ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-51/1810-2012 27.04.12
За позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
до Приватного підприємства "Он-Лайн Супермаркет Автозапчастин"
про стягнення 32 700, 55 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
Від позивача: Лісниченко О.В.
Від відповідача: Табере Т.В.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Он-Лайн Супермаркет Автозапчастин" про стягнення вартості недопоставленого товару у сумі 29 996, 14 грн. та штрафних санкцій за прострочення строків поставки товарів в сумі 2 704, 41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 03/06-1 від 03.06.2011 р. в частині поставки оплаченого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.03.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У судових засіданнях 05.03.2012 р., 21.03.2012 р., 18.04.2012 р. та 20.04.2012 р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви до 21.03.2012 р., 18.04.2012 р., 20.04.2012 р. та 27.04.2012 р. відповідно.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача в усному порядку проти позову заперечив, однак письмовий відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 27.04.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
03.06.2011 р. між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення та Приватним підприємством "Он-Лайн Супермаркет Автозапчастин" укладено договір на закупівлю товарів № 03/06-1, за умовами якого відповідач зобов?язався у 2011 році поставити, а позивач -прийняти і оплатити мастильні матеріали та засоби для автомобілів.
Відповідно до п. 3.1. договору його ціна становить 195 452, 20 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору термін поставки товарів становить 30 днів з моменту отримання відповідачем оплати від позивача.
Договір, відповідно до п. 10.1., набирає чинності з дня підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на рахунок відповідача 195 452, 20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1020 від 06.06.2011 р. та № 1098 від 14.06.2011 р.
Таким чином, у відповідності до положень п. 5.1. договору відповідач зобов'язаний був поставити товар не пізніше 14.07.2011 р.
Матеріалами справи підтверджується передання Приватним підприємством "Он-Лайн Супермаркет Автозапчастин" обумовленої договором продукції на загальну суму 165 456, 04 грн., про що свідчать видаткові накладні № ON-0000420 від 29.09.2011 р. та № ON-0000719 від 15.12.2011 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав умови договору № 03/06-1 від 03.06.2011 р. в частині поставки товару, у зв'язку з чим Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення просить стягнути з відповідача вартість недопоставленого товару на суму 29 996, 14 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки продукції у розмірі 2 704, 41 грн.
При цьому, позивач зазначає, що він звернувся до відповідача з претензією № 3751/9-07 від 04.08.2011 р. про виконання зобов'язання щодо поставки товару, однак відповідач відповіді на претензію не надав та зобов'язання за договором № 03/06-1 від 03.06.2011 р. у повному обсязі не виконав.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
В силу вимог ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
У відповідності до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд відзначає, що позивачем не надано суду доказів надіслання відповідачу претензії № 3751/9-07 від 04.08.2011 р.
При цьому, умовами договору № 03/06-1 від 03.06.2011 р. на відповідача покладено саме обов'язок щодо поставки товару.
Між тим, договір не було розірвано за погодженням сторін, сторони не врегулювали можливість одностороннього порядку розірвання договору, а також його не розірвано і у судовому порядку, а відтак - останній продовжує діяти та його умови є обов'язковими для виконання сторонами.
При цьому, договором не передбачено обов'язок відповідача повернення коштів у разі невиконання зобов'язання з поставки товару.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача по стягнення вартості недопоставленого товару є передчасними, а відтак -такими, що не підлягають задоволенню судом.
Що ж до вимог позивача про стягнення пені від вартості недопоставленого товару за кожен день затримки до моменту повного виконання зобов'язань з поставки суд також відмовляє у їх задоволенні з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 546 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тож, відповідальність у вигляді пені наступає у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, в той час як у даному випадку умовами договору на відповідача покладено майнове зобов'язання -з поставки товару, що, в свою чергу, виключає можливість застосування вищенаведених норм до спірних правовідносин.
Крім того, у даному випадку відсутнє прострочення виконання зобов'язання.
Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних із заявлених ним підстав.
Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пригунова А.Б.
Повне рішення складено: 03.05.2012 р.