Справа №2-783/12
Іменем України
03.05.2012 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Овдій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення,-
позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення з приміщення літньої кухні, що значиться під літерою «Л»по АДРЕСА_1.
Позивач в обгрунтування позову посилається на те, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину їй на праві власності належить будинок під АДРЕСА_1. При переході права власності до неї перейшло і право користування земельною ділянкою за цією адресою, яка була надана її матері ОСОБА_3 16.04.1958 р. рішенням правління колгоспу «РОДІНА»під забудову жилого будинку.
Відповідно до Державного акту на право приватної власності, виданого 14.02.2001 р. земельна ділянка по АДРЕСА_1 належить їй на праві власності.
Позивач зазначає, що на даній земельній ділянці, що належить їй на праві власності, окрім будинку розташовані господраські будівлі і споруди, зокрема літня кухня під літерою «Л». Відповідач самовільно, без згоди власника будинку поселилась і проживає в літній кухні.
Крім того, позивач посилається на те, що 15.07.2011 р. вона письмово попередила відповідача про виселення і звільнення приміщення літньої кухні до 01.08.2011 року, однак, зазначені вимоги виконані не були.
Вона, як власник майна, на підставі ст.391 ЦЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і обгрунтування позову в повному обсязі та просила суд позов задовольнити, посилаючись на те, що позивач є власником жилого будинку і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач без згоди власника вселилась в приміщення літньої кухні і користується нею, перешкоджаючи тим самим позивачу вільно користуватися і розпоряджатися своїм майном, хоча фактично відповідач має інше житло.
Відповідач та її представники заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач не є власницею приміщення під літерою «Л», дана споруда була збудована відповідачем і знаходиться на земельній ділянці, яка не належить на праві власності позивачу, а отже позивач не має права на звернення до суду із зазначеними вимогами, оскільки не є власницею даного майна.
Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 10 від 6-10 квітня 1958 року засідання правління колгоспу «РОДІНА» матері позивача ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка під забудову житлового будинку площею 0,15 га.
25.02.1959 р. Київським міським житловим управлінням ОСОБА_3 видане Свідоцтво про право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1.
Відповідно до документів архівного фонду «Чапаєвської сільської ради Києва-Святошинського району Київської області»у погосподарських книгах основних виробничих показників колгоспників, робітників та службовців за 1953-1958 рр. значиться робітниче господарство ОСОБА_3, у складі сім»ї: ОСОБА_3, дочки: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_1, онук ОСОБА_10, та зять ОСОБА_11.
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_3 померла.
Після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулась лише ОСОБА_1, якій 06.03.1986 р. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім»я ОСОБА_1, до складу спадщини входив жилий будинок, який знаходився за адресою: АДРЕСА_1. Жилий будинок мав жилу площу 41,4 кв.м., а також службові приміщення: сарай під літ. Б., сарай під літ. В., вбиральня під літ. Г., сарай під літ.Д, сарай під літ.Е, погреб під літ.Ж, споруди, які вже зруйновані (а.с.6).
Як вбачається з технічних документів з інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 станом на 1986 рік, прибудова під літ. «Л»на момент спадкування його ОСОБА_1 не входило до його складу (а.с.33-40).
Зазначені обставини не заперечували і самі сторони.
Також дане приміщення не міститься в переліку службових приміщень, зазначених в Свідоцтві про право на спадщину за законом, що видано на ім»я ОСОБА_1
Отже посилання позивача на те, що вона є власницею даного приміщення є хибними і спростовується письмовими доказами, що містяться в матеріалах цивільної справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Київської міської ради від 08.06.2000 року за № 150-5\871, відповідно до якого їй передано у власність земельна ділянка площею 0,1001 га для обслуговування житлового будинку і господраських будівель.
Домоволодіння АДРЕСА_1 фактино розташовано на земельній ділянці, площею 1455 кв.м., що підтверджується технічною документацією на зазначене домоволодіння.
Представник позивача в ході судового розгляду посилалась на те, що земельна ділянка, площею 500 кв.м. знаходиться у фактичному користуванні позивача, оскільки є частиною земельної ділянки, яка надавалась її матері у розмірі 0,15 га, однак право власності на дану частину ділянки не оформлено.
Судом встановлено, що літня кухня під літ. «Л», яку побудувала і фактично користується відповідач у справі, знаходиться саме на даній частині земельної ділянки.
Сторони не надали суду будь-яких документів, які б посвідчували їх право власності або право користування даною частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 в листопаді 2007 р. зверталась до суду з позовом до Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна про визнання за нею права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1.
16.01.2007 р. Голосіївським районним судом м.Києва було постановлено рішення у даній справі і позов був задоволений.
В подальшому, відповідно до ухвали Апеляційного суду м.Києва від 08.06.2011 р. рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 16.01.2007 р. було скасовано і у задоволенні позову відмовлено.
В ході апеляційного розгляду було встановлено, що нежитлові приміщення, до складу якого входить і спірне приміщення, є господарською будівлею домоволодіння по АДРЕСА_1.
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, нежитлове приміщення, а саме: літня кухні під літ.»Л», площею 30,6 кв.м. є самовільним будівництвом.
Тобто, на час розгляду даної справи сторонами суду не надано належних доказів, які б посвідчували право власності на приміщення літньої кухні під літ. «Л», що входить до домоволодіння АДРЕСА_1.
При зверненні до суду позивач, посилаючись на норми ст.391 ЦК України, як власник приміщення просить виселити відповідача з приміщення літньої кухні під літ.»Л».
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як зазначалось вище, позивач не надала суду доказів на підтвердження свого права власності на приміщення літньої кухні під літ.»Л», якою фактично користується відповідач у справі.
Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, з підстав, заявлених у позові, не можуть бути задоволені судом, оскільки позивачем не доведено її право, як власника майна, звертатись до суду з позовом про виселення відповідача.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя