ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-67/3057-2012 11.05.12
За позовомМоторно (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ)
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Мід-Сервіс»
Простягнення 80810,73 грн.
Суддя Куркотова Є.Б.
Представники:
Від позивача:ОСОБА_2 -адвокат
Від відповідача: не з'явився
Моторно (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) (далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мід-Сервіс»(далі-відповідач) про стягнення 80810,73 грн., з яких страхове відшкодування в сумі 78810,73 грн., витрати за юридичні послуги 2000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, виплачено страхове відшкодування в розмірі 78810,73 грн., внаслідок чого до позивача в порядку п.38.2.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі за текстом -Закон) перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до власника, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2012 порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 04.04.2012р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.04.2012 розгляд справи було відкладено на 20.04.2012.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.04.2012 розгляд справи було відкладено на 11.05.2012.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду від 14.03.2012 та від 04.04.2012 надсилалась відповідачу за адресою (03083, м. Київ, вул.. Червонопрапорна, 28), яка зазначена в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.04.2012 №23-07/1365-1, яка надана позивачем у судовому засіданні, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Мід-сервіс»є: 01133, м. Київ, вул.. Кутузова, буд.8.
Як вбачається з поштового повідомлення про вручення та конверту, ухвалу суду від 20.04.2012 та від 04.04.2012 було надіслано на адресу відповідача (01133, м. Київ, вул.. Кутузова, буд.8), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
11.12.2007р. о 11 годині 00 хвилин громадянин ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Додж Дакота», без державного реєстраційного номеру, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Мід-сервіс», на автодорозі в. В.Снітинка- Фастів не надав переваги в русі автомобілю «Шевроле Авео»державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який належав йому на праві приватної власності, та допустив зіткнення з цим автомобілем, внаслідок чого водій ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а автомобіль «Шевроле Авео»зазнав механічні ушкодження, що встановлено вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2011 у справі №2-74/11.
Відповідно до Вироку Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2009 у справі №1-108/09 водія ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України та притягнуто до кримінальної відповідальності.
На дату скоєння цієї пригоди транспортний засіб відповідача «Додж Дакота», не був забезпечений Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п.40.1. ст.40 Закону МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до п. «а»ч.41.1. ст.41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно висновку №669 судової автотоварознавчої експертизи від 12.03.2008р. вартість відновлюваного ремонту, завданого власнику транспортного засобу марки «Шевроле Авео» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 48362,46 грн.
Згідно п.9.2. ст.9 Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.
Таким чином загальна сума страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілого, яку мав відшкодувати позивач, склала 25000 грн.
У зв'язку з лікуванням потерпілим ОСОБА_3 було витрачено суму в розмірі 9 707,67 грн., що підтверджується відповідними платіжними та медичними документами, які містяться в матеріалах справи, а також наводяться в Розрахунку № 1 від 13.12.2010 року, здійсненого лікарем-експертом відділу експертиз, ОСОБА_6 (копію надано позивачем до матеріалів справи).
Потерпілому була заподіяна шкода у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на суму 7 343,06 грн., що підтверджується відповідним розрахунком, довідкою про доходи та довідкою про термін тимчасової непрацездатності, копії яких містяться в матеріалах справи.
Згідно п.9.3 ст.9 Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.
Таким чином, загальна сума страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілого, яку мав відшкодувати позивач, становить 27 050,73 грн.
На підставі наказу №3847 від 29.12.2010р. про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих позивачем на користь ОСОБА_3 здійснено виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням події, передбаченої п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону, у розмірі 52550,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5365 від 29.12.2010р.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2011р., залишеним без змін в частині стягнення з позивача шкоди, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30.06.2011р., ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 27.07.2011р. згідно виконавчого листа від 21.03.2011 з позивача на користь ОСОБА_3 стягнуто відшкодування майнової шкоди в сумі 23710 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 2550 грн., а всього 26260 грн.
На підставі наказу №2587 від 07.10.2011р. про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих позивач додатково здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 26260 грн. на користь ОСОБА_3, що підтверджується платіжним дорученням №4357 від 07.10.2011р.
Таким чином позивач здійснив виплату страхового відшкодування на загальну суму 78810,73 грн.
Відповідно до п.38.2.1 ст.38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2011 у справі №2-74/11 було встановлено, що володільцем автомобіля Додж Дакота, на якому було вчинено ДТП, внаслідок якого постраждав ОСОБА_3, є ТОВ «Мід-Сервіс», який прийняв вказаний автомобіль в зберігання.
Водій ОСОБА_4 на час скоєння ДТП був працівником ТОВ «Мід-сервіс», що встановлено Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2009 у справі №1-108/09.
Відтак позивач, виконавши покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, відповідно до вимог п. 38.2.1 ст. 38 Закону набув право регресної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме: до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мід-сервіс», яке не застрахувало цивільно-правову відповідальність водія з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, на загальну суму 78 810,73 грн.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №6772 від 30.11.2011р. про виплату в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 78810,73 грн.
Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснив.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00 грн.
Дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.
Статус адвоката характеризується певними елементами, зокрема, права і обов'язками, які перебувають у нерозривному взаємозв'язку. Так, право адвоката представляти за плату інтереси довірителя, пов'язано із можливістю довірителя віднеси плату за послуги адвоката до судових витрат. При цьому адвокат має отримати таку суму гонорару.
Згідно ст.4 та ст.5 Закону «Про адвокатуру», адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України віднесено до незалежної професійної діяльності, якою є участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Позивачем в підтвердження надання адвокатських послуг надано суду укладений між МТСБУ та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності №5746 від 31.12.2002, контракт про надання правової допомоги, а також довіреність на представництво інтересів позивача, яку видано ОСОБА_2 на виконання зазначеного контракту, та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1.
З зазначених документів вбачається, що правова допомога надавалась ОСОБА_2 як суб'єктом підприємницької діяльності, а не як адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1.
Згідно додаткової угоди №74 від 10.11.2011р. до контракту про надання правової допомоги №24 від 11.02.2009р. вартість послуг виконавця за ведення від імені замовника справи за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мід-Сервіс»становить 2000,00 грн.
В підтвердження сплати позивачем адвокатських витрат надано до матеріалів справи, платіжне доручення №5077 від 22.11.2011 р. на загальну суму 2000,00 грн. відповідно до якого перераховано кошти за юридичні послуги. Кошти перераховано на рахунок отримувача СПД ОСОБА_2
Отже, ОСОБА_2 виступає у відносинах із позивачем в двох різних статусах, як адвокат надає правові послуги та як суб'єкт господарювання отримує від довірителя кошти.
Для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не підприємцю. Оскільки позивачем сплачено 2000,00 грн. не адвокату, то вказана сума не може бити віднесена до судових витрат та не підлягає поділу між сторонами спору за правилами ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в підлягають частковому задоволенню у розмірі 78810,73 грн. (80810,73 грн. сума позову -2000,00 грн. послуги адвоката).
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Мід-Сервіс»(03083, м. Київ, вул.. Червонопрапорна, 28) на користь Моторного (Транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) (02154, м. Київ, бульвар Русанівський, 8, р/р 2600202284871 в Укрексімбанку м Києва, МФО 322313) 78 810 (Сімдесят вісім тисяч вісімсот десять) грн. 73 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 569 (тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Є.Б. Куркотова
Рішення підписано 11.05.2012 р.