Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
20 квітня 2012 р. № 2-а- 5332/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кухар М.Д.,
при секретарі - Тайцеві А.Л.,
за участі: представник позивача - Гончарова Р.О.,
представника відповідача - Лисенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Алькор ЛТД" до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "АЛЬКОР ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення - рішення Західної міжрайонної Державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000722330 від 20.04.2011р., №0000732330 від 20.04.2011 р., за № 0000162330 від 10.01.2012 р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки позивача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач, Західна міжрайонна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складанню актів перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
ДПІ у Ленінському районі м. Харкова (далі - ДПІ) було проведено планову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.07.09 по 31.12.10, валютного та іншого законодавства за період з 29.07.09 р. по 31.12.10 р.
29.03.11 за результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки за №455/23-304/36458780.
ДПІ у Ленінському районі м. Харкова (далі - ДПІ) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку нашого підприємства щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання у ТОВ «ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА» (код ЄДРПОУ 36457279), ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» (код ЄДРПОУ 37092055) товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 02.12.2011р. за № 2299/23304/36458780.
За матеріалами справи спірні податкові повідомлення -рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ були винесені Західною міжрайонною податковою інспекцією м. Харкова з посиланням на акти перевірки від 29.03.2011р. за № 455/23-304/36458780 та акту перевірки від 02.12.2011 року за № 2299/23-304/36458780.
Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності позивача податковим органом було виявлено порушення вимог діючого законодавства України, а саме зазначається про те, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА", ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ".
За результатами перевірок зазначених контрагентів позивача, ДПІ у яких підприємства перебувають на податковому обліку було складено акти перевірок.
Відповідно до висновків вказаних актів перевірок зазначається, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.
Зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності контрагентів позивача є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.
Також ДПІ зазначає, що вказані підприємства не знаходяться за юридичними адресами та всі укладені правочині між позивачем та контрагентами вважаються нікчемними.
У зв'язку з викладеним, ДПІ вважає, що вказані порушення призвели до завищення валових витрат та безпідставно було віднесено суми до складу податкового кредиту ПДВ.
За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесені податкові повідомлення - рішення за №0000722330 від 20.04.2011р., за №0000732330 від 20.04.2011 р., за № 0000162330 від 10.01.2012 р.
Судом встановлено, що ТОВ "ТД "Алькор ЛТД", код 36458780 та ТОВ «ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА», код 36457279 було укладено договір купівлі-продажу № 108СБ від 04.01.2010р. товарів народного споживання, а саме підшипників, резино-техничних виробів, електрообладнання.
На виконання умов договору 108СБ від 04.01.2010р. ТОВ «ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА», код 36457279 було виписано: видаткову накладну № 4 від 04.01.2011р., податкову накладну № 1 від 04.01.2011 р., видаткову накладну № 34 від 04.01.2011р., податкову накладну № 2 від 04.01.2011р.
За матеріалами справи, між ТОВ "ТД "Алькор ЛТД", код 36458780 та ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ», код 37092055 було укладено договір купівлі-продажу № 040101 від 04.01.2011 р. товарів народного споживання, а саме підшипників, резино-техничних виробів, електрообладнання.
На виконання умов договору 040101 від 04.01.2011р. ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ», код 37092055 було виписано: видаткову накладну № 11 від 04.01.2011р., податкову накладну № 8 від 04.01.2011 р., видаткову накладну № 135 від 01.02.2011р., податкову накладну № 28 від 01.02.2011р., видаткову накладну № 115 від 01.03.2011р., податкову накладну № 23 від 01.03.2011р., видаткову накладну № 196 від 01.04.2011р., податкову накладну № 29 від 01.04.2011р., видаткову накладну № 189 від 01.04.2011р., податкову накладну № 526 від 31.03.2011р., податкову накладну № 19 від 01.04.2011р., видаткову накладну № 247 від 04.05.2011 р., податкову накладну № 43 від 04.05.2011р., видаткову накладну № 352 від 01.06.2011р., ТТН № ПН118 від 01.06.2011р., податкову накладну № 46 від 01.06.2011р., видаткову накладну № 518 від 01.07.2011р., ТТН № РН518 від 01.07.2011р., податкову накладну № 54 від 01.07.2011р., видаткову накладну № 621 від 01.08.2011р., ТТН " 621 від 01.08.2011р., податкову накладну № 45 від 01.08.2011р., видаткову накладну № 742 від 01.09.2011р., ТТН № РН742 від 01.09.2011р., податкову накладну № 57 від 01.09.2011р.
