Справа № 2а/1570/10651/2011
23 квітня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Ватренко Т.С.
за участю сторін:
- позивача -ОСОБА_1
- представника відповідача -ОСОБА_2 (за довіреністю №03-212 від 06.01.2012р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа - Громадська організація «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА»про визнання незаконним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа - Громадська організація «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА», про визнання незаконним та скасування наказу про реєстрацію громадської організації «АЛЬТЕРА».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у жовтні 2011року Головним управління юстиції в Одеській області прийняте рішення про реєстрацію Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА» про що був виданий відповідний наказ. Позивач вважає, що під час реєстрації вказаної організації відповідачем були допущені порушення вимог чинного законодавства, які є підставою для скасування рішення про її реєстрацію. Позивач зазначає, що визнає та розподіляє мету створення та основні завдання діяльності Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА»та бажає стати її членом, оскільки таке право надано йому ст.36 Конституції України, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про об'єднання громадян»та статутом цієї організації. Таким чином, порушення законодавства, які були допущенні під час реєстрації Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА» порушують його права, як особи, яка має намір стати членом цієї організації. Крім того, позивач зазначив, що статут організації не відповідає вимогам п.6 ч.2 ст.13 Закону України «Про об'єднання громадян» та загальним принципам створення та діяльності об'єднань громадян.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав зазначених у адміністративному позові.
Представник відповідача адміністративний позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити у повному обсязі, зазначивши, що Головне управління юстиції в Одеській області при прийняті наказу про реєстрацію Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА»діяло у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, що підтверджується матеріалами реєстраційної справи Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА».
Третья особа - Громадська організація "ПРАВОЗАХИСНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА» про дату час та місце судового засідання була належним чином повідомлена, однак представник у судове засідання не з'явився.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
10.10.2011р ОСОБА_7 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 подано до Головного управління юстиції в Одеській області заяву про реєстрацію Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА», територія діяльності якої Одеська область (а.с.37-38). Крім того, були подані установчі документи на реєстрацію Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА»
Як вбачається з матеріалів справи, статут Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА»затверджений рішенням загальних зборів членів організації від 04.10.2011р., що підтверджується відповідним протоколом загальних зборів №2 (а.с.39-54).
13 жовтня 2011 року спеціалістами Головного управління юстиції складено правовий висновок про відповідність законодавству України установчих документів, поданих на реєстрацію Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА»10.10.2011р. та можливість реєстрації Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА».(а.с.36)
На підставі вказаного правового висновку та відповідно до ст. ст.14, 15 Закону України «Про об'єднання громадян»та рішення Загальних зборів Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА»від 04.10.2011р. начальником Головного управління юстиції в Одеській області був виданий наказ №1110-о/д від 13.10.2011р. про реєстрацію Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА».
Суд вважає, що наказ Головного управління юстиції в Одеській області №1110- о/д від 13.10.2011р. про реєстрацію Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА»підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання громадян», об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.
ст. 3 Закону України «Про об'єднання громадян»громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про об'єднання громадян», об'єднання громадян діє на основі статуту або положення: Статутний документ об'єднання громадян повинен містити: 1) назву об'єднання громадян (повну, а також скорочену відповідно до частини третьої статті 121 цього Закону), його статус та юридичну адресу; 2) мету та завдання об'єднання громадян; 3) умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян, вибуття з нього; 4) права і обов'язки членів (учасників) об'єднання; 5) порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження; 6) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань; 7) порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об'єднання; 8) порядок припинення діяльності об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією. У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян. Статутний документ об'єднання громадян не повинен суперечити законодавству України.
Порядок легалізації обєднання громадян визначено ст.14 Закону України «Про обєднання громадян». Так, легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування.
Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України «Про об'єднання громадян», легалізація громадської організації здійснюється, відповідно, Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про обєднання громадян», для реєстрації об'єднань громадян його засновники подають заяву.
ч. 2 ст.15 Закону України «Про обєднання громадян» до заяви додаються статут (положення), протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів, відомості про склад керівництва центральних статутних органів, дані про місцеві осередки, документи про сплату реєстраційного збору, крім випадків, коли громадська організація звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законів України.
Відповідно ч. 3, 4 ст. 15 Закону України «Про об'єднання громадян»заява про реєстрацію місцевої громадської організації розглядається у 3-денний строк з дня надходження документів. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття рішення. Заява про реєстрацію всеукраїнської та міжнародної громадської організації розглядається протягом одного місяця. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний строк.
Згідно ч.1 ст.16 Закону України «Про об'єднання громадян»у реєстрації об'єднанню громадян може бути відмовлено, якщо його назва, статутний або інші документи, подані для реєстрації об'єднання, суперечать вимогам законодавства України.
Так, п.2.2.5 розділу 2 статуту Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА» передбачає право організації на узагальнення судової практики. Однак, пунктом 3 частини 1 статті Закону України «Про судоустрій та статус суддів»передбачено, що повноваженнями з узагальнення судової практики в Україні наділені відповідні вищі спеціалізовані суди. Так, у вказаній нормі закону йдеться про офіційне узагальнення судової практики, оскільки вищі спеціалізовані суди, як органи судової влади, здійснюють свої повноваження, у тому числі й повноваження з узагальнення судової практики, від імені держави, тобто офіційно. Узагальнення судової практики є видом судової діяльності, який офіційно здійснюється певними судами, як органами судової влади. Таким чином, Громадська організація «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА», поряд з будь-якими іншими особами, має право здійснювати неофіційне узагальнення судової практики. У пункті 3 частини 1 статті Закону України «Про судоустрій та статус суддів»слово «офіційне»відсутнє. Проте, як зазначено вище, у цій нормі закону йдеться саме про офіційне узагальнення судової практики. З огляду на зазначене, у статуті організації мало бути зазначено про право організації здійснювати лише неофіційне узагальнення судової практики.
Крім цього, статутом Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА»не визначений порядок звітності виконавчого органу організації перед членами організації в особі її вищого органу -загальних зборів, а також порядок здійснення членами організації в особі її вищого органу контролю діяльності виконавчого органу організації.
Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, що у пункті 6 частини 2 статті 13 Закону України «Про об'єднання громадян»йдеться лише про порядок контролю та звітності об'єднань громадян перед державними органами та не вказується про необхідність звітування керівних органів об'єднань громадян перед їх членами та про здійснення членами об'єднань громадян контролю діяльності цих органів, виходячи з наступного.
Так, пунктом 6 частини 2 статті 13 Закону України «Про об'єднання громадян»йдеться про необхідність передбачення у статуті об'єднань громадян порядку звітності та контролю. При цьому законом не зазначається, яких саме видів звітності та контролю стосується ця вимога. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у вказаній нормі закону йдеться не тільки про порядок звітності перед державними органами та про порядок контролю з їх боку, а й про всі інші види звітності та контролю, які передбачені законодавством.
Слід зазначити, що права членів організації здійснювати контроль за діяльністю виконавчого органу, як й обов'язок виконавчого органу звітувати перед членами організації в особі вищого органу -загальних зборів, задекларовані у статуті організації (пункт 2 розділу 8 статуту, підпункт 21 пункту 5 розділу 8 статуту, пункт 16 розділу 8 статуту тощо). Проте, у статуті не наведений порядок такої звітності та контролю, що створює можливість членам виконавчого органу організації нехтувати своїм обов'язком звітувати та відповідним правами членів організації здійснювати контроль діяльності виконавчого органу. При цьому, одним з принципів діяльності об'єднань громадян є внутрішня звітність та внутрішній контроль.
З огляду на вищевикладене, вбачається, що статут Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА»не містить порядку внутрішньої звітності та контролю задекларованих у самому статуті організації.
Суд не погоджується з твердженням позивача про неможливість організації приймати рішення про притягнення її членів до дисциплінарної відповідальності за порушення статуту організації, оскільки дисциплінарна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності фізичних осіб та може виникати у випадках скоєння ними певних порушень. З аналізу чинного законодавства вбачається, що суб'єктами дисциплінарної відповідальності можуть бути не тільки наймані працівники, а й інші особи. Крім того, об'єктами таких порушень можуть бути певні правила, встановлені локальними нормативними документами, зокрема - статутами. При цьому, не має значення яким органом прийняті та затверджені ці локальні нормативні документи. Їх порушення можуть бути підставою для виникнення дисциплінарної відповідальності, так, як наслідок -застосування до порушників дисциплінарних стягнень. При цьому, суд вважає, що оскільки інше не зазначено у Законі України «Про об'єднання громадян», з урахуванням принципу, запровадженому частиною 3 статті 6 цього закону, рішення про види дисциплінарних стягнень повинні прийматись вищим органом об'єднання, види дисциплінарних стягнень та підстави для їх застосування повинні зазначатись у статутному документі об'єднання громадян.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що положення підпункту 3 частини 1 розділу 5 статуту у частині можливості застосування до членів організації дисциплінарних стягнень у вигляді дискваліфікації суперечить законодавству. Слід зазначити, що у цьому підпункті статуту не зазначається про яку кваліфікацію (дискваліфікацію) йдеться. Це надає можливість неоднозначного тлумачення цієї норми статуту та, як наслідок, її помилкового застосування. Кваліфікація є ступеню придатності, підготовленості до якого-небудь виду праці ("Великий тлумачний словник сучасної української мови", автор, керівник проекту та головний редактор В.Т. Бусел). Термін "кваліфікація", як складова частина терміну "освітньо-кваліфікаційний", використовується у деяких законодавчих актах, зокрема у Законі України "Про вищу освіту". Цей закон врегульовує питання щодо набуття фізичними особами кваліфікації у рамках різних професій. Вказаним законом передбачено, що присвоєння освітньо-кваліфікаційного рівню здійснюється відповідними державними екзаменаційними комісіями. Можливість дискваліфікації цим законом не передбачена. Також термін "кваліфікація" використовується в інших законодавчих актах, зокрема в Законах України: "Про адвокатуру", "Про нотаріат", "Про судову експертизу" та інших. З вказаних законів вбачається, що здобуття кваліфікації за певними професіями, спеціальностями та видами діяльності здійснюється за рішенням відповідних органів, у встановленому цими законами порядку. Процедура дискваліфікації тих чи інших фахівців також здійснюється певними органами та у порядку, встановленому відповідними законами. Організація не відноситься до переліку відповідних органів.
