Справа № 2-2161/12
03 травня 2012 року
Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Пасинок В.С.,
при секретарі Малоїд Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
у лютому 2012 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, вважаючи підставою для свого звернення невиконання ВАТ „НАСК „Оранта” вимог ст. ст. 40 Конституції України та ст. ст. 36.1, 36.2 Закону України „ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, що призвело до порушення її права на отримання страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Посилалась на те, що відповідач в добровільному порядку не виконав рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2010 року про стягнення на її користь 10 332,63 грн., через що вона 08 вересня 2011 року змушена була звернутись до нього з відповідною заявою. Однак, вказана заява ВАТ „НАСК „Оранта” була залишена без відповідного реагування, як того вимагають положення Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, про що її не було повідомлено. Крім того, мотивом для її звернення до суду також послугували не розгляд ВАТ „НАСК „Оранта” відповідно до ст. 37 Закону України „ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” її заяви від 20 вересня 2011 року про проведення доплати по страховому випадку коштів на лікування з листопада 2010 року по вересень 2011 року у розмірі 6 008,25 грн., а також не направлення їй прийнятого з даного приводу відповідачем рішення. Тому, просила суд визнати дії ВАТ „НАСК „Оранта” щодо не розгляду її заяв від 08 та 20 вересня 2011 року неправомірними й зобов'язати страхову компанію розглянути вказані заяви та прийняти по ним відповідні рішення, направивши їх на адресу її представника.
В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд позов задовольнити з обставин, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в ході розгляду справи вимоги позовної заяви не визнав, зазначивши про їх необґрунтованість та безпідставність, оскільки ВАТ „НАСК „Оранта” було дотримано вимог законодавства та надана відповідь з приводу заяв позивача, просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.
В ході подальшого розгляду справи від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності з направленням копії ухваленого рішення відповідно до вимог ст. 222 ЦПК України (а.с. 29, 36).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Так, судом встановлено, що 16 листопада 2010 року Суворовським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „НАСК „Оранта”, КФ „Вест”, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яким вимоги останньої частково задоволені та стягнуто з ВАТ „НАСК „Оранта” на її користь в рахунок задоволення матеріальної шкоди 10 332,63 грн. (а.с. 4-5).
Не погоджуючись в ухваленим рішенням, відповідачем - ВАТ „НАСК „Оранта” була подана апеляційна скарга, за результатами розгляду якої Апеляційним судом Одеської області 11 березня 2011 року постановлена ухвала про відхилення апеляційної скарги відповідача та залишення без змін рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2010 року (а.с. 6-7).
В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач 08 вересня 2011 року звернулась до відповідача - ВАТ „НАСК „Оранта” з вимогою про виконання вказаного вище судового рішення з посиланням на вимоги ст. 37 Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (а.с. 8).
Відповідачем - ВАТ „НАСК „Оранта” 21 вересня 2011 року надана відповідь за № 09-02-09\26034 на заяву позивача від 08 вересня 2011 року, в якій останній запропоновано звернутись до виконавчої служби м. Одеси для отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, після пред'явлення якої ВАТ „НАСК „Оранта” буде вжито заходів стосовно врегулювання даного страхового випадку (а.с. 31).
На думку суду, посилання позивача у даному випадку на положення Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є помилковим з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, 16 листопада 2010 року було ухвалено судове рішення, що набрало законної сили 11 березня 2011 року, яке закріпило та підтвердило суб'єктивне право позивача на отримання страхового відшкодування у розмірі 10 332,63 грн. (а.с. 4-7). З огляду на вказане, мало місце здійснення позивачем захисту свого суб'єктивного права. Проте, безпосереднє здійснення захисту суб'єктивних прав відбувається шляхом постановлення судового рішення та подальшого його виконання, так як рішення зумовлює виникнення певних правовідносин, які санкціоновані судом як органом правосуддя, що, окрім того, забезпечуються можливістю застосування державного примусу. Отже, наступним етапом є виконання вказаного рішення. А виконання рішення суду в цивільній справі здійснюється відповідно до статей 367-389 ЦПК України, Закону України „Про виконавче провадження”, Інструкції Міністерства юстиції „Про проведення виконавчих дій” та інших правових актів, оскільки виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд, крім того, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України (ст. 124 Конституції України).
Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Тому, розглядаючи позовні вимоги у цій частині, а саме: визнання дій ВАТ „НАСК „Оранта” щодо не розгляду й не прийняттю рішення по заяві від 08 вересня 2011 року неправомірними та зобов'язання розглянути її та прийняти відповідне рішення порядку Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, суд приходить до висновку про необхідність у відмові у їх задоволенні.
Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 вказаного закону страховик зобов'язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку (п. 36.7 ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 20 вересня 2011 року була подана керівництву ВАТ „НАСК „Оранта” заява про проведення доплати по страховому випадку - дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 14 вересня 2005 року, на підставі погіршення стану здоров'я та проходження лікування (а.с. 9).
Представником відповідача вказана вимога також не визнана й вказана позиція обґрунтована ненаданням заявницею ОСОБА_1 вичерпного переліку документів, на підставі яких повинен бути здійснений розрахунок страхового відшкодування (а.с. 19).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідачем, враховуючи положення ст. 60 ЦПК України, не надано суду жодного доказу на обґрунтування своєї позиції, й крім того, позивачем не ставилося питання про достатність доданих нею до заяви документів, тому пояснення представника відповідача з даного приводу є недоречними.
Суду не було надано стороною відповідача доказів на підтвердження виконання ВАТ „НАСК „Оранта” вимог ст. 36 закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі”, в той час як позивачем в обґрунтування своєї позиції надана суду заява зі всіма необхідними відмітками про її прийняття ВАТ „НАСК „Оранта”.
Отже, суд приходить до висновку про те, що ВАТ „НАСК „Оранта” порушив строки та порядок прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, а тому, і порушив норми чинного законодавства України. З цих підстав, на думку суду, порушено право позивача на оскарження рішення страховика, з огляду на що суд вважає можливим визнати дії ВАТ „НАСК „Оранта” щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 20 вересня 2011 року та не прийняття по ній відповідного рішення такими, що вчинені з порушенням наведених вище вимог чинного законодавства, і з цих підстав - неправомірними. Тому, суд вважає за необхідне зобов'язати ВАТ „НАСК „Оранта” розглянути заяву позивача від 20 вересня 2011 року в порядку, визначеному ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд риходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь держави підлягає стягненню з ВАТ „НАСК ”Оранта” судовий збір у розмірі 107,30 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 6 ЦК України, ст. ст. 36, 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01 липня 2004 року № 1961-IV, ст. ст. 3, 10-11, 57-60, 80, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати дії відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 20 вересня 2011 року - неправомірними.
Зобов'язати відкрите акціонерне товариство „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 вересня 2011 року відповідно до вимог Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01 липня 2004 року № 1961-IV.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” на користь держави судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Рішення може бути оскаржене Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя