Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
місто Харків
08 травня 2012 р. справа № 2-а- 4210/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,
за участю
секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,
представників
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - Хлопузян Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області ДПС про скасування рішень, -
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області №0001371701/1 від 17.04.2009 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 31.148,55 грн. та №0001401701/1 від 17.04.2009 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31593,40 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що протягом періоду часу 01.01.2006р.-30.09.2008р. здійснював оподаткування фінансових результатів господарської діяльності за правилами спрощено системи оподаткування, обліку та звітності, визначеної Указом Президента №727 від 03.07.1998 року межі виручки в 500.000,00грн. не перевищував, кошти отримані ФОП як комісіонером від продажу належних комітенту (ЗАТ "Бал молоко Плюс" товарів на виконання договорів комісії не повинні включатись до складу виручки в розумінні норм Указу Президента №727 від 03.07.1998 року, як особа, що має правовий статус платника єдиного податку ФОП не має обов'язку реєструватись платником ПДВ. На думку позивача, висновки акту перевірки від 11.03.2009 р. №190/17012/НОМЕР_1 є помилковими. Відтак, винесені з урахуванням таких висновків спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають закону і підлягають скасуванню. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби з поданим позовом не погодився з мотивів безпідставності та необґрунтованості заявлених вимог. На думку ДПІ, всі кошти отримані суб'єктом права - платником єдиного податку від здійснення операцій з продажу товару товарів (виконання робіт, надання послуг) повинні включатись до складу виручки. ФОП ОСОБА_3 у 2 кварталі 2008р. отримав виручку в розмірі 2.247.459,00грн. і тим самим допустив перевищення визначеного Указом Президента №727 від 03.07.1998 року розміру виручки в 500.000,00грн. на 1.747.459,00грн., а відтак, втратив право на застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності і обтяжився обов'язком зареєструватись платником ПДВ. Висновки акту перевірки від 11.03.2009 р. №190/17012/НОМЕР_1 відповідач вважав правильними. Посилаючись на викладені вище мотиви відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи позову, заперечень проти позову, текст ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.02.2012р., заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивач пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання, на обліку як платник податків, зборів перебував в Державній податковій інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби, протягом періоду часу 01.01.2006р.-30.09.2008 року був платником єдиного податку.
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
З 16.02.2009р. по 27.02.2009р. ДПІ у Балаклійському районі Харківської області була проведена виїзна планова перевірка Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код -НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2008 р.
Результати перевірки оформлені актом від 11.03.2009 р. №190/17012/НОМЕР_1.
17.04.2009 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Балаклійському районі Харківської області за результатами розгляду первинної адміністративної скарги платника податків були винесені податкове повідомлення-рішення № 0001371701/1, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 31148,55 грн. (основний платіж - 31.148,55грн., штраф - 0,00грн.) та податкове повідомлення-рішення №0001401701/1, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 31.593,40 грн.. (основний платіж - 31.593,40 грн..; штраф - 0,00грн.).
Як з'ясовано судом, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 11.03.2009 р. № 190/17012/НОМЕР_1 висновки суб'єкта владних повноважень про порушення ФОП ОСОБА_3 ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі за текстом -Указ), ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", а саме: несправляння податку з доходів фізичних осіб з суми доходів, яка є перевищенням загальної суми одержаного у ІІ кварталі 2008 р. доходу над максимальним розміром виручки в 500.000,00грн., встановленої для платників єдиного податку -ФОП підприємців Указом; про порушення ФОП ОСОБА_3 п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: нереєстрація ФОП платником податку на додану вартість після перевищення межі господарських операцій з поставки товарів в 300.000,00грн. та несправляння ПДВ при здійсненні господарських операцій з поставки товарів.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Стосовно податкового повідомлення -рішення про визначення податку на доходи фізичних осіб
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За правилом ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
В силу ч.2 ст.76 КАС України визнання стороною в суді обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'язковим, якщо суд має сумнів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Керуючись положеннями наведених норм процесуального закону, судом в ході розгляду справи з'ясовано, що фактичні обставини отримання позивачем у ІІ кварталі 2008 р. грошових коштів в розмірі 2.247.459,00грн., в тому числі і від здійснення господарських операцій з продажу товару на виконання договорів комісії (а.с.11 т.1) сторонами по справі визнаються, стосовно вказаних обставин відсутній спір, спору також не має і щодо правильності здійсненого відповідачем обрахунку податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб.
Позивач, звертаючись до суду, фактично наполягав, по-перше, на відсутності у платника єдиного податку -ФОП обов'язку справляти податок з доходів фізичних осіб з доходів, одержаних під час застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, так як такий правовий наслідок перевищення максимальної суми виручки не передбачений нормами Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", по-друге, на відсутності підстав для включення до складу виручки суми грошових коштів, отриманих від продажу товару на умовах договорів комісії.
З приводу наведених доводів позивача суд відзначає, що правовідносини з приводу справляння єдиного податку на момент виникнення спору були унормовані приписами Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі за текстом -Указ).
В силу ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
В ході розгляду справи судом встановлено, що висновки Верховного Суду України з питання застосування положень Указу викладені в постановах від 06.03.2012р. по справі №21-34а12, від 06.03.2012р. по справі №21-911во10, від 28.02.2012р. по справі №21-828во10, від 19.01.2010р. по справі №21-1966во09, від 13.04.2010р. по справі №21-483во10 та відповідно до яких "Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва. Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді".
З огляду на імперативні приписи наведених норм процесуального закону окружний адміністративний суд не вважає за можливе залишити при вирішенні спору поза увагою згадану постанову Верховного Суду України.
За таких обставин, доводи позивача про відсутність обов'язку справляти на загальних підставах податок з доходів фізичних осіб з суми перевищення фактично отриманої виручки над сумою виручки в 500.000,00грн. слід визнати неспроможними.
