Справа № 2а/1570/5050/2011
08 травня 2012 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.
секретар судового засідання Дубовик Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Одеський завод будівельно-обробних машин»до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, суд, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Одеський завод будівельно-обробних машин»(далі -ВАТ Одеський завод будівельно-обробних машин») до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області державної податкової служби (далі -ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), в якому позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 28.10.2009 року №0006672301/0 Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси.
У своєму позові позивач зазначив, що на підставі акта перевірки від 19.10.2009 року № 137/23-214/00240187 було прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.10.2009 року №0006672301/0, з яким позивач не погоджується. Позивач вказує, що виявлені порушення пов'язуються перевіряючим органом з фактом господарських відносин з ТОВ «Інтерагробуд», який, як вбачається з акта перевірки, порушував свої податкові зобов'язання, що мало своїм наслідком штучне завищення позивачем податкового кредиту, заниження об'єкта оподаткування та несплату податків. Проте, на думку позивача, чинне законодавство України не ставить у залежність невиконання податкових зобов'язань одним платником податків до визнання не виконуючим свої податкові зобов'язання іншим платником податків, що мав взаємовідносини з таким платником, у зв'язку з чим позивач вважає помилковим висновок в акті перевірки, що ним не підтверджено права на податковий кредит з огляду на визнання судом його контрагента банкрутом та порушення ним податкового законодавства, фактичної несплати податків до бюджету. Визнання контрагента банкрутом та подальше зняття його з податкового обліку не призвело до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту визнання її банкрутом, а виключення її з державного реєстру не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. На момент виконання відповідної господарської операції контрагент позивача мав всі необхідні документи, у зв'язку з чим позивач не має нести відповідальність ані за несплату податків контрагентом, ані за можливу недостовірність відомостей. Також позивач зазначив, що оскільки ліцензія на право провадження будівельної діяльності не була скасована до дати визнання ТОВ «Інтерагробуд»банкрутом, факт її скасування не може впливати на визначення позивачем податкового кредиту. Факт порушення відносно директора ТОВ «Інтерагробуд»кримінальної справи не створює законних підстав для висновків щодо відсутності у нього права в період дії ліцензії здійснювати будівельну діяльність. Позивач зауважив проти висновку про нікчемність укладених правочинів, які, на думку відповідача, були укладені без наміру створення реальних правових наслідків, оскільки відповідно до ст. 234 ЦК України правочин, що укладений без наміру створення правових наслідків вважається фіктивним, а визнання такого правочину недійсним здійснюється у судовому порядку. Позивач наполягає, що зобов'язання по укладеним з зазначеним контрагентом договорам фактично виконувались та наводить перелік відповідних господарських операцій.
Відповідач надав до суду заперечення (т.1 а.с. 176-183), в яких зазначив, що на виконання вимоги Прокуратури Малиновського району м. Одеси від 13.08.2009 року № 798.09 посадовою особою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інтерагробуд»за листопад, грудень 2006 року та січень, березень, квітень 2007 року, про що складено відповідний акт перевірки. Відповідач зазначає, що частина документів, наданих позивачем до суду, не надавалась ним до перевірки. В ході перевірки було встановлено, що контрагента позивача ТОВ «Інтерагробуд»знято з податкового обліку 14.12.2007 року на підставі ухвали суду про визнання банкрутом, за період діяльності з 11.10.2006 року по 14.12.2007 року за юридичною та фактичною адресою підприємство не знаходилось, не використовувало офісні, виробничі (торговельні, складські приміщення тощо), кількісний склад працівників склав 0 робітників, не встановлено наявності договорів цивільно-правового характеру щодо залучення ним додаткової робочої сили для проведення будівельної діяльності, не декларувались суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про неможливість ТОВ «Інтерагробуд»виконувати господарські зобов'язання по договорам підряду, субпідряду та поставки товарів, укладених з позивачем. Крім того, громадянин ОСОБА_1 під час допиту в якості свідка пояснив, що не має практики керування підприємством, документів він не підписував та зареєстрував ТОВ «Інтерагробуд», знаходячись у скрутному фінансовому становищі за пропозицією малознайомих йому осіб. 23.11.2006 року ТОВ «Інтерагробуд»отримано ліцензію на право провадження будівельної діяльності. З метою отримання зазначеної ліцензії були надані копії дипломів громадян про наявність відповідної освіти, які ніколи не працювали у ТОВ «Інтерагробуд». За цим фактом прокуратурою Приморського районі м. Одеси порушено кримінальну справу стосовно директора за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. З урахуванням зазначеного відповідач вважає, що укладені позивачем договори з ТОВ «Інтерагробуд»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та посилаючись на ч. 1 ст.228 ЦК України, вказує на нікчемність таких правочинів. Зазначені операції призвели до штучного завищення позивачем задекларованого податкового кредиту з ПДВ, внаслідок чого ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин»не сплачувався податок на додану вартість. Нарахування податкового кредиту, виходячи з вимог Закону України «Про податок на додану вартість», обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в ціні яких платником податку-покупцем сплачений/нарахований ПДВ протягом такого звітного періоду, з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, у зв'язку з чим позивачем неправомірно формувався податковий кредит з ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «Інтерагробуд».
