ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 березня 2012 року 15:25 № 2а-2052/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксис Груп»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України
про скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксис Груп»(надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 000055/2303 від 31 січня 2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари та послуги, придбані у ТОВ «ТЕХНОТОРГ-КОМ».
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що ТОВ «Аксис Груп»були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагенту позивача -ТОВ «ТЕХНОТОРГ-КОМ»за товари та послуги згідно з податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Між ТОВ «Аксис Груп»(замовник) та ТОВ «ТЕХНОТОРГ-КОМ»(виконавець) було укладено усний договір про надання послуг, згідно якого виконавець надавав послуги з ксерокопіювання та юридично-консультаційні послуги замовнику, а замовник оплачував такі роботи.
Разом з тим, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Аксис Груп»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТЕХНОТОРГ-КОМ»за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 17 січня 2012 року № 48/2303/34003381.
Відповідно до висновків Акта перевірки, Позивачем, в порушення вимог пункту п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено суму податку на додану вартість у розмірі 52 422,00 грн.
Вказанні порушення відповідач обґрунтовує тим, що позивачем протиправно віднесенно до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «ТЕХНОТОРГ-КОМ».
Зі змісту Акта перевірки вбачається, що відповідач не визнає суму податку на додану вартість, віднесенні позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період з вищевказаним контрагентом, тому що відповідно до показань директора цього підприємства ОСОБА_1 він не мав відношення до його діяльності, нікого на роботу не приймав та не звільняв, про місцезнаходження печаток та й власне товариства йому нічого не відомо.
На підставі викладеного, відповідачем сформульовано висновок, що суми податку на додану вартість, протиправно віднесенні позивачем до складу податкового кредиту за господарськими операціями з зазначеним контрагентам.
31 січня 2011 року відповідачем на підставі Акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення № 000055/2303, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 78 633,00 грн., в т.ч. 52 422,00 грн. основного платежу та 26211,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування Товариству додаткових податкових зобов'язань з ПДВ, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «ТЕХНОТОРГ-КОМ», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у вересні 2011 року, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містить усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.
Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «ТЕХНОТОРГ-КОМ»було зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника такого податку.
Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ТОВ «Аксис Груп»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «ТЕХНОТОРГ-КОМ»у вересні 2011 року підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, акти здачі-приймання робіт, рахунки-фактури, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб ТОВ «Аксис Груп»та ТОВ «ТЕХНОТОРГ-КОМ», а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.
Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій базуються лише на свідченнях директора контрагента, що само по собі є недостатніми для можливості константувати відсутність продажу послуг в реальності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 000055/2303 від 31 січня 2012 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
постанова складена у повному обсязі 23 березня 2012 року