ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 квітня 2012 року 11:46 № 2а-3306/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. за участю секретаря судового засідання Бурди А.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доЦентрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України
прозобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про зобов'язання Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України: видати довідку, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", яка відповідає встановленій законодавством формі, та в якій до стажу державної служби зараховано 17 років 22 дні із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 30 % від посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання; виплатити позивачу грошову допомогу, передбачену статтею 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 10 місячних посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію.
Позов мотивований тим, зокрема, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до стажу державної служби період роботи в Центральній митній лабораторії Державного митного комітету України та Державної митної служби України з 12.04.1994 р. до 09.10.2001 р. (7 років, 5 місяців, 29 днів). На думку позивача, відповідач зобов'язаний видати їй довідку, в якій має бути відображена надбавка за вислугу років в розмірі 30 %, яку позивач отримувала протягом лютого-березня 2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року №767 "Про умови оплати праці посадових осіб та працівників митної служби". Також позивач вважає, що відповідачу слід виплати 10 місячних окладів відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши в письмових поясненнях, що відсутні підстави для видачі довідки з зазначенням стажу роботи, оскільки відповідні розрахунки повинно здійснити Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва відповідно до постанови Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2012 року в справі №2а-17/2012. Представник також зазначила, що немає підстав для видачі довідки для призначення пенсії із зазначенням надбавки за вислугу років в розмірі 30%, позаяк Пенсійний фонд України в листі від 02.02.2012 р. №2471/02-20 роз'яснив, що для вирішення питань пенсійного забезпечення посадових осіб митної служби органи Пенсійного фонду України повинні керуватись листом Міністерства соціальної політики України від 28.12.2011 р. №3528/0/039/11-зв, згідно з яким для обчислення пенсії державним службовцям надбавка за вислугу років враховується в розмірах, передбачених статтею 33 Закону України "Про державну службу" з урахуванням стажу державної служби. На думку представника відповідача, відсутні підстави для виплати 10 місячних окладів тому, що позивачем не надано довідки Пенсійного фонду про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, присягу Державного службовця прийняла 26.06.1995 р. (запис в трудовій книжці №26), в органах Державної митної служби України (Державного митного комітету України) працює з квітня 1994 року.
Наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 28.04.2011 р. №53-к "Про звільнення ОСОБА_1." ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 23, пункту 3 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" звільнено 04.05.2011 р. з посади начальника сектору аналізу та звітності відділу методології та роботи з кваліфікаційними підрозділами служби кваліфікаційної роботи та ведення УКТЗЕД у зв'язку з досягненням граничного віку проходження державної служби.
Як убачається з трудової книжки позивача, наказом Державного митного комітету України від 12.04.1994 р. №3-к її було призначено на посаду в.о. спеціаліста ІІ категорії Центральної митної лабораторії Державного митного комітету України.
Наказом Державного митного комітету України від 01.07.1994 р. №259-к позивачу присвоєно спеціальне звання інспектора митної служби України 3 рангу.
З 01.02.1995 р. до 18.05.1999 р. позивач пропрацювала на посаді спеціаліста І категорії експертно-дослідницького відділу Центральної митної лабораторії, їй було присвоєно спеціальні звання інспектора митної служби України 2 рангу та 1 рангу.
Наказом Державної митної служби України від 18.05.1999 р. №5-к ОСОБА_1 призначена на посаду головного спеціаліста електронно-дослідницького відділу Центральної митної лабораторії Державної митної служби України.
Наказом Державної митної служби України від 01.07.1999 р. №10-к позивача призначено на посаду головного інспектора відділу ведення УКТЗЕД, з 10.10.2001 р. в порядку переведення призначена на посаду головного інспектора відділу товарної номенклатури Управління номенклатури та верифікації (наказ від 09.10.2001 р. №465-к).
Наказом Державної митної служби України від 23.09.1999 р. №581-к ОСОБА_1 присвоєно персональне звання радника митної служби ІІІ рангу.
Наведені обставини представником відповідача не заперечувались.
Крім того, позивач зверталась до відповідача зі "зверненням" від 20.03.2012 р. про видачу довідки для оформлення пенсії державного службовця з урахуванням постанови Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2012 року в справі №2а-17/2012.
Листом Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 17.04.2012 р. №19/1-6/2231 повідомило про відсутність підстав для видачі довідки. Зі змісту листа вбачається, що позивачу відмовлено у видачі довідки, оскільки розрахунки стосовно призначення пенсії повинно здійснювати Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва на підставі постанови Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2012 року в справі №2а-17/2012.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, врегульовані та визначені в Законі України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
Державна служба в Україні відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про державну службу" - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження (частина друга статті 1).
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну службу" посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень (частина перша). Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (частина друга).
"Порядком обчислення стажу державної служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №28, яким визначено посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), в тому числі на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів митного контролю (абзац третій пункту 2).
Як уже зазначалось, позивач з 12.04.1994 р. працювала в Центральній митній лабораторії на посадах спеціаліста ІІ, І категорій, провідного спеціаліста, їй були присвоєні персональні звання інспектора митної служби 3, 2 та 1 рангів, а також радника митної служби 3 рангу.
"Тимчасовим положенням про Державний митний комітет України", затвердженого Указом Президента України "Про утворення Державного митного комітету України" від 11 грудня 1991 року №1 передбачалось, що Державний митний комітет України є центральним органом державного управління, несе відповідальність за реалізацію митної політики України, забезпечення додержання законодавства про митну справу, ефективне функціонування митної служби (пункт 1).
