ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-67/3618-2012 11.05.12
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ-Транс»
Простягнення 51 361,60 грн.
За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ-Транс»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт»
Простягнення 5 558,19 грн.
Суддя Куркотова Є.Б.
Представники:
Від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністю
Від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю ОСОБА_3 -представник за довіреністю
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ-Транс»про стягнення 51 361,60 грн. та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору транспортного експедирування від 21.02.2011 №21/02-11, позивачем було надіслано відповідачу електронним листом заявку від 06.07.2011 на надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу за маршрутом, вказаним у заявці. Позивач здійснив оплату експедиторських послуг відповідача (Тутикорин (Індія) -Одеса (Україна) платіжним дорученням №5130 від 12.12.2011, проте відповідач у вказаний у договорі строк не здійснив внутрішньо портового експедирування та митного оформлення вантажу в порту призначення, а вантаж не був вивезений з Одеського морського торгівельного порту на ТГО позивача. За таких обставин позивач просить суд зобов'язати відповідача ТОВ «Ефі-Транс»виконати умови договору, здійснити доставку вантажу на ТГО клієнта (позивача), а також стягнути з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 51 361,60 грн. за перевищення строків вивезення вантажу.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.03.2012 порушено провадження у справі №5011-67/3618-2012 та призначено справу до розгляду на 18.04.2012.
12.04.2012 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ-Транс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт»про стягнення 5 558,19 грн.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що на виконання умов договору транспортного експедирування від 21.02.2011 №21/02-11, відповідачем за зустрічним позовом було подано позивачу дві заявки від 23.05.2011 та від 15.08.2011 на надання транспортно-експедиторських послуг. Позивач за зустрічним позовом свої обов'язки по першій заявці від 23.05.2011 виконав у повному обсязі, проте відповідач за надані транспортно-експедиторські послуги розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 5 558,19 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.04.2012 зустрічну позовну заяву ТОВ «ЕФІ-Транс»було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та призначено до розгляду на 18.04.2012.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.04.2012 розгляд справи було відкладено на 11.05.2012 у зв'язку з неявкою у судове засідання позивача за первісним позовом.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт»у судове засідання з'явився та просив суд задовольнити первісний позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефі-Транс» у судове засідання з'явився та просив суд задовольнити зустрічний позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, а в задоволенні первісного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
21.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санпласт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ефі-Транс»було укладено договір транспортного експедирування №21/02-11, відповідно до п.1.1. якого експедитор зобов'язаний за плат та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткові послуги для доставки ватажу у тому числі надати митно-брокерські послуги, а клієнт в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити надані експедитором послуги.
Відповідно до п.2.4.2 договору клієнт зобов'язаний надати експедитору для виконання ним обов'язків, передбачених договором, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка має містити наступні відомості: маршрут перевезення, опис вантажу, вид та спосіб упаковки, кількість вантажних місць, розмір та вага одного вантажного місця, найменування вантажовідправника, вантажоотримувача та їх адреса, дату та час завантаження/доставки вантажу, інструкції по оформленню товарно-транспортної документації. Заявка може бути направлена експедитору з використанням факсимільного та електронного зв'язку, при цьому вона має силу оригіналу.
Як зазначає первісний позивач у позовній заяві, клієнт шляхом надсилання електронного листа направив на електронну адресу експедитора заявку від 06.07.2011 на надання транспортно-експедиторських послуг, в якій було зазначено: маршрут FOB Тутикорин (Індія) -Днепропетровськ, Україна (м. Дніпропетровськ, вул.. Войцеховича, 53 -адреса ТГО клієнта).
23.07.2011 вантаж був відвантажений на борт корабля, 24.07.2011 корабель відплив з Тутикорина, Індія згідно інформації, яка міститься в коносаменті TUTD/SE/H11042.
15.08.2011 судно з вантажем зайшло в Одеський морський торгівельний порт, 16.08.2011 вантаж був вивантажений з судна.
Відповідно до п.2.2.8 договору експедитор зобов'язаний за умови надання клієнтом всіх необхідних для експедирування документів, на протязі двох робочих днів здійснити внутрішньо портове експедирування та митне оформлення вантажу в порту призначення, та вивезти вантаж на ТГО клієнта (п.4.2.6 договору).
У випадку затримки закінчення внутрішньо портового експедирування і митного оформлення вантажу в порту призначення, експедитор зобов'язаний повторно узгодити з клієнтом дату доставки вантажу на ТГО клієнта (п.2.2.8 договору).
Проте у вказаний в Договорі строк вантаж не був вивезений з Одеського морського торгового порту.
Відповідно до п.4.2.6 договору експедитор зобов'язаний виконати оформлення вантажу та вивезти контейнер на ТГО клієнта протягом двох робочих днів та зобов'язується виставляти на рахунок клієнта додаткові витрати, пов'язані з затримкою контейнера в портах з причин, які не залежать від клієнта.
Експедитор виставив рахунки від 06 грудня 2011 року на оплату: експедиційних послуг за межами України у розмірі -10 557,50 грн.; експедиційних послуг по Україні у розмірі -10 558,19 грн., демередж у розмірі -443,42 грн.; демередж у розмірі - 2 971, 78 грн..; послуги зберігання у розмірі -2 908,80 грн..
Клієнт здійснив оплату експедиційних послуг (Тутикорин (Індія) - Одеса (Україна) на підставі платіжного доручення № 5130 від 12.12.2011.
