Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
08 травня 2012 р. № 2-а- 4307/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Старосєльцевої О.В.
за участю секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.
представника позивача -Шарпан О.С.,
представника відповідача -Зорій І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Спільного Українсько-Британського Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська чайна фабрика "Ахмад Ті" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними,-
Позивач, СУБ ТОВ «Українська чайна фабрика «Ахмад Ті», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова: № 0000182200 від 30.03.2012 р. про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 15 261,00 грн. і нарахування штрафних санкцій у сумі 1 852,50 грн., № 0002942302 від 02.04.2012 р. про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у сумі 1 916 194,00 грн.; № 0002952302 від 02.04.2012 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі на 2 024 492,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку СУБ ТОВ «Українська чайна фабрика «Ахмад Ті»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та складено акт №87/235/25609854 від 19.03.2012 року. Висновки акту мотивовано тим, що, на думку відповідача: 1) позивач виплачував доходи нерезиденту з джерелом їх походження з України від послуг типу «інжиніринг», тому мав при цьому утримати і сплатити податок на прибуток нерезидентів та подати до ДПІ розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидента, 2) позивач здійснив продаж Компанії AHMAD TEA LIMITED обладнання, внесеного раніше як вклад до статутного капіталу позивача, отримав дохід від такого продажу і не включив до складу податкових зобов'язань суми ПДВ від такого продажу. На думку позивача, такі твердження податкового органу є безпідставними і не підтвердженими жодним доказом, внаслідок чого є помилковими судження ДПІ про порушення СУБ ТОВ «Українська чайна фабрика «Ахмад Ті»п.13.1, п.13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.103.9 ст. 103, п.160.1, п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України та п.п.135.5.13 п.135.5 ст. 135, п.146.13 ст. 146, п.146.8 ст.146, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України. Посилаючись на вказані вище мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився, зазначивши що, згідно п.13.1, п.13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.103.9 ст. 103, п.160.1, п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України позивач мав утримати і сплатити податок на прибуток нерезидентів з джерелом його походження з України від послуг типу «інжиніринг»та подати до ДПІ розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидента, та згідно п.п.135.5.13 п.135.5 ст. 135, п.146.13 ст. 146, п.146.8 ст.146, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України позивач мав сплатити податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від продажу Компанії AHMAD TEA LIMITED обладнання, внесеного раніше як вклад до статутного капіталу позивача, та включити до складу податкових зобов'язань суми ПДВ від такого продажу.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що з 30.01.2012 року по 12.03.2012 року ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено виїзну планову документальну перевірку СУБ ТОВ «Українська чайна фабрика «Ахмад Ті»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р.
Результати перевірки оформлені актом №87/235/25609854 від 19.03.2012 року.
Згідно з висновками, відображеними в згаданому акті, в діяльності платника податків податковим органом виявлено порушення п.13.1, п.13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.103.9 ст. 103, п.160.1, п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, а саме: неутримання, несплата податку на прибуток нерезидентів з джерелом його походження з України від послуг типу «інжиніринг»та неподання до ДПІ розрахунку (звіту) податкових зобов'язань нерезидента, і порушення п.п.135.5.13 п.135.5 ст. 135, п.146.13 ст. 146, п.146.8 ст.146, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, а саме: несплата податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від продажу Компанії AHMAD TEA LIMITED обладнання, внесеного раніше як вклад до статутного капіталу позивача та невключення до складу податкових зобов'язань суми ПДВ від такого продажу.
30.03.2012 року з посиланням на зданий акт ДПІ у Київському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000182200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 15 261,00 грн. і нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 852,50 грн.
02.04.2012 року з посиланням на зданий акт ДПІ у Київському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002942302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 1 916 194,00 грн. і податкове повідомлення - рішення № 0002952302 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі на 2 024 492,00 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №87/235/25609854 від 19.03.2012 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.
Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток нерезидентів з джерелом його походження з України від послуг типу «інжиніринг»станом на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Податковим кодексом України і Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Зокрема, згідно з п.14.1.85 ст.14 Податкового кодексу України і п. 1.36 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).
Нормами п.160.1 статті 160 Податкового кодексу України і п.13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що для цілей вказаних пунктів закону під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, серед іншого, доходи від інжинірингу, інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, однак, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що позивачем було укладено контракти №РТ33/U25 від 21.05.2010 р. та № РТ33/U25/2 від 25.10.2010 р. з нерезидентом - Компанією PETER BINDER GmbH (Німеччина), згідно яких остання продала (поставила) позивачу обладнання та надала послуги з монтажу цього обладнання, а позивач, відповідно, сплатив Компанії PETER BINDER GmbH вартість поставленого обладнання і вартість наданих послуг з монтажу обладнання. На думку відповідача, надані позивачу Компанією PETER BINDER GmbH послуги з монтажу обладнання є послугами типу «інжиніринг», тому Компанія PETER BINDER GmbH отримала дохід нерезидента з джерелом його походження з України від послуг типу «інжиніринг», який підлягає відповідному оподаткуванню податком на прибуток нерезидентів.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що з приписів процитованих вище норм Податкового кодексу України і Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»послуги з монтажу обладнання не є послугами типу «інжиніринг»і не є такими, що підпадають під оподаткування нерезидентів.
Тому, суд зазначає, що з боку позивача не було допущено жодних порушень п.13.1, п.13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.103.9 ст. 103, п.160.1, п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України.
Стосовно правовідносин щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, та податком на додану вартість, суд зауважує, що такі правовідносини станом на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Податковим кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що, на думку відповідача, позивач здійснив продаж нерезиденту - Компанії AHMAD TEA LIMITED обладнання, внесеного раніше учасником позивача-іноземним інвестором Компанією MANNAN FZCO як вклад до статутного капіталу позивача, отримав дохід від такого продажу і не включив до складу податкових зобов'язань суми ПДВ від такого продажу. Оцінивши доводи позивача і відповідача, перевіривши такі доводи зібраними по справі доказами, суд не вбачає підстав для такого висновку з огляду на наступне.
Учасником позивача -іноземним інвестором, Компанією MANNAN FZCO (Об'єднані Арабські Емірати) було передано у власність товариства (позивача) обладнання як вклад до статутного капіталу. Частина Компанії MANNAN FZCO у статутному капіталі позивача складала 49% (внесок до статутного капіталу було здійснено обладнанням і грошовими коштами).
15 лютого 2011 року між Компанією MANNAN FZCO і Компанією AHMAD TEA LIMITED (Великобританія) було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав у статутному капіталі СУБ ТОВ «Українська чайна фабрика «Ахмад Ті», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 в реєстрі за № 333. Компанія MANNAN FZCO і Компанія AHMAD TEA LIMITED є нерезидентами та у значенні норм діючого законодавства України в даному випадку є іноземними інвесторами.
Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України і п.п.14.1.90 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Крім того, згідно ст. 11 Закону України «Про режим іноземного інвестування»іноземний інвестор має право, серед іншого, на повернення інвестицій в натуральній формі в разі припинення інвестиційної діяльності.
З приписів процитованих норм матеріального права, умов зазначеного договору купівлі-продажу корпоративних прав, рішень загальних зборів учасників товариства (позивача) від 11 лютого 2011 р. та від 15 лютого 2011 р., оформлених протоколами №1/2011 від 11.02.2011р. і №2/2011 від 15.02.2011р., листа Компанії AHMAD TEA LIMITED до Компанії MANNAN FZCO, слідує, що за вказаним вище договором купівлі-продажу корпоративних прав Компанія MANNAN FZCO відступила всі свої корпоративні права, а Компанія AHMAD TEA LIMITED набула всіх корпоративних прав у статутному капіталі позивача, що виникли з моменту реєстрації товариства і належали Компанії MANNAN FZCO, в тому числі право на повернення в натуральній формі інвестицій в разі припинення інвестиційної діяльності, внесених до статутного капіталу позивача Компанією MANNAN FZCO у період з моменту реєстрації товариства.
