номер провадження справи 33/29/12
Запорізької області
10.05.12 Справа № 5009/875/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20)
до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Курчатова, 1, а/с 569)
про стягнення суми,
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -довіреність № 10/44-84 від 03.01.2012 р.
від відповідача : не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Дніпроенерго", м. Запоріжжя звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", м. Енергодар Запорізької області 911,01 грн. основного боргу за договором постачання теплової енергії у вигляді пари № 27 від 04.02.2005 р., пені в розмірі 202,56 грн., 3% річних у розмірі 78,39 грн. та інфляційних втрат у розмірі 35,51 грн.
В якості підстави позову, позивачем зазначено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору постачання теплової енергії у вигляді пари № 27 від 04.02.2005р., зокрема, в період липень-грудень 2011 р. відповідачу постачалась теплова енергія у вигляді пари. Згідно Актів на відпуск теплової енергії у вигляді пари від 29.07.2011 р., від 31.08.2011 р., від 30.09.2011 р., від 31.10.2011 р., від 30.11.2011 р., від 30.12.2011 р. відповідачем було спожито теплової енергії у вигляді пари на загальну суму 119885,90 грн. В порушення договірних зобов'язань відповідач за отриману теплову енергію у повному обсязі не розрахувався. Часткова оплата за Договором складає 118974,89 грн. Решта боргу в сумі 911,01 грн. залишилась несплаченою. Направлені на адресу відповідача Претензії з вимогою сплатити борг, залишились останнім без задоволення. За порушення виконання грошового зобов'язання, на підставі п. 7.2.2 Договору відповідачу нарахована до сплати пеня в сумі 202,56 грн. На підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 35,51 грн. втрат від інфляції та 78,39 грн. -3% річних. Посилаючись на приписи статей 526, 527, 546, 551, 635 ЦК України, 193, 222, 230 ГК України та умови договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді пари № 27 від 04.02.2005 р., позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою господарського суду від 05.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/875/12, розгляд якої призначено на 10.04.2012 р. В порядку ст. 69 ГПК України, за клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено на 15-ть днів - до 20.05.2012р.; на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 10.05.2012р.
До початку судового засідання від позивача надійшла заява (вих. № 1074/10 від 25.04.2012 р.) в якій останній, просить змінити найменування позивача з «Публічне акціонерне товариство «Дніпроенерго»на «Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго». При цьому, позивачем були надані: Витяг Серія АЖ № 513821 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (станом на 11.04.2012р.) та Витяг з нової редакції Статуту ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», які свідчать, що 10.04.2012 р. здійснено реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, найменування «Публічне акціонерне товариство «Дніпроенерго»змінено на «Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго».
За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
В судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи викладені у позовній заяві, а також відповів на питання суду. Також, представник позивача підтримав своє клопотання про зміну назви позивача на ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго».
Розглянувши клопотання позивача, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як зазначено в п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. за приписом статті 25 ГПК України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
Згідно Витягу з нової редакції Статуту позивача Публічне акціонерне товариство «Дніпроенерго»перейменовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго»відповідно до рішення Загальних зборів ПАТ «Дніпроенерго»(протокол від 10.04.2012 р.). Відповідні зміни зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців -10.04.2012 р., що підтверджується Статутом ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго»в новій редакції та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серія АЖ № 513821.
За таких обставин, суд вважає за можливе змінити найменування позивача з «Публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго»на «Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго». Позивачем у справі слід вважати «Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго».
Відповідач - КП "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" -вимоги суду, викладені в ухвалах від 05.03.2012 р. та від 10.04.2012 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів, не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно долученого до матеріалів справи Повідомлення про вручення поштової кореспонденції, ухвалу господарського суду від 05.03.2012 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 10.04.2012 р., направлену судом на адресу відповідача, було вручено його уповноваженому представнику 14.03.2012 р. Ухвала про відкладення розгляду справи на 10.05.2012 р. до суду, через неотримання її адресатом, не поверталась. Таким чином, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.
Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.
В судовому засіданні 10.05.2012 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Матеріали справи свідчать, що 04.02.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго»(Енергопостачальною організацією, правонаступником якої є позивач у справі) та Комунальним підприємством «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»(Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 27 на поставку теплової енергії у вигляді пари (надалі - Договір), за умовами якого Енергопостачальна організація зобов'язалась постачати Споживачу теплову енергію у вигляді пари у необхідних йому обсягах, а Споживач зобов'язався сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, обумовлені даним договором (п. 1.1 Договору).
Згідно із п. 3.2.2 Договору Споживач зобов'язався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.
Відповідно до п. 5.3 Договору щомісяця, 31-го числа поточного місяця, Споживач направляє на ТЕС відповідального представника для оформлення акта про відпуск теплової енергії у вигляді пари, відпущеної в поточному місяці.