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.
Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.
ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено невиїзну позапланову перевірку ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інтерагробуд»за листопад, грудень 2006 року та січень, березень, квітень 2007 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.10.2009 року № 137/23-214/00240187 (т. 1 а.с. 11-28).
Зазначеним актом перевірки встановлено порушення пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим загальна сума податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин»від ТОВ «Інтерагробуд»за період листопад, грудень 2007 року та січень, березень, квітень 2007 року на підставі нікчемного правочину, підлягають коригуванню (зменшенню) та нарахуванню податкових зобов'язань з податку на додану вартість за періоди: листопад 2006 року -у сумі 24159 грн.; грудень 2006 року -у сумі 141421 грн., січень 2007 року -у сумі 8732 грн.; березень 2007 року -у сумі 29873 грн.; квітень 2007 року -у сумі 850 грн.
На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняло податкове повідомлення-рішення від 28.10.2009 року № 0006672501/0, яким визначено суму податкового зобов'язання ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин»за платежем податок на додану вартість у сумі 334552,5 грн., в тому числі за основним платежем -223035 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -111517,5 грн. (т. 1 а.с. 10).
Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рушенням, позивач звернувся зі скаргами до ДПА України в Одеській області та ДПА України, за результатом розгляду яких у задоволенні скарг було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення 28.10.2009 року № 0006672501/0 -залишено без змін.
Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем системно укладались договори з ТОВ «Інтерагробуд», внаслідок виконання яких останнім виписувались податкові накладні, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит з податку на додану вартість, що декларувалось ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди (т.3 а.с. 22-38, 107-130).
Судом встановлено, що 05.12.2006 року між ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин»(замовник) та ТОВ «Інтерагробуд»(підрядник) було укладено договір підряду № 05/12, відповідно до якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, на свій ризик виконати за завданням та на території замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи: зборку обладнання з комплектуючих вузлів та деталей; здійснення контролю зборки; проведення випробувань. Найменування комплектуючих вузлів та деталей та обладнання, яке має бути зібране та випробуване, перелік робіт, а також їх вартість вказуються у відповідному кошторисі № 1 та № 2, що є додатками до договору та його невід'ємними частинами (т. 1 а.с. 33-42).
За результатами проведених робіт сторонами за договором було складено акт прийомки-передачі виконаних робіт від 15.12.2006 року № 1 на загальну суму 36443,54 грн., в тому числі ПДВ -6073,92 грн. (т. 1 а.с. 43), та акт прийомки-передачі виконаних робіт від 15.12.2006 року № 2 на загальну суму 48321,60 грн., в тому числі ПДВ -8053,60 грн. (т. 1 а.с. 45).
ТОВ «Інтерагробуд», платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 047751 № 23237355 (іпн -346728915531) (т. 3 а.с. 13) були виписані податкові накладні від 15.12. 2006 року № 30 на загальну суму 36443,54 грн., в тому числі ПДВ -6073,92 грн. (т. 1 а.с. 44) та від 15.12. 2006 року № 31 на загальну суму 48321,60 грн., в тому числі ПДВ -8053,60 грн. (т. 1 а.с. 46).
