ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
Іменем України
м. Київ
20 березня 2012 року 17:59 год. № 2а-14560/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Палійчук Л.Д.,
за участю представників: позивача - Рудюка В.В., відповідача - Бойка І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Діагностика 2010" (далі - ПП "Діагностика 2010") до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2011р. №0003752311,
ПП "Діагностика" просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 14.06.2011р. №00037522311, яким йому збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 38386 грн.
Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов, представник відпові дача позов не визнав.
Позов обґрунтовано неправомірністю прийнятого відповідачем рішення, яке в пору шення п. 86.9 ст. 86 ПК винесено за відсутності відповідно судового рішення в кримінальній справі в рамках якої проведена перевірка; відповідачем помилково зазначено про порушення позивачем вимог ст.ст. 198, 201 ПК, оскільки в жовтні, грудні 2010р. цей Кодекс не вступив в законну силу; правомірністю віднесення до податкового кредиту сум ПДВ нарахованого (сплаченого) на підставі належ но оформлених податкових накладних у зв'язку з придбанням робіт (послуг) у ТОВ "Сана Групп" і ТОВ "РМА-Груп", результати яких у подальшому були використані для виконання зобов'язань позивача перед його замовниками (ПП "Діагностика", ПрАТ "МТС Україна", НТУУ "Київський політехніч ний інститут"); декларуванням ТОВ "Сана Групп" та ТОВ "РМА-Груп" відповідних податкових зобов'язань; відсутністю у відпо відача доказів порушення названими контрагентами податкового законодавства по взаємо відносинам з позивачем, відсутністю доказів фіктивності, недійсності договорів і доказів підроблення первинних докумен тів, на що безпідставно зроблено посилання в акті перевірки.
Відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК, за фактом створення і придбання невста новленими особами ТОВ "Сана Групп" та ТОВ "РМА-Груп", у зв'язку з чим діяльність вказа них товариств здійснювалася протиправно, а договори між ними і позивачем є фіктивними, так як укладені без наміру створення правових наслідків (ст. 234 ЦК), а також недійсними і нікчемними (ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2011р. №0003752311, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 38396 грн. (у т.ч.: 30717 грн. -основного платежу; 7679 -штраф).
Підставою для прийняття рішення став акт ДПІ від 06.09.2011р. №9713/23-11/37107160 документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Діагностика 2010" з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток при взаємо відносинах серед іншого з ТОВ "Сана Групп" та ТОВ "РМА-Груп" за період з 01.01.2008р. по 31.08.2011р., згідно з яким встанов лено зокрема порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК і занижено ПДВ на 30717 грн.
Перевіркою встановлено наявність господарсько-договірних відносин між позивачем та ТОВ "РМА-Груп" і ТОВ "Сана Групп" з придбання послуг (робіт) у жовтні та грудні 2010р., відповідно, нарахований (сплачений) ПДВ у ціні яких позивачем віднесено до податкового кредиту на підставі виписаних названими контрагентами податкових накладних.
Згідно з актом перевірки зміст порушень полягає в неправомірному включенні позива чем до складу податкового кредиту нарахованого ПДВ на користь ТОВ "Сана Групп" у сумі 27550 грн. та на користь ТОВ "РМА-Груп" у сумі 3166,67 грн., у зв'язку з наступним:
- СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом ство рення і придбання невста новленими особами ТОВ "Сана Групп" та ТОВ "РМА-Груп" за оз наками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК;
- ТОВ "Сана Групп" і ТОВ "РМА-Груп" мають ознаки фіктивності, передбачені ст. 551 ГК.
За цих обставин відповідач, пославшись на ч.ч. 1 і 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 та ст. 234 ЦК вважає господарські договори між позивачем та названими товариствами фіктивними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, недійсними та нікчемними, оскільки, супе речать інтересам держави і суспільства та порушують публічний порядок, що призвело до ненадходження до бюджету 30717 грн. ПДВ.
Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з ПДВ та стосуються правомірності рі шення контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.
