Справа № 1570/461/2012
07 травня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПАКОМ»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2011 року №0013032310 та від 27.09.2011 року №0013042310, -
З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПАКОМ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2011 року №0013032310 та від 27.09.2011 року №0013042310.
В судовому засіданні 07.05.2012 року представник позивача просив задовольнити позов з огляду на те, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат підприємства за вказані податкові періоди суми понесених витрат на придбання товарів, робіт (послуг) у задекларованих показниках. Порушення законодавства контрагентами позивача не може бути підставою для заборони віднесення цих сум до складу валових витрат. Окрім того, підприємство правомірно сформувало податковий кредит з ПДВ відповідних податкових періодів за товарними операціями з контрагентами, які є платниками ПДВ, які фактично поставили товари, роботи (послуги), а позивач оплатив суму ПДВ у складі їх вартості та отримав відповідні податкові накладні. Представник відповідача був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.115), але в судове засідання не з'явився, в атому, на підставі положень ч.4 ст.128 КАС України, справа слухалась за його відсутності за наявними в справі запереченнями та доказами.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування податкових зобов'язань та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
На підставі направлення від 08.08.2011 року №002934/2803 посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в період з 18.08.2011 року по 08.09.2011 року була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.
За результатами зазначеної перевірки був складений акт №6547/23-1/33657086 від 15.09.2011 року (а.с.5-21), яким були встановлені порушення позивачем за перевірений період п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.2, п.п.8.6.1 ст.8, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року, п.п.7.2.3,7.2.8 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).
На підставі цього акту перевірки відповідачем 27.09.2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0013032310 (а.с.22) щодо нарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 144631,00 грн., штрафних санкцій 36158,00 грн. та №0013042310 (а.с.22) щодо нарахування податку на додану вартість в розмірі 149277,00 грн., штрафних санкцій 37319,00 грн.
Представник позивача вважає вказане рішення протиправними оскільки, позивач правомірно відніс до складу валових витрат підприємства суми щодо придбання товарів, робіт (послуг) за операціями з контрагентами Приватним підприємством «КОНСАЛТІНГ-ЦЕНТР-ГРУП», Товариством з обмеженою відповідальністю «АДАМ М»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШТОРМ»а тому, не завищував суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2010 рік та І квартал 2011 року, вказані операції підтверджені належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку та не допускало заниження податкового зобов'язання з ПДВ за той саме податковий період.
В запереченнях проти позову від 27.02.2012 року №9755/9/10-117 (а.с.82-90) представник відповідача зазначає, що позивач порушив порядок формування валових витрат підприємства у зазначені податкові періоди, зазначені ним суми не відносяться до основного виду діяльності підприємства, ці витрат не підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку, а суми податкового кредиту з ПДВ сформовані по взаємовідносинах з контрагентами, які на час проведення перевірки мали статус зі станом, від'ємним від «0», що свідчить про те, що вказані контрагенти не могли виконувати укладені ними договори поставки товарів, робіт (послуг), в зв'язку із чим, вказані угоди є нікчемними, а тому позивач не мав права відносити сплачені ним суми вартості цих товарів, робіт (послуг) та ПДВ у їх складі до валових витрат підприємства та формувати з цих сум податковий кредит у зазначених податкових періодах.
Однак, суд вважає, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті не у відповідності до вимог законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності
Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до положень п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.
Відповідно до положень п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судом приймаються до уваги надані представником позивача в судовому засіданні наступні письмові докази, які підтверджують фактичне виконання укладеного договору з Приватним підприємством «КОНСАЛТІНГ-ЦЕНТР-ГРУП»: договір про організацію транспортно-експедиційного обслуговування від 10.02.2009 року №1002/09 (а.с.23-24), заявки на організацію перевезень з території порту (а.с.25-32), податкові накладні (а.с.33), ввізні митні декларації (а.с.34-43), договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.12.2009 року (а.с.44-45), інвойс від 31.01.2010 року №21 (а.с.47), акт виконаних робіт від 31.01.2010 року (а.с.47), інвойс від 30.04.2010 року №61 (а.с.47), акт виконаних робіт від 30.041.2010 року (а.с.47), по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ШТОРМ»: договір поставки від 19.04.2010 року №ЕКС-190410 (а.с.48), видаткова накладна від 26.04.2010 року №2606 (а.с.49), податкова накладна (а.с.50), по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «АДАМ М»: договір поставки від 12.10.2010 року №ЕКС-121010 (а.с.59), договір поставки від 22.09.2010 року №ЕКС-220910 (а.с.60), договір поставки від 05.10.2010 року №ЕКС051010 (а.с.61), видаткові накладні (а.с.62), податкові накладні (а.с.63).
Представник відповідача вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням цього факту.
Але такий висновок посадових осіб органу ДПС України є помилкових з наступних підстав:
Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.
Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі -Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.
Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.
Окрім того, згідно наданих представником позивача судових рішень, відповідно до приписів ч.1 ст.72 КАС України, вважаються встановленими та не потребують повторному доведенню наступні обставини: постанова Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2010 року по справі №2а-8123/10/1570 (а.с.53-56) та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010 року по цій же справі (а.с.57-58) яким встановлена протиправність дій ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області щодо неприйняття від ТОВ «ШТОРМ»податкової звітності з ПДВ за квітень-червень 2010 року та зобов'язано прийняти таку звітність від платника податку; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2011 року по справі №9/5005/8070/2011 (а.с.64), яким встановлена фактичність виконання господарських операцій по договорам позивача з ТОВ «АДАМ М»та стягнуто з останнього заборгованість на користь позивача.
Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що оскаржені акти суб'єкту владних повноважень з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість прийняті на підставі помилкового висновку посадових осіб органу ДПС, що не відповідає положенням ч.2 ст.19 Конституції України, ст.9-11 Закону України «Про систему оподаткування в Україні»та ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому, на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України, суд повинен позовні вимоги задовольнити - визнати протиправними та скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення.
Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 27.09.2011 року №0013032310 та від 27.09.2011 року №0013042310.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 08 травня 2012 року.
Суддя Єфіменко К.С.