ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 лютого 2012 року 13:21 № 2а-18694/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАРЕКС Україна»
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва
про скасування податкового-повідомлення рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАРЕКС Україна»(надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0050021501 від 23 листопада 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що відповідач неправомірно зменшив суму від'ємного значення з податку на прибуток.
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечував, зазначивши, що під час камеральної перевірки було встановлено, що при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року Товариство включило від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами діяльності у 2010 року до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року, що є порушенням п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Компарекс Україна».
За результатами перевірки складено акт від 07.11.2011 року №12367/15-1-36273889, яким встановлено завищення ТОВ «Компарекс Україна»(ЄДРПОУ 36273889) від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за II квартал 2011 року (уточнююча декларація № 9010054965 від 04.11.2011р.).
На підставі акту камеральної перевірки винесено податкове повідомлення - рішення №0050021501 від 23.11.2011 року у розмірі 2 074 209,00 грн.
Під час перевірки податковим органом було встановлено, що ТОВ «Компарекс Україна»(ЄДРПОУ 36273889) було подано до ДПІ Солом'янського р-ну м. Києва декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011р. №. 163176 від 10.05.2011р., де, з урахуванням уточнюючого розрахунку №169114 від 17.05.2011, в рядку 08 якої було відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 3072119,00 грн., при цьому до валових витрат було віднесено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року в сумі 2178149,00 грн. (рядок 04.9 та 05.2 декларації за І квартал 2011р.).
Також, Товариством було подано декларацію за ІІ квартал 2011 року, в р. 06.6 якої позивачем відображено відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду 2968169,00 грн.
Податковий орган вважає такі дії позивача неправомірними, тому що, на думку відповідача, платник податків повинен переносити суму збитків, отриманих лише в І кварталі 2011 року без врахування попередніх звітних періодів.
Із врахуванням наведеного, беручи до уваги те, що у ТОВ «Компарекс Україна»за підсумками діяльності 2010 року утворилось від'ємне значення об'єкта оподаткування в розмірі 2 074 209,00 грн., податковий орган прийшов до висновку про завищення Товариством суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, відображеного в декларації з цього податку за ІІ квартал 2011 року в тому самому розмірі -2 074 209,00 грн.
Проте, суд вважає такі висновки податкового органу помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334 (надалі - Закон № 334) збитки, що утворилися в результаті розрахунку об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік, включаються до складу валових витрат першого кварталу 2011 року без будь-яких обмежень.
З 01 квітня 2011 року Закон № 334 втратив чинність та набрав чинності Податковий кодекс України. З вказаної дати питання врахування збитків першого кварталу 2011 року при розрахунку об'єкта оподаткування в наступних податкових періодах регулюється нормами п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України.
Відповідно до вказаного пункту Кодексу «Пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:
якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення».
Аналізуючи абз. 2 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України, враховуючи положення п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону № 334, суд приходить до висновку, розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, результатом якого є від'ємне значення, означає величину збитків за перший квартал 2011 року, що була розрахована відповідно до ст. 3, п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону № 334, які передбачають, зокрема, врахування без будь-яких обмежень у такому розрахунку збитків 2010 року.
Таким чином, абз. 2 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу абсолютно чітко передбачає включення до витрат «від'ємного значення, яке є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року»без будь-яких обмежень.
Судом встановлено, що фактично від'ємне значення за результатами податкового 2010 року було включене Товариством до валових витрат І кварталу 2011 року на підставі тоді ще діючого п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону № 334, який дозволяв включати збитки, що утворилися в результаті розрахунку об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік, до складу валових витрат І кварталу 2011 року без будь-яких обмежень.
Відповідач вважає, що «від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане за 1 квартал 2011 року»означає «збитки, отримані тільки за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року»і жодним чином, на думку ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, не означає «збитки, що утворилися в результаті розрахунку об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік, які включені до валових витрат І кварталу 2011 року».
Наведене тлумачення норми закону свідчить про те, що слова, вжиті у абз. 3 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу, розглядаються з боку податкового органу окремо від контексту з метою надати їм обмежувальне значення, тоді як системне тлумачення норм закону у їх комплексі, у даному випадку дає результат протилежний до «дослівного тлумачення».
Термін «об'єкт оподаткування»є спеціальним терміном податкового законодавства, зокрема, Закону № 334 та ПК України, та означає величину, що отримується за результатами розрахунку у відповідному податковому періоді згідно з положеннями законодавства чинного на час такого розрахунку. Зважаючи на те, що «об'єкт оподаткування»є розрахунковою величиною, вираз «від'ємне значення, отримане платником податку за І квартал 2011 року»у абз. 3 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України можливо тлумачити лише як «від'ємне значення отримане за результатами розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року відповідно до положень Закону № 334».
Таким чином, абзац 2 п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ стосується включення від'ємного значення об'єкта оподаткування до витрат, а абзац 3 встановлює порядок врахування цього самого від'ємного значення наростаючим підсумком.
Підсумовуючи наведене суд звертає увагу на те, що як і Законом № 334, так і ПК України передбачено право платника податків на включення від'ємного значення об'єкта оподаткування при розрахунку об'єкта оподаткування податкових періодів у складі витрат наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Закон № 334 діяв до 01 квітня 2011 року та врегульовував правила розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств у 2010 році та у І кварталі 2011 року. Норми цього Закону передбачали включення збитків, що утворилися за підсумками діяльності у 2010 року до валових витрат 2011 року. Надалі вказаний Закон втратив чинність, а зазначені правовідносини почали врегульовуватись ПК України, який передбачає включення від'ємного значення об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року, що розраховувався відповідно до Закону № 334, до витрат ІІ кварталу 2011 року.
Таким чином суд приходить до висновку, збитки, які отримані при розрахунку (у відповідності до вимог Закону № 334) об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року підлягають включенню у повному обсязі до витрат II кварталу 2011 року.
Також, в матеріалах справи наявний лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10 листопада 2011 року № 04-39/10-1160, адресований Державній податковій службі України, щодо включення в 2011 році від'ємного значення об'єкту оподаткування за результатами минулого звітного року. У вказаному листі зазначено, що: «Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на облік в 2011 і 2012 роках збитків, то виникли до 01 січня 2011 року, а отже такі збитки повинні враховуватися у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення».
Вирішуючи дану справу по суті суд також бере до уваги п. 56.21 ст. 56 ПКУ, відповідно до якого, у разі коли норма ПК України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Позивач на розподілі судових витрат не наполягав.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0050021501 від 23 листопада 2011 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
постанова складена у повному обсязі 12 березня 2012 року