На час виникнення податкового кредиту за вказані в акті перевірки періоди у жовтні та грудні 2010р. питання формування податкового кредиту з ПДВ врегульовувалося Законом Украї ни від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97). Як вірно зазначає позивач, на той час ПК не набрав законної сили, тому для визна чення підстав включення сум податкового кредиту вказаних звітних періодів слід керу ватися положеннями цього Закону. Посилання ж відповідача на норми ПК в акті перевірки є безпід ставними. З цього приводу відповідач і його представник в судовому засіданні жодних пояс нень не надали, доводів позивача не спростували.
Дана обста вина не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, водночас зазначені в акті обставини суд оцінить на предмет відповідності Закону №168/97.
Водночас, декларація позивача з ПДВ за грудень 2010р. подана у січні 2011р. в період дії ПК, отже зазначене відповідачем порушення відбулося у січні 2011р., оскільки факт зави щення податкового кредиту і заниження податкових зобов'язань пов'язується саме з момен том подання платником податкової декларації, що засвідчує факт узгодження податкового зобов'язання, а не з моментом виникнення у платника відповідного права чи обов'язку (може настати у попередніх періо дах).
Як вбачається з акта, перевірку проведено на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК та постанови слідчого ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Лещенка С.В. від 01.08.2011р.
На вимогу суду відповідачем надано копію постанови слідчого ПМ ДПІ у Голосіївсь кому районі м. Києва Лещенка С.В. від 01.08.2011р. (т. 2, а.с. 21), згідно з якою перевірка пози вача призначена по кримінальні справі №71-00223, порушеній відносно ОСОБА_5 за скоєння ним фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності, за озна-ками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК, та за фактом пособництва в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК. При цьому після проведення перевірки акт перевірки з додатками постановлено направити до СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.
Підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слід чого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
Пунктом 86.9 ст. 86 ПК встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розрахо вується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.
За своїм змістом дана норма не містить жодних обмежень чи застережень щодо засто су вання лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-розшукова справа, тому поширюється на всі перевірки, призначені відповідно до кримі нально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.
Однак, під час розгляду справи відповідачем не доведено наявність відповідного рішення суду, що вказує на порушення відповідачем вимог зазначеного вище п. 86.9 ст. 86 ПК та прийняття оскаржуваного рішення поза межами встановленої ПК процедури.
Під час розгляду справи представник відповідача послався на те, що заборона прийняття повідомлення-рішення відно ситься лише щодо перевірок по тим криміналь ним справам, предметом яких є податки і збори. Однак дані твердження відповідача суперечать фактичним обставинам даної справи і не беруться судом до уваги, адже, як зазначено судом вище, перевірка призначена в рамках розслідування кримінальної справи №71-00223, предме том якої є серед іншого і ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, у зв'язку з чим підлягає безумовному скасуванню.
Оцінюючи обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1.7 Закону №168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна вида ється платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).
Як беззаперечно встановлено судом, по зивачем збільшено свій податковий кредит з ПДВ на суму податку, нарахованого (сплаченого) на користь ТОВ "РМА-Груп" та ТОВ "Сана Групп" у загальному розмірі 30717 грн., а саме:
- до податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2010р. (вх. №326595 від 17.11.2010р.) позивач відніс ПДВ в сумі 3167 грн., нарахованого на підставі податкової нак ладної від 31.10.2010р., виписаної ТОВ "РМА-Груп" у зв'язку з прид ба нням позивачем науково-консультаційних послуг по навчанню фахів ців служби нагляду за безпечною експлуатацією та технічним станом будівель та споруд, обстеження та паспортизація будівель та споруд, згідно з договором від 01.10.2010р. №102;
- до податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010р. (вх. №380478 від 17.01.2011р.) позивач відніс ПДВ в сумі 27550 грн., нарахованого на підставі виписаної ТОВ "Сана Групп" податкової накладної від 31.12.2010р., у зв'язку з прид ба нням науково-консультаційних послуг по навчанню фахів ців служби нагляду за безпечною експлуатацією та технічним станом будівель та споруд, обстеження та паспортизація будівель та споруд, згідно з договором від 01.12.2010р. №1012.