Пунктом 6.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 22.08.2008 р.) сторонами встановлено, що за відпущену теплову енергію у вигляді пари, згідно п. 5.1 Договору і на підставі акту, складеного по формі Додатка № 4 Договору, Споживач оплачує Теплопостачальній організації по тарифу, затвердженому Постановою НКРЕ України № 705 від 19.06.2008 р. за 1 Гкал теплової енергії 154,16 грн. (в т.ч. ПДВ). При зміні тарифів на теплову енергію компетентними державними органами України, сума нарахувань за відпущену тепло енергію перераховується з моменту введення нових тарифів та доводиться до Споживача у письмовому вигляді.
За змістом пунктів 6.4 та 6.5 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки за теплову енергію Енергопостачальна організація здійснює зі Споживачем у 5-ти денний строк від дати підписання акта на відпуск теплової енергії.
Пунктом 7.2.2 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 5 від 09.09.2008 р.) сторонами узгоджено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків нараховується пеня в розмірі однієї облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочки платежу.
Свої зобов'язання за Договором позивач виконав у повному обсязі, щомісячно поставляючи відповідачу теплову енергію у вигляді пари на підставі укладеного Договору, в тому числі, за період з липня по грудень 2011 р.
Згідно з двосторонньо підписаними актами про відпуск теплової енергії у вигляді пари позивачем у вказаний період відпущено, а відповідачем спожито всього на суму 119885,90 грн.:
- у липні 2011 р. теплової енергії у вигляді пари на суму 19118,74 грн. (Акт від 29.07.2011 р., підписаний відповідачем 03.08.2011 р.); частково сплачено 18999,79 грн.;
- у серпні 2011 р. теплової енергії у вигляді пари на суму 19118,74 грн. (Акт від 31.08.2011 р., підписаний відповідачем 12.09.2011 р.); частково сплачено 18999,79 грн.;
- у вересні 2011 р. теплової енергії у вигляді пари на суму 18435,92 грн. (Акт від 30.09.2011 р. підписаний відповідачем 12.10.2011 р.); частково сплачено 18321,23 грн.;
- у жовтні 2011 р. теплової енергії у вигляді пари на суму 21907,58 грн. (Акт від 31.10.2011 р. підписаний відповідачем 11.11.2011 р.); частково сплачено 21714,05 грн.;
- у листопаді 2011 р. теплової енергії у вигляді пари на суму 25102,44 грн. (Акт від 30.11.2011 р. підписаний відповідачем 12.12.2011 р.); частково сплачено 24880,68 грн.;
- у грудні 2011 р. теплової енергії у вигляді пари на суму 16202,48 грн. (Акт від 30.12.2011 р. підписаний відповідачем 06.01.2012 р.), частково сплачено 16059,35 грн.
Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за теплову енергію в передбачений п. 6.5 Договору строк у повному обсязі не здійснив.
Так, за спірний період відповідачем було сплачено 118974,89 грн. Решта боргу в сумі 911,01 грн. залишилась несплаченою.
Направлені позивачем на адресу відповідача претензії -№ 2382/33 від 14.09.2011р., № 2432/33 від 19.09.2011 р., № 2756/33 від 20.10.2011 р., № 3016/33 від 18.11.2011 р., № 3354/33 від 20.12.2011 р., № 0124/33 від 16.01.2012 р., (отримання яких повноважним представником відповідача підтверджується поштовими повідомленнями про вручення), залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі -ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами Договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді пари, а обов'язком відповідача -оплата вартості теплової енергії на умовах, визначених Договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.
Як вже зазначалось вище, за умовами пункту 6.5 Договору розрахунки за теплову енергію Енергопостачальна організація здійснює зі Споживачем у 5-ти денний строк від дати підписання акта на відпуск теплової енергії.
Так, судом встановлено, що за Актом від 29.07.2011 р., який був підписаний відповідачем 03.08.2011 р., строк оплати наступив 08.08.2011 р. Станом на 29.02.2012 р. залишок боргу відповідача за липень 2011 р. складав -118,95 грн.
За Актом від 31.08.2011 р., підписаного відповідачем 12.09.2011 р., строк оплати наступив 17.09.2011 р. Станом на 29.02.2012 р. залишок боргу відповідача за серпень 2011р. складав -118,95 грн.
За Актом від 30.09.2011 р. підписаного відповідачем 12.10.2011 р., строк оплати наступив 17.10.2011 р. Станом на 29.02.2012 р. залишок боргу відповідача за вересень 2011р. складав -114,69 грн.
За Актом від 31.10.2011 р. підписаного відповідачем 11.11.2011 р., строк оплати наступив 16.11.2011 р. Станом на 29.02.2012 р. залишок боргу відповідача за жовтень 2011р. складав -193,53 грн.
За Актом від 30.11.2011 р. підписаного відповідачем 12.12.2011 р., строк оплати наступив 17.12.2011 р. Станом на 29.02.2012 р. залишок боргу відповідача за листопад 2011р. складав -221,76 грн.