Оцінивши доводи позивача в цій частині, суд також зважає, що згідно з абз.5 ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі за текстом -Указ) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень (абз.1 ст.1).
За приписами ст.4 Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Аналізуючи положення наведених норм Указу, норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», а також беручи до уваги закріплений ст.8 Конституції України принцип верховенства права, суд доходить висновку, що оподаткуванню за правилами спрощеної системи оподаткування підлягають фінансові результати лише тієї господарської діяльності суб'єкта права, яка здійснюється з дотриманням вимог Указу та в межах визначеної Указом суми.
Наявності підстав для застосування норм Указу до правовідносин з оподаткування сум перевищення розміру максимально допустимого доходу платника єдиного податку ані з положень Указу, ані з положень інших актів законодавства не вбачається.
Тому суд погоджується з доводами відповідача, ДПІ про правомірність оподаткування суми перевищення фактично отриманого особою доходу над сумою максимально дозволеного доходу платника єдиного податку згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»за правилами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян».
В ході розгляду справи судом не встановлено порушень з боку відповідача у самостійному визначенні контролюючим органом ФОП ОСОБА_3 суми податку з доходів фізичних осіб згідно з Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян»(а.с.11 зворот т.1). При цьому, суд бере до уваги, що поясненнями представника позивача також підтверджено відсутність зауважень з боку ФОП до правильності розрахунку контролюючим органом податку з доходів фізичних осіб.
За таких обставин, позов в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2009 р. № 0001371701/1 належить залишити без задоволення.
Стосовно податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість
За матеріалами справи судом встановлено, що в 2 кварталі 2008р. позивачем від здійснення господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг), в тому числі і на виконання умов договорів комісії, було отримано грошові кошти в розмірі 2.247.459,00грн.
На думку ДПІ, внаслідок цього з липня 2008р. позивач, ФОП ОСОБА_3 повинен був при здійсненні операцій з поставки товарів (робіт, послуг) нараховувати податок на додану вартість. Обсяг операцій з поставки ФОП товарів (робіт послуг) у спірних правовідносинах склав за липень 2008р. - 25.587,00грн., за серпень 2008р. - 23.992,00грн., за вересень 2008р. - 108.388,00грн. Сума заниженого ФОП ПДВ склала - 31.593,40грн.
З огляду на положення ч.1ст.11, ч.2 ст.49, ч.2 ст.71, ч.3 ст.72, ч.2 ст.76 КАС України судом в ході розгляду справи з'ясовано, що показники обсягів операцій з поставки товарів (робіт, послуг), відображені на стор.11 акту перевірки від 11.03.2009 р. № 190/17012/НОМЕР_1 (а.с.12 т.1), позивачем не оскаржуються, стосовно цих обставин відсутній спір.
На виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, які містяться в ухвалі від 28.02.2012р., окружний адміністративний суд при вирішенні спору бере до уваги, що згідно з п.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
Пунктом 4 абз.2 постанови КМУ від 16.03.2000р. №507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що крім суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, визначених абзацом другим частини першої статті 6, платниками податку на додану вартість мають право бути також суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи. У разі коли суб'єкт малого підприємництва - фізична особа приймає рішення бути платником податку на додану вартість, на нього поширюється дія Закону України "Про податок на додану вартість".
З положень наведених норм права суд доходить висновку, що в разі поширення на фізичну особу -підприємця норм Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»на такого підприємця не розповсюджується дія положень Закону України «Про податок на додану вартість»за винятком випадку, коли такий підприємець здійснив волевиявлення щодо реєстрації в якості платника податку на додану вартість.
Разом з тим, суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах позивач втратив право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а відтак, позбавився правового статусу платника єдиного податку, в 2 кварталі 2008р. одночасно з настанням моменту отримання грошових коштів понад визначену Указом величину в 500.000,00грн. Сума перевищення склала 1.747.459,00грн., що більш як в 5 разів перевищує визначену Законом України "Про ПДВ" межу в 300.000,00грн., по досягненні якої після втрати статусу платника єдиного податку позивач, ФОП повинен був зареєструватися платником ПДВ.
Позивач покладеного на нього законом обов'язку не виконав, перевищивши максимально дозволений Указом розмір виручки загальні правила справляння податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість до своєї діяльності не застосував.
Таким чином, висновок ДПІ про заниження ФОП податку на додану вартість слід визнати правильним, адже розрахунок податкового зобов'язання здійснювався контролюючим органом за липень-вересень 2008р., тобто за період, що настав після перевищення ФОП розміру виручки в 500.000,00грн., фактичної втрати ФОП статусу платника єдиного податку та перевищення обсягу операцій з поставки товарів (робіт, послуг) в 300.000,00грн.
Крім того, розглядаючи справу, суд відмічає, що позивач як комісіонер здійснював господарські операції з поставки товарів, отриманих від комітента -юридичної особи (ЗАТ "Балмолоко плюс"), котра в силу Закону України «Про ПДВ»має правовий статус платника податків на додану вартість.
За таких обставин, спеціальною нормою права слід визнати приписи п.4.7 ст.4 Закону України «Про ПДВ», відповідно до якого у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
За таких обставин, висновок ДПІ про наявність у ФОП обов'язку зареєструватись платником ПДВ і здійснювати господарські операції з поставки товару з нарахуванням ПДВ є правильним.
Доказів обрахування ДПІ суми податку на додану вартість з порушенням закону матеріали справи не містять. Відповідних доводів позивач в ході судового засідання не наводив.
Таким чином, поданий позов належить залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити в повному обсязі.
2. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 14.05.2012 року.
Суддя Старосєльцева О.В.