До перевірки позивач надав відповідні господарські договори, перелік і умови яких від повідачем відображено в акті перевірки. Про виконання договорів та придбання замовлених послуг (робіт) позивач надав до перевірки акти виконаних робіт, виписані постачальниками послуг (робі) податкові накладні, касові чеки про оплату отриманих послуг (робіт), реєстри от риманих та виданих податкових накладних.
Встановлені перевіркою і зазначені в акті фактичні обставини господарсько-договірних відносин між позивачем і ТОВ "РМА-Груп" підтверджуються нада ними позивачем:
- договором від 01.10.2010р. №102 між позивачем (Замовник) та ТОВ "РМА-Груп" (Ви конавець), згідно з яким позивач доручає, а Виконавець приймає на себе виконання роботи вартістю 19000 грн. (у т.ч.: ПДВ -3166,67 грн.) з надання науково-консультаційних послуг по навчанню фахів ців служби нагляду за безпечною експлуатацією та технічним станом будівель та споруд, обстеження та паспортизація будівель та споруд протоколом погодження договірної ціни за виконання роботи;
- протоколом погодження договірної ціни за виконання роботи;
- актом виконання робіт від 31.10.2010р. до договору №102 від 01.10.2010р.;
- податковою накладною від 31.10.2010р. на суму 19000 грн. (ПДВ -3166,67 грн.);
- видатковим касовим ордером №47 від 22.11.2010р. на видачу коштів в сумі 31500 грн.;
- квитанцією ТОВ "РМА-Груп" від 22.11.2010р. до прибуткового касового ордеру про прийняття від ПП "Діагностика 2010" готівки у сумі 31500 грн.
Згідно з актом перевірки у позивача обліковується дебіторська заборгованість ТОВ "РМА-Груп" перед позивачем на суму 12500 грн., однак вказана обставина не стосується об ставин даної справи.
Крім цього, позивач надав до суду результат огляду будівельних конструкцій адмініс тративної будівлі з 1-го по 4-й поверх ВАТ НАСК "Оранта", оформлений на паперовому носії, копія якого міститься у справі (т.1, а.с. 28-30).
Встановлені перевіркою і зазначені в акті фактичні обставини господарсько-договірних відносин між позивачем і ТОВ "Сана Групп" підтверджуються нада ними позивачем:
- договором від 01.12.2010р. №1012 між позивачем (Замовник) та ТОВ "Сана Групп" (Ви конавець), згідно з яким позивач доручає, а Виконавець приймає на себе виконання роботи вартістю 165300 грн. (у т.ч.: ПДВ -27550 грн.) з надання науково-консультаційних послуг по навчанню фахів ців служби нагляду за безпечною експлуатацією та технічним станом будівель та споруд, обстеження та паспортизація будівель та споруд протоколом погодження договірної ціни за виконання роботи;
- протоколом погодження договірної ціни за виконання роботи;
- актом виконання робіт від 31.12.2010р. до договору №1012 від 01.12.2010р.;
- податковою накладною від 31.12.2010р. на суму 165300 грн. (ПДВ -27550 грн.);
- видатковими касовими ордерами: від 23.12.2010р. №63, від 27.12.2010р. №66, від 30.12.2010р. №68, від 25.01.2011р. №02, від 31.01.2011р. №03, від 03.02.2011р. №08, від 08.02.2011р. №09, від 18.02.2011р. №19 від 22.11.2010р. на видачу коштів на загальну суму 119597 грн. (ПДВ -19932,80 грн.).
Згідно з актом перевірки у позивача обліковується кредиторська заборгованість позива ча на суму 45703 грн., яка як зазначено в бухгалтерській довідці позивача (т. 1, а.с. 23) пов'яза на з неперерахуванням вказаної суми коштів у зв'язку з невиконанням робіт у повному обсязі.
Крім цього, позивач надав до суду наступні результати: - огляд будівельних конструк цій конвергентного комутатора фіксованого зв'язку ПрАТ "МТС Україна"; - огляд будівельних кон6струкцій будівлі "Автокласу-гаражу №32"; - попередній огляд з переліком конструктив них елементів виробничої будівлі блоку №1 в осях 23-35 ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат"; - попередній огляд з переліком конструктивних елементів 4-х будівель ТОВ "Підприємство "Таврида-Електрик Україна" (т. 1, а.с. 60-79).