Відповідно до норм діючого законодавства України статут є установчим документом товариства, в якому фіксуються всі рішення загальних зборів учасників товариства. На виконання приписів законодавства України, умов вищевказаних договору купівлі-продажу корпоративних прав і рішень загальних зборів учасників товариства (позивача) перехід всіх корпоративних прав Компанії MANNAN FZCO у статутному капіталі позивача до Компанії AHMAD TEA LIMITED, в тому числі права на повернення в натуральній формі в разі припинення інвестиційної діяльності інвестицій, внесених до статутного капіталу позивача Компанією MANNAN FZCO у період з моменту реєстрації товариства до моменту відступлення корпоративних прав, було відображено в статуті позивача і проведено державну реєстрацію нової редакції статуту за номером запису 14801050009003257 від 01.03.2011 року.
Також суд зауважує, що відповідно до п.14.1.202 ст.14 Податкового кодексу України продажем (реалізацією) товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
В ході розгляду справи судом встановлено, що згідно акту перевірки обладнання, передане учасником товариства Компанією MANNAN FZCO у власність позивача як вклад до статутного капіталу, постійно перебувало і перебуває у власності позивача, є на балансі позивача і з балансу позивача не вибувало. Цей факт відповідачем не оспорюється. Вказане свідчить про те, що ніякого переходу права власності від позивача до інших осіб на зазначене обладнання після його внесення Компанією MANNAN FZCO до статутного капіталу позивача не відбувалось.
Оцінивши доводи позивача і відповідача, перевіривши такі доводи зібраними по справі доказами, суд зазначає, що відсутність факту продажу позивачем Компанії AHMAD TEA LIMITED обладнання, внесеного раніше учасником позивача-іноземним інвестором Компанією MANNAN FZCO як вклад до статутного капіталу позивача, не була спростована суб'єктом владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду. Висновки відповідача про продаж позивачем Компанії AHMAD TEA LIMITED згаданого обладнання, є безпідставними, помилковими і не підтвердженими жодним доказом.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для висновку про продаж позивачем Компанії AHMAD TEA LIMITED обладнання, внесеного раніше учасником позивача-іноземним інвестором Компанією MANNAN FZCO як вклад до статутного капіталу позивача. Тому, суд зазначає, що з боку позивача не було допущено жодних порушень п.п.135.5.13 п.135.5 ст. 135, п.146.13 ст. 146, п.146.8 ст.146, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.
Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У силу приписів ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Наказ ДПА України № 984 від 22.12.2010 р.) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що мотиви, покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, та наведені суб'єктом владних повноважень в ході розгляду справи доводи спростовуються змістом належних норм матеріального права та не узгоджуються з фактичними обставинами спірних правовідносин.
Вирішуючи спір, суд додатково бере до уваги, що відділом податкової міліції ДПІ у Київському районі м. Харкова 19.04.2012 р. за матеріалами виїзної планової документальної перевірки СУБ ТОВ «Українська чайна фабрика «Ахмад Ті»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р. (акт №87/235/25609854 від 19.03.2012 р.) відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками ст.212 Кримінального кодексу України на підставі відсутності складу злочину.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Спільного українсько-британського товариства з обмеженою відповідальністю «Українська чайна фабрика «Ахмад Ті»до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування рішень - задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000182200 від 30.03.2012 р. про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 15 261,00 грн. і нарахування штрафних санкцій у сумі 1 852,50 грн.; № 0002942302 від 02.04.2012 р. про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 916 194,00 грн.; № 0002952302 від 02.04.2012 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі на 2 024 492,00 грн.
3. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
4. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 14.05.2012 року.
Суддя Старосєльцева О.В.