Згідно з "Положенням про Державний митний комітет України", затвердженого Указом Президента України від 20 січня 1995 року №73/95 Державний митний комітет України був центральним органом державної влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України, організовував здійснення митної політики, забезпечував ефективне функціонування митної системи.
Указом Президента України від 8 лютого 1997 року №126/97 затверджено "Положення про Державну митну службу України", пунктом 1 якого встановлювалось, що Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток.
До матеріалів судової справи долучено наказ Державного митного комітету України від 10.03.1994 р. №83к, згідно з яким створено Центральну митну лабораторію як спеціалізовану організацію митної системи з штатною чисельністю 25 одиниць та зобов'язано начальника подати кошторис на утримання лабораторії.
Наказом Державної митної служби України від 04.02.2004 р. №78 "Про спеціальні митні установи" створено з 01.04.2004 р. Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи, яке є правонаступником Центральної митної лабораторії (пункт 5).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, яка з 12.04.1994 р., працюючи в спеціалізованій митній уставові (організації) Центральній митній лабораторії, створеній центральним органом виконавчої влади, яка фінансувалась з державного бюджету, на штатних посадах спеціаліста ІІ, І категорій, провідного спеціаліста, якій присвоєно спеціальні звання інспектора митної служби та радника митної служби, належала до посадових осіб в розумінні Закону України "Про державну службу", відповідно на неї поширювались положення цього Закону.
Крім того, постановою Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2012 року в справі №2а-17/2012 (набрала законної сили 16.03.2012 р.) за позовом ОСОБА_1 до Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України, Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено - зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва призначити ОСОБА_1 пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" та зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи у Центральній митній лабораторії Державної митної служби України та Центральному митному управлінні лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України з 12 квітня 1994 року до 04 травня 2011 року в стаж державної служби.
При цьому, в постанові від 05 березня 2012 року судом зроблено висновок, що робота ОСОБА_1 у Центральній митній лабораторії в період з 12.04.1994 р. до 09.10.2001 р. повинна зараховуватись до стажу державної служби. Дійсний стаж державної служби ОСОБА_1 повинен обчислюватись у розмірі 17 років 00 місяців 22 дні.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, наведені обставини, встановлені постановою Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2012 року в справі №2а-17/2012 мають преюдиційне значення для даної справи, відповідно не потребують доказування.
Судом встановлено, що позивач зверталась до Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України зі зверненням від 20.03.2012 р. про видачу їй довідки для оформлення пенсії з урахуванням постанови від 05 березня 2012 року в справі №2а-17/2012, однак у видачі такої довідки відповідачем було відмовлено.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 р. №5-1 "Про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №2а-4753/09/2670", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2011 року за №210/18948 затверджено форму Довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Довідка підписується керівником та головним бухгалтером.
З огляду на викладене, суд вважає, що обов'язок видати вказану довідку покладено на роботодавця, в даному випадку - Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України.
На думку суду, необґрунтованим є твердження представника відповідача щодо відсутності підстав для видачі вказаної довідки, оскільки така довідка уже видавалась. Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2012 року в справі №2а-17/2012 визначено, що стаж державної служби позивача становить 17 років 00 місяців 22 дні, водночас у довідці від 23.05.2011 р. стаж державної служби становить 09 років 06 місяців 24 дні.
Підлягає також задоволенню вимога в частині зазначення у довідці надбавки за вислугу років. У формі Довідки про складові заробітної плати міститься, зокрема, колонка "інші виплати", де вказуються усі інші види виплат, що були нараховані та виплачені державному службовцю у відповідний період, з обов'язковим зазначенням найменування цих виплат (розшифруванням) в рядку під назвою "інші виплати".
Разом з тим, визначення розміру пенсії належить до повноважень відповідного управління Пенсійного фонду України на підставі Закону України "Про державну службу" з урахуванням положень постанови Кабінет Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії".
Таким чином, відповідача як роботодавця слід зобов'язати видати ОСОБА_1 довідку відповідно до Постанови Правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 р. №5-1, де необхідно вказати стаж державного службовця 17 років 00 місяців 22 дні із зазначенням, у тому числі, надбавки за вислугу років, яку отримувала позивач.
Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача виплатити грошову допомогу, передбачену статтею 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 10 місячних посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію.
Згідно зі статтею 37 Закону України "Про державну службу" державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів (частина тринадцята).
Проте, станом на час розгляду даної справи позивачу пенсія не призначена. За висновком суду, наведена обставина виключає можливість виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів. Разом з тим, право на отримання вказаної грошової допомоги у позивача може виникнути після призначення їй пенсії га підставі Закону України "Про державну службу".
Щодо строку звернення до адміністративного суду, то за висновком суду позивачем дотримано шестимісячного строку, встановленого статтею 99 КАС України. На думку суду, позивач могла звернутись до відповідача з заявою про видачу іншої довідки для призначення пенсії лише після набрання законної сили постановою Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2012 року в справі №2а-17/2012, тобто після 16.03.2012 р. Відносно вимоги про виплату грошової допомоги, то суд вважає, що право позивача стосовно виплати цієї допомоги не порушено.
Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 32,19 грн. (квитанція від 06.03.2012 р. №к71/6/4), відповідачем документально підтверджених доказів, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз не надано.
Таким чином, на користь позивача слід присудити 16,10 грн. судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України видати ОСОБА_1 довідку, у формі встановленій постановою Правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 р. №5-1, яка подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", в якій слід вказати стаж державної служби ОСОБА_1, 17 років 00 місяців 22 дні, складові заробітної плати з урахуванням надбавки за вислугу років.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Судові витрати в розмірі 16,10 грн. стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на Державну казначейську службу України (відповідний підрозділ Державної казначейської служби України) виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Донець