Податкові накладні скріплені печатка ми юридичних осіб і підписами їх посадових осіб, містять необхідні реквізити. Під час пере вірки порушень в оформленні документів від повідачем не встановлено, а в ході розгляду справи представник відповідача жодних запере чень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи фальшивість оформлених первинних документів або їх невідпо відність нормативно-правовим актам відпо відач суду не представив.
На час проведення господарських операцій ТОВ "Сана Групп" і ТОВ "РМА-Груп" мали відповідну господарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку були зареєст рованими суб'єктами господарювання юридичними особами, мали статус платника ПДВ - сві доцтва №100230150 та №100292263 відповідно, тому згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 вправі були нараховувати ПДВ та виписувати податкові накладні, які є законною підставою для віднесення позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.
Як стверджує позивач та проти чого не заперечував відповідач, придбання послуг (робіт) здійснювалося позивачем для подальшого використання їх результатів при складенні та оформ ленні науково-технічних експертних висновків, технічних звітів, інструкцій з тех нічної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж, у підтвердження чого позивач надав: - договори з ПП "Діагностика" від 15.11.2010р. №1511/1к, від 01.12.2010р. №0112/1к, договір з НТУУ "Київський Політехнічний Інститут" від 17.12.2010р. №50-10787, договір з ПрАТ "МТС Україна" від 16.11.2010р. №П-10/3, де позивач виступав Виконавцем робіт;
- акти виконання робіт за вказаними договорами; - виписки банку про надходження на рахунок позивача коштів на виконання даних договорів.
У відповідності до Закону №168/97 право платника на віднесення нарахованих сум ПДВ до податкового кредиту кореспондується з обов'язком постачальника товарів/послуг включити відповідні суми ПДВ до податкових зобов'язань відповідного звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Як вбачається з наданих позивачем документів та не заперечується відповідачем, ви писані контрагентами позивача подат кові накладні складені у день виникнення у них подат кових зобов'язань (дата оформлення актів виконаних робіт), що узгоджується із змістом пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97. Розбіжностей між задекларованими позивачем сумами по даткового кредиту та сумами податкових зобов'язань ТОВ "Сана Групп" та ТОВ "РМА-Груп" перевіркою не встановлено, а вході розгляду справи таких доказів відповідачем не надано.
Встановлені судом і наведені вище обставини, а також відповідність виписаних подат кових накладних вимогам, визначеним пп.пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 і пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97, підтверджують виникнення у позивача права на податковий кредит у тому звітному періоді, на який припадає дата отримання податкової накладної, а тому віднесення позивачем нарахованого за ставкою 20% ПДВ згідно отриманих податкових накладних на загальну суму 30717 грн. до податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду є правомірним, а доводи пози вача про відсутність порушень пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 -обґрунтованими.
Відповідач, який стверджує про неправомірність формування податкового кредиту з підстав фіктивності, недійсності, нікчемності правочину, відсутності намірів на створення правових наслідків і порушення публічного порядку, не представив суду необхідних в цьому випадку доказів у підтвердження наявності даних обставин і не спростував доводів та доказів позивача.
Висновки акта перевірки і заперечення відповідача ґрунтуються не на достовірно вста новлених в ході перевірки фактах, а виключно на припущеннях та сумнівах відповідача і не підкріплені належними засобами доказування, а також свідчать про помилкове розуміння відповідачем положень цивільного законодавства і невірне їх застосування до фактичних обставин справи, що вбачається з наступного.
Твердження відповідача про нікчемність правочинів прямо суперечать ч.ч. 2, 3 ст. 215, ст. 228, ст. 234 ЦК, ст. 207 ГК і фактичним обставинам справи з огляду на те, що відповідач помилково ототожнює нікчемний правочин (недійсність встановлена законом) з оспорюваним правочином (недійсність визнається судом), до яких відносяться зокрема фік тивні правочини (ст. 234 ЦК), правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК).
