або навіть унеможливить виконання рішення в майбутньому.
Крім того, може виникнути ситуація, коли на момент винесення рішення про поновлення ОСОБА_2, новий працівник буде у відпустці або тимчасово непрацездатним. Така ситуація може тривати досить довго, і весь цей час виконання рішення буде неможливим. Тому без вжиття заходів по забезпеченню позову, для відновлення порушених прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, та в межах підготовчого провадження для розгляду клопотання позивача про забезпечення позову відповідно до вимог частини першої, третьої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) призначено судове засідання.
В судове засідання 03 травня 2012 року позивач не з'явився. Враховуючи, що у позовній заяві ним не зазначено номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти як власні, так і вказаного у вступній частині заяви представника, суд позбавлений був можливості повідомити його про час, дату й місце засідання в порядку, передбаченому статтею 33 КАС України. Тому, враховуючи положення частин першої -третьої статті 118 КАС України судом ухвалено провести засідання у відсутність ОСОБА_2
Представник відповідача -старший офіцер відділу правового забезпечення роботи з кадрами та реалізації їх соціальних прав Департаменту правового забезпечення МО України ОСОБА_1 (довіреність від 08.11.2011 №220/688/д) про задоволення клопотання категорично заперечив, зазначивши про його необґрунтованість та безпідставність.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, визначаючись щодо поданого клопотання, виходив з того, що відповідно до частини першої статті 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту від незаконних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.
Як вбачається із матеріалів справи та зазначено позивачем, на підставі власноруч написаної ним заяви про перевід на іншу роботу в порядку пункту 5 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, затвердженого Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки від 10 грудня 1971 року №322-VІІІ без зазначення при цьому місця роботи та дати, МО України прийнято наказ від 02 квітня 2012 року №56, яким звільнено його з роботи за переведенням.
Не погоджуючи із такими діями відповідача, ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду та вказав на необхідність до вирішення справи по суті заборонити МО України вчиняти будь-які дії, пов'язані із призначенням на попередньо займану ним посаду інших осіб. Такі вимоги позивача обґрунтовані необхідністю безперешкодного виконання рішення суду у випадку задоволення вказаного позову.
В такому випадку суду зазначає, що при зверненні сторони із клопотанням про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Тому, у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З наведеними та зазначеними вище ОСОБА_2 обставинами, як підставами для вжиття заходів забезпечення позову суд погодитись не може, оскільки ним не наведено жодних доказів реально вчинюваних відповідачем дій та наявність очевидних перешкод у виконанні рішення суду. Самі по собі побоювання можливого невиконання, затягування часу, незгода з діями відповідача та їх оскарження в судовому порядку, виключає застосування інституту забезпечення позову, оскільки не містить чітко вираженої очевидної загрози небезпеки заподіяння шкоди чи очевидної протиправності дій, рішення у розглядуваній ситуації.
В той же час, завданням КАС України є захист прав особи від суб'єкта владних повноважень та їх відновлення шляхом можливого задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову може бути застосовано лише у виняткових, доведених учасниками процесу обставинах. Врахування ж судом наведених ОСОБА_2 підстав та вжиття вказаних заходів, свідчило б про завчасне вирішення спору по суті та нівелювання інституту забезпечення позову, тим більше у сфері трудових відносин.
На підставі викладеного, керуючись статтями 117, 118, 160, 165, 186, 254 КАС України, суд
ухвалив:
у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про забезпечення його позову до Міністерства оборони України про визнання нечинним й скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.
Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позву не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О.М.Чудак