26.10.2006 року між ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин»(підрядник) та ТОВ «Інтерагробуд»(субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 26/10Б, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених договором, на власний ризик провести випробування машин, а підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначеним договором, прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість проведення випробувань визначена сторонами у кошторисі, який є додатком до цього договору та його невід'ємною частиною. Перелік робіт, які підлягають виконанню субпідрядником: підготовка до випробування, випробування машин у польових умовах або у будівництві в залежності від виду машин. Випробування підлягають: СО166М машина д/забивання труб -8 шт.; СО134А машина д/проходки свердловин та забивання труб -2 шт.; пневмопробійник 4605А -3 шт., пневмопробійник 4610А -10 шт., пневмопробійник 4603А -3 шт.; СО 199 машина мозаїчно-шліфувальна -20 шт., СО 170.1 машина д/загладжування бетонної підлоги -2 шт., СО 206.1 машина паркетошліфувальна -5 шт. (т. 1 а.с. 47-49).
У грудні 2006 року директором ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин»складено протокол випробувань машин у натуральних умовах, в якому зазначена схема проведення необхідних випробувань (т. 1 а.с. 50-52.)
На виконання умов зазначеного договору сторонами складено акти виконаних робіт: від 01.12.2006 року на загальну суму 49680,00 грн., в тому числі ПДВ -8280,00 грн. (т. 1 а.с. 53), від 05.12.2006 року на загальну суму 8832,00 грн., в тому числі ПДВ -1472,00 грн. (т. 1 а.с. 55), від 14.12.2006 року на загальну суму 146160,00 грн., в тому числі ПДВ -24360,00 грн. (т. 1 а.с. 57), від 15.12.2006 року на загальну суму 71868 грн., в тому числі ПДВ -11978,00 грн. (т. 1 а.с. 59), від 27.12.2006 року на загальну суму 40440,00 грн., в тому числі ПДВ -6740,00 грн. (т. 1 а.с. 61).
При цьому контрагентом позивача ТОВ «Інетрагробуд»виписувались відповідні податкові накладні (т. 1 а.с. 54, 56, 58, 60, 62).
02.02.2007 року між ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин»та ТОВ «Інтерагробуд»було укладено договір підряду № 01/02Л, відповідно до якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі., на свій ризи виконати за завданням замовника, з використанням своїх матеріалів та обладнання, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну роботу: очищення підлог загальною площею 4904 кв. м від чавунної стружки, насиченої олією у цеху механоскладальному №2, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 83/1 (т. 1 а.с. 63-66).
На виконання умов зазначеного договору сторонами складено акт перевірки від 30.03.2007 року № 04 на загальну суму 102240,00 грн., в т.ч. ПДВ -17040,00 грн. (т. 1 а.с. 67), а підрядником виписана відповідна податкова накладна від 30.03.2007 року № 198 (т. 1 а.с. 68).
27.10.2006 року між ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин»та ТОВ «Інтерагробуд»було укладено договір підряду № 27, згідно з яким підрядник зобов'язується у порядку та на умовах, визначеним договором, на свій ризик виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів роботи з капітального ремонту покрівлі ливарного цеху (ділянки), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 83/4, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (т. 1 а.с 69-72).
На виконання умов зазначеного договору сторонами було складено довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року (т. 1 а.с. 73), кінцеву відомість ресурсів (т. 1 а.с. 74-76) та підписано акт прийняття виконаних підрядних робіт від 30.11.2006 року (т. 1 а.с. 77-81). За фактом виконаних робіт контрагентом позивача ТОВ «Інтерагробуд»виписано податкову накладну від 30.11.2006 року № 17 на загальну суму 119174,00 грн., в тому числі ПДВ -19862,33 грн. (т. 1 а.с. 83).
27.10.2006 року між ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин»та ТОВ «Інтерагробуд»було укладено договір підряду № 88, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів роботи з капітального ремонту будівлі цеху пневмопробійників, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 83/2, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (т. 1 а.с. 84-86).
