01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
"11" квітня 2012 р. Справа № 14/007-12
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Щур О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Комунарським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області від 08.01.2012 р.);
від відповідача: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренус ревайвел", м. Обухів
про стягнення 4 325, 75 грн.
ФОП ОСОБА_2 звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Ренус ревайвел" про стягнення 4 000, 00 грн. основної заборгованості, 208, 00 грн. інфляційних збитків, 117, 75 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу за договором № 219/10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.07.2010 р., транспортним дорученням на перевезення вантажів № 012960 від 16.12.2010 р., транспортним дорученням на перевезення вантажів № 012946 від 16.12.2010 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2012 р. порушено провадження у справі № 14/007-12 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ТОВ „Ренус ревайвел" про стягнення 4 325, 75 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 08.02.2012 р.
08.02.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 29.02.2012 р.
29.02.2012 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 13 від 28.02.2012 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
29.02.2012 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли пояснення № 14 від 28.02.2012 р., у яких він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у зв'язку із пропущенням позивачем при зверненні із позовом до відповідача в суд строку позовної давності.
29.02.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 14.03.2012 р.
14.03.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 28.03.2012 р.
28.03.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 11.04.2012 р.
11.04.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, надав.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
28.07.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 219/10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Згідно ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 цього ж кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 638 цього ж кодексу передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Суд вважає за необхідне зазначити, що факт укладення між позивачем та відповідачем договору № 219/10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.07.2010 р. підтверджується наявністю підпису, скріпленого печаткою, позивача на договорі та листом № 14 від 01.04.2011 р. -Відповідь на вимогу про оплату послуг від 14.03.2011 р., претензією № 5 від 28.01.2011 р. відповідача, що засвідчують його волю на виникнення у сторін прав та обов'язків і до настання відповідних правових наслідків за договором № 219/10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.07.2010 р.
Згідно п. 1.1. договору № 219/10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.07.2010 р. замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання за рахунок замовника виконати послуги по перевезенню вантажів по території України.
Відповідно до п. 1.2. договору умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг перевізника, а також інші умови пов'язані з виконанням даного договору, вказуються в заявках на перевезення вантажу, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що замовник перераховує грошові кошти відповідно до рахунків перевізника, виставлених на підставі заявок замовника, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок перевізника. Додаткові збори на кордоні при транспортуванні з України оплачуються замовником за копією квитанції, оригінал якої додається до рахунку на перевезення.
Пунктом 3.6. договору передбачено, що всі рахунки перевізника замовник зобов'язаний сплатити протягом 15-ти банківських днів з дня отримання оригіналів документів, зазначених в п. 2.1.9. договору.
Пунктом 4.1. договору визначено строк його дії, згідно якого договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2010 року.
При відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про бажання припинити дію даного договору за один місяць до закінчення терміну його дії, термін дії цього договору автоматично пролонгується на один рік.
16.12.2010 р. між позивачем та відповідачем було підписано транспортне доручення на перевезення вантажів № 012960, згідно умов якого позивач зобов'язувався здійснити для відповідача перевезення вантажу (вагою 18 тонн) за маршрутом м. Обухів, Київська область, Україна -с. Костянтинівка, Новоодеський район, Миколаївська область, Україна, автомобілем, державний номер НОМЕР_1, напівпричіп НОМЕР_4, водій ОСОБА_3, дата завантаження -16.12.2010 р., дата розвантаження -17.12.2010 р.
Відповідно до даного транспортного доручення вартість перевезення складає 3 400, 00 грн.
16.12.2010 р. між позивачем та відповідачем було підписано транспортне доручення на перевезення вантажів № 012946, згідно умов якого позивач зобов'язувався здійснити для відповідача перевезення вантажу (вагою 20 тонн) за маршрутом м. Обухів, Київська область, Україна -с. Костянтинівка, Новоодеський район, Миколаївська область, Україна, автомобілем, державний номер НОМЕР_2, напівпричіп НОМЕР_5, водій ОСОБА_4, дата завантаження -16.12.2010 р., дата розвантаження -17.12.2010 р.
Відповідно до даного транспортного доручення вартість перевезення складає 3 500, 00 грн.
На виконання умов договору та заявок позивачем було надано відповідачу послуги по перевезенню вантажу (вагою 18 тонн) за маршрутом м. Обухів, Київська область, Україна - с. Костянтинівка, Новоодеський район, Миколаївська область, Україна, автомобілем, державний номер НОМЕР_1, напівпричіп НОМЕР_4, водій ОСОБА_3, та вантажу (вагою 20 тонн) за маршрутом м. Обухів, Київська область, Україна -с. Костянтинівка, Новоодеський район, Миколаївська область, Україна, автомобілем, державний номер НОМЕР_2, напівпричіп НОМЕР_5, водій ОСОБА_4, на загальну суму 6 900, 00 грн., що підтверджується актом № ОУ-00217 здачі-прийняття робіт від 17.12.2010 р. на суму 6 900, 00 грн., товарно-транспортною накладною № 12946/01 від 16.12.2010 р., товарно-транспортною накладною № 12960/01 від 16.12.2010 р., рахунком-фактурою № СФ-00217 від 17.12.2010 р., декларацією № 31571, наявними у матеріалах справи.