Таким чином, застосування у статуті організації терміну "дискваліфікація" у будь-якому тлумаченні є неприпустимим, оскільки організація не уповноважена приймати рішення, а ні про присвоєння своїм членам певних видів кваліфікації, а ні рішення про їх дискваліфікацію. Помилкове використанням термінології у вказаному підпункті статуту організації має наслідком його невідповідність законодавству, зокрема Законам України: "Про вищу освіту", "Про адвокатуру", "Про нотаріат", "Про судову експертизу" та іншим законодавчим актам, які визначають процедуру набуття та позбавлення фізичних осіб тих чи інших кваліфікацій.
Таким чином, наказ Головного управління юстиції в Одеській області №1110- о/д від 13.10.2011р. про реєстрацію Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА»прийнятий всупереч вимогам ст. 16 Закону України «Про об'єднання громадян», оскільки окремі вищезазначені положення статуту організації не відповідають законодавству, у зв'язку із чим цей наказ підлягає скасуванню.
Однак, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що для реєстрації Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА»не було надано відповідачу необхідних документів щодо місцезнаходження організації оскільки це спростовується матеріалами справи (а.с.59-64).
Також, суд вважає помилковим посилання позивача на неправомірність прийняття рішення про створення громадської організації трьома особами та у зв'язку з цим не відповідність загальним принципам створення та діяльності громадської організації, оскільки ні Законом України «Про об'єднання громадян»ні Положенням про порядок легалізації об'єднань громадян не визначено, що кількість засновників, що приймають рішення про створення громадської організації повинна бути більшою ніж три особи. Зокрема, відповідно до п.3 Положення про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 140 від 26.02.1993р. для реєстрації об'єднання громадян до реєструючого органу подається заява, підписана не менш як трьома засновниками об'єднання громадян або їх уповноваженими представниками.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що у статуті Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА»всупереч ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України не передбачено створення та функціонування у складі організації такого органу як Президент організації, який фактично є виконавчим органом організації, оскільки відповідно до п.8.1 статуту Рада Р організації є виконавчим органом організації, відповідно до п. 8.2. та п. 8.8 статуту до складу Ради входить Президент організації та члени Ради організації. Порядок утворення Ради організації, до складу якої входить Президент, міститься у пунктах 7.9.2, 8.2 та 8.3 статуту Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА».
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що у зв'язку із виданням наказу Головного управління юстиції в Одеській області №1110- о/д від 13.10.2011р. про реєстрацію Громадської організації «ПРАВОЗАХИСТНА ОРГАНІЗАЦІЯ «АЛЬТЕРА»права позивача не порушені, оскільки ст.36 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та об'єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони населення або захисту прав і свобод інших людей. Пунктом 2 розділу 4 статуту організації передбачено, що індивідуальними членами організації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства, які досягли вісімнадцяти років, визнають статут організації та сплачують членські внески. Таким чином однією з обов'язкових умов набуття членства в організації є визнання особою, яка бажає стати її членом, статуту організації.
У судовому засіданні позивач пояснив, що він визнає мету та завдання організації, визнає статут організації у частині, що не суперечить законодавству та бажає стати членом організації. Проте, через невизнання окремих положень статуту організації, які суперечать законодавству, позивач позбавлений права набути членство в організації. Таким чином, невідповідність окремих положень статуту організації законодавству, порушує гарантоване позивачеві частиною 1 статті 36 Конституції України право вступити в члени об'єднання громадян, мету та завдання якого він визнає та членом якого бажає стати. Порушене право підлягає захисту та поновленню шляхом визнання протиправним та скасування наказу №1110-о/д від 13 жовтня 2011 року.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та у зв'язку з чим підлягають задоволенню. Керуючись ст. ст.158-163,167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу про реєстрацію громадської організації «АЛЬТЕРА» -задовольнити.
Скасувати наказ Головного управління юстиції в Одеській області №1110-о/д від 13.10.2011р. про реєстрацію громадської організації «АЛЬТЕРА».
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 27 квітня 2012 року.
Суддя К.О. Танцюра