На виконання вказаного договору сторонами визначено договірну ціну (т. 1 а.с. 87-88), складено локальний кошторис 3-1-1 на капітальний ремонт будівлі цеху пробійників (кімната технічного контролю) (т. 1 а.с. 89-106), довідка про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року від 30.11.2006 року (т. 1 а.с. 107), кінцева відомість ресурсів (т. 1 а.с. 108-117) та складено акт прийомки виконаних підрядних робіт від 30.11.2006 року (т. 1 а.с. 118-123).
На підставі складеного акта прийняття виконаних підрядних робіт ТОВ «Інтерагробуд»виписано податкову накладну від 30.11.2006 року № 18 на загальну суму 133782,00 грн., в тому числі ПДВ -22297,00 грн. (т. 1 а.с. 124).
08.01.2007 року між ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин»та ТОВ «Інтерагробуд»було укладено договір підряду № 08, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати по завданню замовника з використанням власних матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу, визначену у додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору (т.1 а.с. 125-127).
На виконання вказаного договору сторонами визначено договірну ціну (т. 1 а.с. 128-129), складено локальний кошторис 2-1-1 на ремонт цеху пробійників за адресою: вул. Середня, 83/2 (т. 1 а.с. 130-132), кінцеву відомість ресурсів (т. 1 а.с. 133-135, довідку про вартість виконаних підрядних робіт (т. 1 а.с. 139) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2007 року (т. 1 а.с. 140). За фактом виконаних робіт ТОВ «Інтергагробуд»виписано податкову накладну від 30.03.2007 року № 196 на загальну суму 77000,00 грн., в тому числі ПДВ- 128333,33 грн. (т. 1 а.с. 141).
08.01.2007 року між ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин»та ТОВ «Інтерагробуд»було укладено договір підряду № 02/08 Б, відповідно до якого підрядник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених договором на свій ризик здійснити випробування машин, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість проведення випробувань визначена сторонами у кошторисі, який є додатком до договору та його невід'ємною частиною (т. 1 а.с. 142-143).
На виконання зазначеного договору сторонами складено акт здачі-прийняття робіт від 09.01.2007 року № 01 (т. 1 а.с. 144), на підставі якого контрагентом позивача виписано податкову накладну від 09.01.2007 року № 96 на загальну суму 52390,32 грн., в тому числі ПДВ -8731,72 грн. (т. 1 а.с. 145).
01.12.2006 року між ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин»(покупець) та ТОВ «Інтерагробуд»(постачальник) було укладено договір поставки, згідно з яким постачальник зобов'язаний поставити, а покупець - забезпечити прийомку та оплату продукції у кількості, за цінами та строки, визначені у специфікації № 1 (т. 1 а.с. 146-150).
На виконання умов зазначеного договору було здійснено поставку товарів, що підтверджується видатковою накладною від 15.12.2006 року № РН-28 на загальну суму 483221,64 грн., в тому числі ПДВ -3599,904 грн. (т.1 а.с. 151-152), видатковою накладною від 15.12.2006 року № РН-29 на загальну суму 343534,86 грн., в тому числі ПДВ -67266,144 грн. (т. й а.с. 155), видатковою накладною від 15.12.2006 року на загальну суму 5100,00 грн., в т.ч. ПДВ -850,00 грн. (т. 1 а.с. 157). На підставі вказаних видаткових накладних були виписані відповідні податкові накладні (т. 1 а.с. 153-154, 156, 158).
Оплата придбаних товарів та робіт підтверджується відповідними виписками по рахунку позивача, відкритому у АКІБ «УкрСиббанк»та меморіальними ордерами (т. 3).
При цьому позивачем надано до суду докази використання придбаних товарів та робіт в оподатковуваних операціях у своїй господарській діяльності.
Зокрема, позивачем зазначено, що ним здійснюється виробництво машин для стружки підлог СО-97-А та машини мозаїчно-шліфувальної СО-199. Судом досліджені креслення та на відповідні машини (т. 1 а.с. 236-237, т. 2 а.с. 9-15), в яких міститься найменування матеріалу, з якого виробляються машини (СЧ15 ДСТУ 1412-85 -чавун), а також операційні картки до вказаних машин (т.1 а.с. 238-250, т. 2 а.с. 1-8, 16-22), з яких вбачається, що технологія виробництва визначеного типу машин вимагає певні операції з фрезерування, наслідком яких становиться виникнення стружки. Видалення з цеху зазначеної стружки, з метою чого були проведені відповідні роботи контрагентом позивача, необхідно для сталого функціонування цеху підприємства. Крім того, позивачем надані докази щодо реалізації ним вказаної стружки, що підтверджується відповідними видатковими накладними.
Підрядні роботи щодо випробування машин, які виробляються підприємством, обумовлені Програмами та методиками приймально-здавальних випробувань та технічними умовами, зі змісту яких вбачається, що невід'ємною та обов'язковою частиною виробничого процесу даних машин є проведення випробувань (т.2 а.с. 23-216).
Придбані товари за договором поставки використовувались у виробництві машин, необхідність придбання, а також використання яких підтверджується відповідними калькуляціями вартості виробництва продукції (т. 2 а.с. 247-258).
При цьому всі вищевказані роботи та товари використовувались з метою виробництва продукції, що випускається заводом, випуск та реалізація якої підтверджується відповідними видатковими накладними, а також вантажними митними деклараціями, що свідчать про реалізацію виробленої продукції, та, відповідно, використання придбаних товарів та робіт в оподатковуваних операціях господарської діяльності підприємства. (т. 2 а.с. 218-239).
Таким чином, господарські операції, що здійснювались позивачем та ТОВ «Інтерагробуд» підтверджуються відповідними первинними документами, а право на віднесення сплачених під час здійснення таких операцій сум ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідні податкові періоди також підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, доказами використання придбаних робіт та товарів у власній господарській діяльності. Тобто, умови, визначені чинним законодавством України як підстави для формування податкового кредиту з ПДВ, позивачем дотримані.
Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Інтерагробуд»17.08.2007 року було порушено провадження у справі про банкрутство юридичної особи, а 30.11.2007 року внесено запис про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (т. 1 а.с. 190-192). Однак, всі господарські операції, що здійснювались позивачем за участі ТОВ «Інтерагробуд», відбувались до внесення відповідного запису.
Суд критично оцінює посилання відповідача у якості доказу порушення податкового законодавства позивачем на свідчення ОСОБА_1 -директора ТОВ «Інтерагробуд»- у якості свідка по кримінальній справі про те, що він не має досвіду та практики керування підприємством, документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю, бухгалтерським обліком, він не підписував та не мав відношення до складання звітних декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість, наданих з боку ТОВ «Інтерагробуд»до ДПІ у Приморському районі м. Одеси.
По-перше факт відповідних свідчень не підтверджується належними доказами у справі, тоді як згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
По друге, інформація, що нібито наведена ОСОБА_1 у його свідченнях, має ознаки злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України «Фіктивне підприємництво», тобто, створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Водночас до суду не надано жодних доказів про порушення кримінальної справи за ознаками вказаного злочину та тим більше відповідного вироку суду.
Натомість судом досліджені постанова Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2009 року у справі № 1-1466/09, прийнята за розглядом кримінальної справи по звинуваченню ОСОБА_1, працюючого директором ТОВ «Інтерагробуд», у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, якою встановлена кримінальна відповідальність за службове підроблення. Згідно з вказаною постановою службове підроблення, вчинене вказаною особою, полягає у навмисному внесенні заяви про видачу дозволу з додатком, які містили завідомо неправдиві офіціальні документи щодо професіональної структури та рівню кваліфікації та дипломи робітників, які ніколи не працювали на підприємстві (т. 3 а.с.140-141). Згідно з цією постановою ОСОБА_1 визнав вину у скоєнні вказаного злочину, а провадження у справі було припинено на підставі положень Закону України «Про амністію».