За період дії договору та заявок і на їх виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 2 900, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 110007506 від 15.02.2011 р. на суму 2 900, 00 грн., наявною у матеріалах справи.
У січні 2011 р. відповідач звернувся до позивача із претензією № 5 від 28.01.2011 р., у якій просив позивача сплатити вартість пошкодженого товару у розмірі 3 297, 63 грн. протягом трьох банківських днів з моменту отримання цієї претензії.
У березні 2011 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 4 від 10.03.2011 р. про оплату послуг, у якій просив відповідача протягом 7 днів оплатити заборгованість за отримані послуги по перевезенню вантажу у розмірі 4 000, 00 грн.
У квітні 2011 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 14 від 01.04.2011 р. - відповідь на вимогу про оплату послуг від 14.03.2011 р., у якій запропонував позивачу здійснити припинення взаємних господарських зобов'язань шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 000, 00 грн. основної заборгованості, що є основною вимогою, та 208, 00 грн. інфляційних збитків, 117, 75 грн. 3 % річних, що є додатковими вимогами.
З приводу вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг по перевезенню вантажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ч. 2 статті 908 цього ж кодексу загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 статті 909 цього ж кодексу передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч. 1 статті 916 цього ж кодексу перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати за отримані послуги по перевезенню вантажу у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 4 000, 00 грн., що підтверджується договором № 219/10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.07.2010 р., транспортним дорученням на перевезення вантажів № 012960 від 16.12.2010 р., транспортним дорученням на перевезення вантажів № 012946 від 16.12.2010 р., актом № ОУ-00217 здачі-прийняття робіт від 17.12.2010 р. на суму 6 900, 00 грн., товарно-транспортною накладною № 12946/01 від 16.12.2010 р., товарно-транспортною накладною № 12960/01 від 16.12.2010 р., рахунком-фактурою № СФ-00217 від 17.12.2010 р., декларацією № 31571, платіжним дорученням № 110007506 від 15.02.2011 р. на суму 2 900, 00 грн., наявними у матеріалах справи.
Як було зазначено вище, відповідач у своїх поясненнях № 14 від 28.02.2012 р. просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв'язку із пропущенням позовної давності.
З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 цього ж кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Статтею 315 Господарського кодексу України передбачено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.
Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.
Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 5 ст. 261 цього ж кодексу передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно ст. 264 цього ж кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Статтею 266 цього ж кодексу передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається із матеріалів справи, позовна давність для позивача для звернення в суд із вимогою до відповідача про стягнення основної заборгованості за договором, що є основною вимогою, та про стягнення інфляційних збитків, 3 % річних, що є додатковими вимогами, почала свій перебіг з моменту спливу строку виконання основного зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу за договором.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що у квітні 2011 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 14 від 01.04.2011 р. -відповідь на вимогу про оплату послуг від 14.03.2011 р., у якій запропонував позивачу здійснити припинення взаємних господарських зобов'язань шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, і з якого також вбачається визнання самим відповідачем наявності у нього перед позивачем спірної основної заборгованості за договором, а тому суд дійшов висновку, що позовна давність по вимогам позивача до відповідача про стягнення 4 000, 00 грн. основної заборгованості, 208, 00 грн. інфляційних збитків, 117, 75 грн. 3 % річних за договором перервалась та розпочала свій перебіг заново -з 01.04.2011 р. і відповідно до положень ст. 315 Господарського кодексу України остаточно спливла з 02.10.2011 р.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся в господарський суд Київської області із позовною заявою б/н від 16.01.2012 р. до відповідача про стягнення 4 000, 00 грн. основної заборгованості, 208, 00 грн. інфляційних збитків, 117, 75 грн. 3 % річних, у зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу за договором № 219/10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.07.2010 р., транспортним дорученням на перевезення вантажів № 012960 від 16.12.2010 р., транспортним дорученням на перевезення вантажів № 012946 від 16.12.2010 р., лише 19.01.2012 p., тобто із спливом строків позовної давності.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували інше переривання або зупинення перебігу позовної давності щодо його вимог до відповідача.
Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивач звернувся в господарський суд Київської області із позовною заявою б/н від 16.01.2012 р. до відповідача про стягнення 4 000, 00 грн. основної заборгованості, 208, 00 грн. інфляційних збитків, 117, 75 грн. 3 % річних за договором № 219/10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.07.2010 р. із спливом строку позовної давності без поважних причин його пропущення, то позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 4 000, 00 грн. основної заборгованості (основна вимога) та про стягнення 208, 00 грн. інфляційних збитків, 117, 75 грн. 3 % річних (додаткові вимоги), є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги пред'явлені позивачем до відповідача із спливом строку позовної давності без поважних причин його пропущення, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
14 травня 2012 р.