За Актом від 30.12.2011 р. підписаного відповідачем 06.01.2012 р., строк оплати наступив 11.01.2012 р. Станом на 29.02.2012 р. залишок боргу відповідача за грудень 2011р. складав -143,13 грн.
Всього заборгованість відповідача за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію складає 911,01 грн.
Таким чином, відповідач вартість отриманої теплової енергії сплатив не в повному обсязі та з порушення встановлених Договором строків.
Матеріали справи свідчать, що всі вищезазначені акти на відпуск теплової енергії з боку КП «ВК «Тепло-водоканал»були підписані з рекламаціями, де зазначалось про обов'язок ПАТ «Дніпроенерго»повідомити відповідача про зміну тарифу за три місяці до їх введення та про те, що зміна тарифів по спірному договору не закладена в тариф КП «ВК «Тепло-водоканал»на послуги, що надаються споживачам по централізованому опаленню і централізованому постачанню гарячої води.
Така позиція відповідача є безпідставною, оскільки доводи відповідача, викладені в рекламаціях не спростовують умови, що викладені в Договорі, оскільки в пункті 6.1 Договору (з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 22.08.2008 р.), зазначено, що у разі зміни тарифів на теплову енергію компетентними державними органами сума нарахувань за відпущену теплоенергію перераховується з моменту введення нових тарифів і доводиться до Споживача у письмовому вигляді. При цьому, Договором не передбачено можливості зменшення суми нарахувань по актам у зв'язку з будь-якими рішеннями органів місцевого самоврядування, закладенням тарифів по договору в тарифи відповідача для населення чи будь-які інші причини.
Таким чином договором передбачено доведення до відповідача нарахованої вартості вже відпущеної теплоенергії за зміненими (новими) тарифами, і, відповідно, початок нарахування за зміненими тарифами пов'язаний договором з моментом введення нових тарифів згідно діючого законодавства, а не з моментом доведення їх до відповідача.
Зміни до тарифів на виробництво теплової енергії ПАТ «Дніпроенерго»були внесені постановою НКРЕ № 1227 від 01.07.2011 р. (набрала чинності в день її прийняття) та постановою НКРЕ № 1704 від 29.09.2011 р. (набрала чинності наступного дня з дня її прийняття - з 01.10.2011 р.).
Про зміну тарифів ПАТ «Дніпроенерго»повідомило відповідача листами від 22.07.2011 р. за вих. № 32/8664 та від 20.10.2011 р. за вих. № 32/12213. Про факт отримання вказаних листів уповноваженими представниками відповідача 27.07.2011 р. та 25.10.2011 р. відповідно, свідчать долучені до матеріалів справи Повідомлення про вручення поштового відправлення, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про теплопостачання»регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС відноситься до повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України у сфері теплопостачання.
Відповідно до статті 20 вищевказаного Закону тарифи на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, окрім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії.
Оскільки Запорізька ТЕС здійснює комбіноване виробництво теплової і електричної енергії, то затверджені НКРЕ тарифи на виробництво теплової енергії для ПАТ «Дніпроенерго»та КП «ВК «Тепло-водоканал»обов'язкові.
Отже, факт порушення грошових зобов'язань відповідачем суд вважає доведеним. Вимога про стягнення 911,01 грн. основного боргу задовольняється у повному обсязі.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 35,51 грн. втрат від інфляції та 78,39 грн. -3% річних є правомірними і обґрунтованими, а тому задовольняються у повному обсязі.
Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"(далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За змістом п. 7.2.2. Договору (з урахування додаткової угоди № 5 від 09.09.2008р.) передбачено, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення.
З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та норми чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасну оплату отриманої теплової енергії за спірний період з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України, заявлена правомірно.
Розрахунок пені судом перевірено. Вимога про стягнення пені задовольняється у заявленому розмірі (202,56 грн.).
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. В даному випадку спір був доведений до суду з вини відповідача, оскільки внаслідок несвоєчасного виконання ним грошового зобов'язання, позивач змушений був звернутись до господарського суду за судовим захистом порушеного права. Таким чином, судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1609,50 грн.) покладаються на відповідача,
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»(71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Курчатова, 1; код ЄДР 32400040; р/р 26004183989 в ЗОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 313827,) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»( 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20; код ЄДР 00130872; р/р 26002301000076 у філії Запорізького обласного управління ПАТ «Ощадбанк»суму 911 (дев'ятсот одинадцять) грн. 01 коп. основного боргу, суму 202 (двісті дві) грн. 56 коп. пені, суму 35 (тридцять п'ять) грн. 51 коп. втрат від інфляції, суму 78 (сімдесят вісім) грн. 39 коп. 3% річних та суму 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.05.2012 р.
Суддя М.В. Мірошниченко