07 травня 2012 р. № 2-а- 3570/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Бабаєв А.І.
при секретарі судового засідання Свіргун О.О.
за участі:
представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 01.06.2009 року)
представника відповідача ОСОБА_2 (доручення № 233/9/10-014 від 15.03.2012 року)
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
До судді Харківського окружного адміністративного суду Бабаєва А.І. надійшла адміністративна справа за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, У своєму позові позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0001211702/0 від 29.05.2009 року.
В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_3 зазначила, що нею було правомірно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні видані ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль", а висновки викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи.
В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проти позову заперечувала та зазначила, що ФОП ОСОБА_3 порушено:
- п. 1 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" та ФОП ОСОБА_3;
- п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.4 п. 7.4 п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 7898,00 грн., в тому числі: у березні (І кв.) 2008р. на суму ПДВ 4500,00 грн. та у червні (ІІ кв.) 2008 р. на суму ПДВ 3398,00 грн.
В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 23.04.2012 року неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова було замінено належним відповідачем - Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.
Суд, заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 пройшла державну реєстрацію та зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.01.2007 року (а.с. 20). Перебуває на податковому обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за № 24018 (а.с. 10).
Фахівцем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведена виїзна планова документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.01.2007 року по 31.12.2008 року.
За результатами перевірки ФО-П ОСОБА_3 складено акт №2748/1702/2315920026 від 25.05.2009 року, яким встановлено порушення, а саме:
- п. 1 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" та ФОП ОСОБА_3;
- п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.4 п. 7.4 п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 7898,00 грн., в тому числі: у березні (І кв.) 2008р. на суму ПДВ 4500,00 грн. та у червні (ІІ кв.) 2008 р. на суму ПДВ 3398,00 грн.
29.05.2009 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі висновків Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001211702/0 від, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 507,20 грн. (за основним платежем 7 898 грн. та штрафні (фінансові) санкції 3 609,20 грн.) (а.с. 19).
Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення внесене ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за результатом аналізу правовідносин ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль".
Так, ФОП ОСОБА_3 було укладено з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" договір № 08-01-08 від 08.01.2008 року та договір № 14/08-32 від 02.04.2008 року на надання послуг по установці металевих дверей. За договором ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" (виконавець) за замовленням ФОП ОСОБА_3 (замовник) приймає на себе обов'язок виконати роботи по установці металевих дверей у періодах 1 квартал 2008 року та відповідно з 02.04.2008 року по 27.06.2008 року, а ФОП ОСОБА_3 в свою чергу зобов'язана перерахувати за виконані роботи у загальних розмірах за договорами 27000,00 грн. та 20388,00 грн.
За договором № 08-01-08 від 08.01.2008 року ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" було видано ФОП ОСОБА_3 податкову накладну № 3817 від 31.03.2008 року на суму 27000,00 грн. (з них ПДВ 4500,00 грн.), а за договором № 14/08-32 від 02.04.2008 року - податкову накладну № 3849 від 27.06.2008 року на суму 20388,00 грн. (з них ПДВ 3398,00 грн.).
На виконання умов договорів були складені акти виконаних робіт, а саме:
- за договором № 14/08-32 від 02.04.2008 року складений акт від 27.06.2008 року на загальну суму 20388,00 грн. (з них ПДВ 3398,00 грн.);
- за договором № 08-01-08 від 08.01.2008 року складений акт від 31.03.2008 року на загальну суму 27000,00 грн. (з них ПДВ 4500,00 грн.).
Суми ПДВ по зазначеним податковим накладним були віднесені ФОП ОСОБА_3 до податкового кредиту відповідних періодів.
Розрахунки за договорами здійснювались в безготівковій формі, шляхом перерахування з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_3 коштів на рахунки ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль".
Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (надалі -Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманих послуг від ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль".
При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність (недійсність) правочинів вчинених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" з наступних підстав.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.
Відповідачем не надано відповідних доказів нікчемності (недійсності) правочинів вчинених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль".
Щодо висновку відповідача в акті перевірки про недійсність податкової накладної у зв'язку з недоліками в її заповненні, суд зазначає наступне.
Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 (далі -Порядок) передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
Згідно з п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.
Недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема: відсутність порядкового номеру, не роблять накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість, як доказів. Ці накладні можуть бути включені до податкового кредиту за умови фактичного виконання господарської операції.
Судом встановлено, що господарські відносини позивача з ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Вертикаль" мали реальний характер, а укладені правочини є виконаними
Недотримання контрагентом позивача порядку, встановленого п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності винесеного податкового повідомлення - рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0001211702/0 від 29.05.2009 року - скасувати.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бабаєв А.І.
Повний текст постанови виготовлений 11.05.2012 року.