Згідно умов договору 040101 від 04.01.2011р. поставка товару здійснювалась самовивозом за рахунок покупця. Товар отримувався особисто директором ТОВ "ТД"АЛЬКОР ЛТД" ОСОБА_3 на складі продавця у м. Мерефа, Харківської області, Железнодорожний тупік, 32.
Перевезення товару здійснювалось на автомобілях НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 та FIAT DOВLO номерний знак АХ 2782 CK, який належать ТОВ «ТД «АЛЬКОР ЛТД» на підставі права приватної власності відповідно до свідоцтв про державну реєстрацію автомобілів, які були залучені до матеріалів справи.
Зберігання придбаного товару проводилося в приміщенні ТОВ "ТД "АЛЬКОР ЛТД", що розташований за адресою м. Харків, вул.Ізмайлівська, 11-А.
В подальшому, в процесі ведення господарської діяльності, придбаний товар, а саме підшипники, резино-технічні вироби було реалізовано ТОВ "ТД "АЛЬКОР ЛТД" ТОВ "КРОНО-УКРАЇНА"" відповідно до договору поставки № 040103 від 04.01.2011р., ПрАТ "МИРОНІВСЬКА ПТАХОФАБРИКА" відповідно до договору поставки № 653 від 01.06.2011р., ВАТ "ДЕРЖАВНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРЕНЕРГО" відповідно до договорів (закупівлі) поставки № 12/135 від 13.04.2011р., № 12/196 від 23.05.2011р., ВАТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" відповідно до договору поставки № 3003 від 30.03.2011р., ПАО "ПОЛТАВСЬКИЙ МАСЛОЄКСТРАЦІЙНИЙ ЗАВОД - КЕРНЕЛ ГРУП" відповідно до договору поставки № 26.01/01 від 26.01.2011р., ТОВ "Ж.Т.І." відповідно до договору поставки № 100103 від 10.01.2011р., ТОВ "ІНДУСТРІАЛ-СЕРВІС" відповідно до договору поставки № 180111-1 від 18.01.2011р., ТОВ "ВЕТ АУТОМОТИВ УКРАЇНЕ" відповідно до договору поставки № 2501/1 від 25.01.2011р., ЗАТ "МИРОНІВСЬКА ПТАХОФАБРИКА" відповідно до договору поставки № 19012011-1 від 19.01.2011р., ПАО " ДОНЕЦЬКИЙ ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД" відповідно до договору № 4400002788 від 24.11.2010р., ПАТ "АХТИРСЬКИЙ ПИВОВАРЕНИЙ ЗАВОД" відповідно до договору поставки ТОВАРУ № 230311 від 14.07.2011р., ТОВ "БАРЛІНЕК ІНВЕСТ" відповідно до договору поставки № 1 від 04.01.2011р., ТОВ "МЕБЕЛЬ-СЕРВІС" відповідно до договору № 0310/01 від 03.10.2011р., ТОВ "УКРСПЕЦСЕРВІС" відповідно до договору № 01062011 від 01.06.2011р., ЗАТ "СЕВЕРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ" відповідно до договору № 26СН21\05-05 від 05.05.2010р.
Оплата на виконання договорів позивача з ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ" та ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА" здійснена в повному обсязі, що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.
В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.
Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд зазначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.
Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд дійшов висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, оскільки здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.
При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.
Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.
В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.
Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд дійшов висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.
Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Додатково суд бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.
Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.
Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення -рішення не поклав.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст..ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім" Алькор ЛТД" до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Західної міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000162330 від 10.01.2012 року.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Західної міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000722330 від 20.04.2011 року.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Західної міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000732330 від 20.04.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім" Алькор ЛТД" судові витрати в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 25.04.2012року.
Суддя Кухар М.Д.