Згідно із ст. 234 ЦК правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним (ч. 1). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч. 2).
Згідно із ч. 3 ст. 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укла дено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
У даному випадку відповідач посилається саме на оспорювані обставини (відсутність наміру на створення правових наслідків, невідпо відність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), які не є законодавчими підставами для визнання пра вочину нікчемним, проте згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 і ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228, ст. 234 ЦК та ст. 207 ГК можуть бути підставами для визнання судом правочину (господарського зобов'язання) недійсним. Також відповідач прямо заявляє про фіктивність господарських договорів. Однак, відповідач не надав суду доказів наявності відповідних су дових рішень про визнання недійсними (фіктивними) укладених позивачем з ТОВ "Сана Групп" і ТОВ "РМА-Груп" господарських договорів, з огляду на їх відсутність, як пояснив представник відповідача.
В той же час, укладені позивачем договори ТОВ "Сана Групп" і ТОВ "РМА-Груп" не визнаються законом як недійсні (нікчемні), їх зміст не суперечить національному законодав давству, цивільний оборот предметів договору (науково-консультативні послуги) не заборо нені та не обмежені в Україні, а самі по собі такі договори (їх окремі положення) не пору шують пуб лічний порядок і зокрема не змінюють правил оподаткування. Аргументованих доводів і доказів, які б достовірно підтверджували наявність на час прийняття оскаржуваного рішення та в ході розгляду справи, завідомо умисної мети і факту спрямованості договорів на порушення консти туційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК пов'язує визна чення порушення публічного порядку відповідач не надав, у зв'язку з чим підстав вважати правочин нікчемним згідно ч. 2 ст. 228 ЦК немає.
Крім того, як вірно зазначає позивач, окрім загальних посилань на порушення інтересів держави, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження даної обставини. Зменшення позивачем своїх податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок податкового кредиту само по собі не є порушення інтересів держави, адже прямо визначено ст. 7 Закону №168/97.
Між тим суд зауважує, що відповідач, який стверджує про невідповідність договорів вимогам законодавства, як заінтересована особа, не позбавлений права і можливості зверну тися до суду з позовом про визнання угод недійсними (фіктивними) і стягнення в доход дер жави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках -коштів, одержаних без установлених законом підстав, що передбачено п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Фактично, як вбачається зі змісту акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача від повідачем не виявлено, документи податкового обліку позивача не аналізо-вано, а єдиною підставою для висновку про заниження податкового зобов'я зання з ПДВ у сумі 30717 грн. є порушення кримінальної справи, за фактом ство рення і придбання невста новленими особами ТОВ "Сана Групп" та ТОВ "РМА-Груп" за оз наками злочину, передба ченого ч. 2 ст. 205 КК, а також наявність передбачених ст. 551 ГК ознак фіктивності.
Однак за відсутності відповідних судових рішень та вироку суду в кримінальній справі, дублювання відповідачем в акті перевірки обставин кримінальної справи та положень її окремих процесуальних документів, не може прийматися до уваги, оскільки такі відомості не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами. Крім цього, зі змісту постанови про порушення кримінальної справи та показів свідків не вбачається жодних фактичних обставин, які б мали належність до господарсько-договірних відносин між ТОВ "Сана Групп" і ТОВ "РМА-Груп" та позивачем. До того ж порушення криміналь ної справи, в також неможливість податковим органом здійснити належний податковий контроль само по собі не свідчить про спрямо ваність правочинів на знищення майна держави чи відсут ність господар ських операцій і не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операція ми первинні доку менти.
Покази директорів: ОСОБА_3 і ОСОБА_6, відіб рані в рамках кримінальної справи, не є достатнім доказом для висновку про фіктив ність, нікчемність договорів і відсутність госпо дарсь ких операцій між позивачем та ТОВ "Сана Групп" і ТОВ "РМА-Груп", оскільки достовірність даних показів та їх оцінка в рамках кримі нальної справи судом не здійснена, позаяк вирок суду відсутній. В той же час відомості про даних осіб як керівників ТОВ "Сана Групп" і ТОВ "РМА-Груп" внесені до Єди ного держав ного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприєм ців, тому вважаються дос товір ними і позивач обґрунтовано посилається на них у спорі з ДПІ як на достовірні.