Таким чином позивач за первісним позовом вважає, що ТОВ «Ефі-Транс»не виконує зобов'язання, які покладені на нього договором, оскільки на час розгляду справи вантаж знаходиться у Одеському морському торговому порту, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача за первісним позовом виконати умови договору, здійснити доставку вантажу на ТГО клієнта (позивача), а також стягнути з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 51 361,60 грн. за перевищення строків вивезення вантажу.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку (ст..11 Закону).
Клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором
своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу (ст..12 Закону).
Відповідно до п.2.4.2 договору клієнт зобов'язаний надати експедитору для виконання ним обов'язків, передбачених договором, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка має містити наступні відомості: маршрут перевезення, опис вантажу, вид та спосіб упаковки, кількість вантажних місць, розмір та вага одного вантажного місця, найменування вантажовідправника, вантажоотримувача та їх адреса, дату та час завантаження/доставки вантажу, інструкції по оформленню товарно-транспортної документації. Заявка може бути направлена експедитору з використанням факсимільного та електронного зв'язку, при цьому вона має силу оригіналу.
Таким чином сторони погодили, що конкретні умови кожного окремого перевезення, погоджуються сторонами у відповідних заявках на надання транспортно-експедиторських послуг, оформлених позивачем і переданих відповідачу.
Позивач за первісним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на існування заявки від 06.07.2011 на надання транспортно-експедиторських послуг, в якій було зазначено: маршрут FOB Тутикорин (Індія) -Днепропетровськ, Україна (м. Дніпропетровськ, вул.. Войцеховича, 53 -адреса ТГО клієнта).
Проте, в матеріалах справи Заявка від 06.07.2011 на надання транспортно-експедиторських послуг, на підставі якої позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відсутня.
При цьому, до матеріалів позовної заяви позивачем за первісним позовом було додано копію Заявки на перевезення вантажу від 02.02.2012, хоча зі змісту позовною заяви вбачається, що перевезення вантажу за маршрутом Тутикорин (Індія) -Одеса, Україна мало місце у липні-серпні 2011 року.
Існування Заявки від 06.07.2011 також спростовується матеріалами зустрічної позовної заяви, до якої позивачем за зустрічним позовом було додано дві заявки на надання транспортно-експедиторських послуг, а саме: Заявка від 23.05.2011 по маршруту FOB Тутикорин (Індія) -Одеса, Україна, ставка 1 695 дол. США, та Заявка від 15.08.2011по маршруту: Одеса -Днепропетровськ, ставка 1 725 дол. США.
Відповідач у зустрічній позовній заяві також заперечує проти існування заявки від 06.07.2011, на яку посилається первісний позивач.
Таким чином заявка від 02.02.2012 не може бути прийнята судом до уваги як доказ замовлення позивачем у відповідача послуг з перевезення вантажу, а тому відповідно до умов п.2.4.2 Договору між сторонами у справі не було досягнуто згоди щодо здійснення зазначеного у заявці перевезення.
Відповідно до ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст..34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що позивач за первісним позовом обґрунтовує свої позовні вимоги на підставі Заявки на надання транспортно-експедиторських послуг від 06.07.2011, яка в матеріалах справи відсутня, а надану первісним позивачем Заявку на перевезення вантажу від 02.02.2012 суд оцінює критично, суд приходить до висновку про те, що позивачем за первісним позовом не доведено у встановленому законом порядку свої позовні вимоги, у зв'язку з чим підстав для їх задоволення немає.
Що стосується зустрічного позову, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст..60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
В розумінні наведеної процесуальної норми зустрічний позов має на меті захист від первісного позову заліком, або спростуванням його частково чи повністю, розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог.
Таким чином, зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем для одночасного розгляду з первісним позовом та характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.
Крім того, однією із ознак зустрічності позовів є те, що задоволення зустрічного позову виключатиме повністю чи частково задоволення первісного позову.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у тому, що їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору, також це може виражатися у підставах цих позовів або поданих пов'язаних доказах; вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю чи частково задоволення первісного позову. Відсутність однієї з перелічених підстав прийняття зустрічного позову тягне за собою повернення зустрічної позовної заяви. Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Отже, вимоги позову повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.
При зверненні до суду із зустрічним позовом позивач заявив вимоги про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги, які були надані останнім на підставі договору від 21.02.2011 № 21/02-11 та Заявки від 23.05.2011 та Заявки від 15.08.2011, стягнення заборгованості за яким не є предметом розгляду за первісним позовом.
Отже, при розгляді даного зустрічного позову суд повинен досліджувати інші фактичні обставини, які будуть ґрунтуватися на інших доказах (Заявка від 23.05.2011 та Заявка від 15.08.2011), ніж ті, на яких ґрунтуються вимоги первісного позову (Заявка від 06.07.2011), тому вирішення цих позовів має провадитись в різних позовних провадженнях.
Таким чином, вимога ТОВ «Ефі-Транс»не спрямована на предмет спору між позивачем та відповідачем за первісним позовом та має бути здійснена через подання самостійного позову, а тому в її задоволенні у даному провадженні слід відмовити.
Оскільки первісний позов задоволенню не підлягає, судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на ТОВ «Санпласт».
Оскільки зустрічний позов задоволенню не підлягає, судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на ТОВ «Ефі-транс».
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт»відмовити повністю.
2. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефі-Транс»відмовити повністю.
Суддя Є.Б. Куркотова