10.05.12 Справа № 36/5005/1777/2012
За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополі Дніпропетровської області, м. Нікополь Дніпропетровської області
до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ
про стягнення матеріальної шкоди в сумі 16 397, 21 грн.
Суддя Соловйова А.Є
Секретар судового засідання Халамай Ю.С.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 04.01.2012
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1121-О від 17.05.2011
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополі Дніпропетровської області звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 16 397,21 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2012 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 строк вирішення спору був продовжений на 15 календарних днів на підставі клопотання представника позивача відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наявність переплати щомісячних страхових виплат потерпілому ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по ІНФОРМАЦІЯ_2 та, відповідно, заподіяння відповідачем матеріальної шкоди. У підтвердження позовних вимог позивач надав суду акт №4 про нещасний випадок на виробництві від 02.08.1985, витяг з акту освідчення в ВТЕК від 01.06.1995, постанову №1-391 від 04.07.2001 про продовження раніше призначеної страхової виплати, постанову №3-391 від 16.03.2002 про призначення перерахованої страхової виплати, постанову №391 від ІНФОРМАЦІЯ_2 про припинення страхової виплати та соціальних послуг, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 від ІНФОРМАЦІЯ_1, лист вих. №288/02 від 18.05.2007, лист вих. №1543 від 23.05.2007, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.08.2011 по справі №2-515/11, договір №509 про відкриття та обслуговування картрахунку пенсійної картки, договір б/н від 12.06.2001, претензію вих. №1861/0105 від 12.12.2011.
Позивач керуючись ст. 1172 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 16 397,21 грн.
Додатково позивач надав суду відгук на заперечення відповідача вих. б/н від 04.04.2012, додаткові пояснення вих. б/н від 19.04.2012.
Відповідач позовні вимоги не визнає, надав суду заперечення на позовну заяву про стягнення матеріальної шкоди від 29.03.2012, додаткові пояснення від 05.04.2012 та пояснення від 19.04.2012, в яких посилається на недоведеність наведених позивачем доводів, відсутність вини в діях співробітників відповідача.
02.04.2012 відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності по справі згідно зі ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України. Заява відповідача залишена без задоволення, оскільки положеннями ст. 264 Цивільного кодексу України (ч.2) встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників. Як вбачається з наданих позивачем документів, 04.12.2007 позивач звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення 17 321,77 грн. незаконно отриманої суми щомісячних страхових виплат, провадження у справі за якою було відкрито Ухвалою від 14.12.2007. Рішення по справі було винесено 02.08.2011 та набрало чинності 13.08.2011. За таких обставин, перебіг позовної давності був перерваний, а отже у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.
Розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з неявкою позивача, відповідача та подання ними відповідних клопотань про відкладення розгляду справи, необхідністю витребувати додаткові докази до матеріалів справи, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України. В судових засіданнях 05.04.2012, 12.04.2012 оголошувалась перерва відповідно до 12.04.2012, 19.04.2012.
У судовому засіданні 10.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
12.06.2001 Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нікополі Дніпропетровської області (позивач) та закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»(найменування якого було змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства») (відповідач) уклали договір б/н (надалі -Договір) відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання зарахувати безготівковим перерахуванням на вклад клієнта відповідача грошові кошти з наступною видачею готівковими коштами (п.1.1. Договору).
Договір укладений на строк з 12.06.2001 та діє необмежений час (п.4.1. Договору).
З 01.04.2001 у позивача знаходився на обліку потерпілий від нещасного випадку на виробництві громадянин ОСОБА_3, 1937 року народження, що підтверджується постановою №1-391 про продовження раніше призначеної страхової виплати від 04.07.2001.
Постановою №3-391 від 16.03.2002 ОСОБА_3 призначено перераховану щомісячну грошову суму в розмірі 263,06 грн. безстроково.
У зв'язку з цим, позивач через відповідача виплачував відшкодування втраченого заробітку внаслідок нещасного випадку на виробництві гр. ОСОБА_3, кошти для якого зараховувались на його особовий рахунок у відповідача, на підставі договору №509 про відкриття та обслуговування картрахунку пенсійної карти.
Як вбачається з наданих позивачем документів, громадянин ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однак позивач продовжував перераховувати кошти на рахунок ОСОБА_3 в період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по ІНФОРМАЦІЯ_2 та всього перерахував за вказаний період 23 093,11 грн. (виписка банку а.с.43-44). ІНФОРМАЦІЯ_2позивач виніс постанову про припинення щомісячної страхової виплати та соціальних послуг гр. ОСОБА_3 в зв'язку зі смертю, та 18.05.2007 надіслав повідомлення до відповідача з проханням повернути перераховані кошти в сумі 6 695,90 грн. з особового рахунку 968 ОСОБА_3
Відповідач меморіальним ордером №5 від 22.05.2007 повернув позивачу грошові кошти в сумі 6 695,90 грн.
За розрахунком позивача, сума неповернутих коштів складає 16 397,21 грн. Як слідує з наданих відповідачем доказів, кошти з рахунку померлого було знято шляхом здійснення операцій по зняттю готівки в банкоматах в період з 01.06.2002 по 30.05.2006, тобто до отримання банком повідомлення позивача про смерть ОСОБА_3
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував його тим, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі №2-51/11 від 02.08.2011 встановлено, що відповідач був повідомлений про смерть ОСОБА_3 в червні 2002 року, проте зарахування страхових виплат не припинив.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ст. 613 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.
Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.
Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідача було повідомлено про смерть громадянина ОСОБА_3 до 18.05.2007 - дати направлення повідомлення відповідачу про припинення щомісячної страхової виплати громадянину ОСОБА_3 та повернення коштів.
Посилання позивача на застосування положень ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, щодо встановлення Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області по справі №2-51/11 від 02.08.2011 факту повідомлення відповідача про смерть ОСОБА_3 в червні 2002 року є необґрунтованим, оскільки як зазначено у вказаному рішенні «...З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що вона здала картку в червні 2002 року по закінченню її дії та повідомила працівнику банку про смерть ОСОБА_3…», тобто документального підтвердження того, що ОСОБА_4 повідомила відповідача про смерть ОСОБА_3 суду надано не було, це вбачається лише з її письмових пояснень, наданих суду.
Отже, відповідач у відповідності до вимог діючого законодавства та умов договору №б/н від 12.06.2001 виконав свої зобов'язання по відношенню до позивача, кошти в сумі 16 397,21 грн. були зараховані потерпілому та зняті з його рахунку не з вини відповідача.
Як встановлено вище, відповідач не порушив свої зобов'язання щодо строків зарахування коштів на рахунки одержувача, а повідомлення про повернення коштів надійшло після їх зняття з карткового рахунку потерпілого.
З огляду на викладене, вимоги позивача необґрунтовані та в позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача
Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя А.Є. Соловйова
Повне рішення складено 14.05.2012