Також не є належним доказом наявність сумнівів у дійсності під писів вказаних осіб, оскільки достовірність цих обставин відповідачем в ході перевірки не пе ревірялася, відповідна експертиза не проводилася, відсутній вирок суду, яким би даний факт був підтверджений. За відсутності вказаних доказів лише сумніви відповідача не свідчать про недійсність документів. До того ж фізична можливість цих осіб підписати документи в ході розгляду справи спросто-вана не була. Згідно відповіді Київського слідчого ізолятора від 03.03.2012р. №8000 (т. 2, а.с. 96) ОСОБА_3 утримується в СІЗО з 14.01.2011р., тобто після здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ "Сана Групп".
Посилання відповідача на ознаки фіктивності ТОВ "Сана Групп" і ТОВ "РМА-Груп" не може бути доказом у даній справі, оскільки лише наявність ознак не є юридичним фактом. Згідно із ст. 551 ГК наявність ознак фіктивності дає підстави для звер нення до суду про припинення юридичної особи, в т.ч. визнання реєстраційних документів недійсними. Водночас відповідних судових рішень відповідач суду не надав.
Відповідач не вправі одноосібно й на власний розсуд кваліфікувати діяльність господарюючих суб'єктів, їх посадових службових осіб, визначати чи мало місце злочи нне діяння та чи вчинене воно цією особою, оцінювати дійсність правочинів, а також застосовувати наслідки недійсності правочинів, тим самим в порушення конституцій ного порядку (ст. 124 Конституції України) присвоюючи собі функції судових органів.
З урахуванням вищевикладеного, наведені в акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем порушення є необґрунтованими і безпідставними, оскільки всупереч п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтвер джували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність правочину та заниження податкових зобов'язань.
Інших переконливих аргументів та доказів проти позову відповідач суду не навів.
Як вбачається, надані відповідачем заперечення не підтверджені необхідними у цьому випадку фактами і доказами, а оформлений відповідачем акт перевірки не є достатнім доказом для висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ і не спростовує достовірність задек ларованих позивачем сум податкового кредиту.
Недостатність наданих відповідачем доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для прийняття такого рішення, а також невірне застосування зазначених відпові дачем норм податкового і цивільного законодавства, свідчить про необґрунтованість податкового нарахування.
Окремо, суд зазначає про порушення відповідачем п. 7 підрозділу 10 Перехідних поло жень ПК щодо визначення розміру штрафних санкцій.
Як встановлено судом, зазначене в акті перевірки заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2010р. відбулося у січні 2011р. -за днем подання податкової декларації (17.01.2011р.) та узгодження податкових зобов'язань.
Згідно з п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК штрафні санкції за пору шення податко вого законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011р. застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне пору шення. На час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, ПК не передбачав жодних винятків чи особливостей з цього правила.
Отже, виявивши вказане порушення податкового законодавства, яке мало місце в період з 1 січня по 30 червня 2011р., відповідач зобов'язаний був застосувати до позивача штраф у розмірі 1 грн. з урахуванням п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК. Натомість відпові дач, в порушення вказаного припису, протиправно застосував 25 відсотковий розмір штрафу та безпідставно збільшив штрафні санкції на суму 6886 грн. (6887 грн. -1 грн.).
Таким чином, враховуючи необґрунтованість висновків перевірки і невідповідність їх приписам ст. 7 Закону №168/97, а також недоведеність від повідачем тих обставин, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, зва жаючи на безпідставне винесення за наслідками перевірки податкового повідомлення-рішення за відсутності відповідного рішення суду, беручи до уваги невідповідність ПК визначеного відповідачем розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 14.09.2011р. №0003752311.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163 КАС, суд
1. Задовольнити адміністративний позов Приватного підприємства "Діагностика 2010".
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 14.09.2011р. №0003752311.
3. Присудити на користь Приватного підприємства "Діагностика 2010" судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.
Суддя Д.А. Костенко