Таким чином, судом встановлений факт безпідставного отримання ТОВ «Інтерагробуд»ліцензії на провадження будівельної діяльності. Проте, порушення вимог законодавства, вчинене контрагентом з приводу отримання ліцензії, не має своїм правовим наслідком настання відповідальності у контрагентів юридичної особи, яка фактично отримувала відповідні будівельні роботи.
Невідповідність підприємства ліцензійним вимогам, визначеним для провадження будівельної діяльності, не є безумовним свідченням неможливості фактичного здійснення такої діяльності, а є лише свідченням провадження саме цієї особою будівельної діяльності всупереч встановленим для цього виду господарської діяльності ліцензійним умовам, що, в свою чергу, тягне відповідальність лише для особи, яка безпідставно отримала ліцензію.
Крім того, позивачу була надана копія ліцензії, щодо якої у нього були відсутні відомості про її невідповідність вимогам чинного законодавства, тобто, на момент здійснення відповідних господарських операцій позивач сприймав її як належний документ, що підтверджує право ТОВ «Інтерагробуд»провадити відповідну діяльність.
Поряд з цим, аналіз змісту господарсько-правових договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Інтерагробуд», свідчить, що певна їх частина взагалі не стосується здійснення будівельної діяльності.
Таким чином, факт недійсності ліцензії на провадження будівельної діяльності, отриманої ТОВ «Інтерагробуд», не спричиняє безумовного причинного зв'язку із порушенням податкового законодавства його контрагентом - ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин», а інших фактів належним чином відповідачем не встановлено.
Посилання відповідача про відсутність у ТОВ «Інтерагробуд»необхідних умов для ведення господарської діяльності не підтверджується відповідними доказами. З акта перевірки вбачається, що такий висновок зроблений відповідачем лише на підставі податкової звітності, яка надавалась ТОВ «Інтерагробуд»до податкового органу, однак фактична перевірка наявних засобів не провадилась. Натомість порушення вимог податкового законодавства щодо порядку заповнення та подачі податкової звітності, так само як стосовно розміру сплачених податків, допущені однією юридичною особою, не спричиняють настання відповідальності за таки дії у контрагентів вказаної особи, якщо контрагенти зі свого боку виконали всі умови правочинів та вимоги законодавства щодо податкового обліку відповідних правочинів.
В даному випадку, як вбачається з акта перевірки, порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з ПДВ пов'язується податковим органом лише з тими обставинами, що стосуються діяльності контрагента позивача, які, на думку перевіряючих, безумовно свідчать про відповідне порушення з боку самого позивача. Тобто, порушення позивачем податкового законодавства встановлені похідним способом, а не на підставі відповідних первинних документів, як того вимагає Закон. Наявність же умислу та вини позивача, а також його обізнаність з приводу відсутності у його контрагента права провадити певні види діяльності відповідачем не встановлювались. Поряд з цим, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право юридичної особи формувати податковий кредит з ПДВ у залежність із фактичною сплатою до державного бюджету такого податку її контрагентом, покладаючи весь обсяг відповідальності у такому разі лише на ту особу, яка фактично не сплатила до бюджету отриману нею суму податку на додану вартість.
Крім того, як вбачається з акта перевірки, висновок про порушення вимог податкового законодавства відповідач пов'язує із нікчемністю правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Інтерагробуд».
Проте, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.
Посилання відповідача на норми ст. 228 Цивільного кодексу України є безпідставними. Так, відповідно до вимог зазначеної норми права правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Однак, наявність вини та умислу позивача або його контрагентів в укладенні правочину, який направлений на порушення публічного порядку належним чином відповідачем не доведені, що підтверджує відсутність правового підтвердження висновків щодо визнання укладених зазначеними особами правочинів нікчемними на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -
Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Одеський завод будівельно-обробних машин»до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси від 28.10.2009 року № 0006672501/0, яким визначено суму податкового зобов'язання відкритого акціонерного товариства «Одеський завод будівельно-обробних машин» за платежем податок на додану вартість у сумі 334552,5 грн., в тому числі за основним платежем - 223035 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 111517,5 грн..
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 10.05.2012 року.
Суддя С.М. Корой
10 травня 2012 року.